Постанова № 12388319, 08.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2010                                                                                           № 53/100

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Максименко К.М. – представник за дов. №01/09 від 21.09.2010 року,

Кобилінський Б.О. – представник за дов. №1/09 від 28.09.2010 року

від відповідача 1 - Гулько А.Б. – представник за дов. №225-КР-1059 від 15.10.2010 року

від відповідача 2 - не з’явився

від прокуратури - Греськів І.І. – посвідчення №214 від 24.06.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.03.2010

у справі № 53/100 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Ювал-Сервіс"

до                                                   1. Київської міської ради

                                                  2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   забов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010р. до Господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювал-Сервіс» (далі – ТОВ «Ювал-Сервіс») з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі – Головне управління земельних ресурсів), у якому просив вважати укладеною угоду, з дня набрання чинності судовим рішенням, на умовах, визначених Угодою про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок від 02.02.2006 року №63-6-00327 , у частині укладення договору строком на 20 років та передачі вирішення усіх спорів , пов’язаних з виконанням умов Угоди, при неможливості досудового врегулювання спорів , що виникають при виконанні умов цієї Угоди, на вирішення судам України. Вимога до Головного управління земельних ресурсів сформульована як спонукання до реєстрації угоди про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок від 02.02.2006 року №63-6-00327 у встановленому порядку .

Обґрунтування позову здійснено з посиланням на відсутність прийнятого з боку Київської міської ради рішення на пропозицію позивача змінити існуючий між сторонами договір оренди землі у частині строку землекористування. За твердженням позивача, договір оренди земельної ділянки є господарським договором , порядок укладення, змін до якого , регулюється Господарським кодексом України.

Відповідачі позов не визнавали , посилаючись на відсутність прийнятого Київською міської радою рішення.

Господарським судом міста Києва від 29.03.2010 року було прийнято рішення у справі №53/100, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Ювал-Сервіс» до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів про визнання укладеною Угоди про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок від 02.02.2006 року №63-6-00327.

Не погоджуючись з рішенням суду, Перший заступник прокурора міста Києва, у порядку ст.91 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив відновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скарга умотивована не повним дослідженням судом першої інстанції обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що полягало у прийнятті судом рішення, яке за своїм характером є втручанням у виключну компетенцію органів місцевого самоврядування , порушення при розгляді спору місцевим господарським судом принципу рівності учасників судовому процесу перед законом і судом, адже в основу рішення суд поклав лише доводи позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2010 року апеляційна скарга Першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року у справі №53/100 прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження. Розгляд справи було призначено на 22.09.2010 року. На підставі п.3. ч.1 ст.77 ГПК України розгляд скарги відклали на 13.10.2009 року.

У судове засідання 13.10.2010 року з’явилися представники прокуратури та відповідача 1 (Київська міська рада), представники позивача і відповідача 2 (Головне управління земельних ресурсів) – не з’явилися. Цього ж числа до Київського апеляційного господарського суду міста Києва через відділ документообігу надійшло клопотання від ТОВ «Ювал-Сервіс» про відкладення розгляду справи №53/100 через неможливість бути присутнім у судовому засіданні. Враховуючи, що задоволення клопотання можливе у межах строків розгляду справи, колегія суддів, на підставі п.1 ч.1 ст.77 ГПК України, відклала розгляд скарги на 08.11.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року №01-23/1/5 «Про зміну складу колегії суддів» у зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі №53/100 колегії суддів у складі: Кропивної Л.В. – головуючий суддя, суддів Алданової С.О., Поляк О.І.

У судове засідання 08.11.2010 року не з’явився лише представник Головного управління земельних ресурсів, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із письмовими та усними клопотаннями про відкладення розгляду спору до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва та Господарським судом м. Києва питання про відкриття провадження у справі за позовом ТОВ “Ювал-Сервіс” до Київської міської ради про зобов’язання вчинити дії, а також з усними клопотаннями про зупинення провадження щодо розгляду апеляційної скарги до вирішення спору по суті вимог за поданими позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва та Господарського суду м. Києва позовними заявами про зобов’язання вчинити дії.

Заслухавши доводи апелянта та інших учасників судового процесу, колегія суддів апеляційного суду відмовила ТОВ «Ювал-Сервіс» у задоволенні його клопотань з тих мотивів, що відкладення розгляд спору і зупинення апеляційного провадження можливе лише у разі, якщо справа не може бути вирішена у даному судовому засіданні ( ст. 77 ГПК України) або уразі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної із нею іншої справи ( ст. 79 ГПК України).

Між тим, наведені апелянтом доводи не узгоджуються із обставинами, за яких апеляційне провадження ,порушене 03.09.2010 на рішення Господарського суду міста Києва і яке прийняте останнім на підставі поданих позивачем документів , може бути відкладене або зупинене.

Більше того, у відповідності до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Позатим відсутність рішення Київради про продовження строку землекористування на 20 років позивачу була підставою апеляційного оскарження прокурором прийнятого місцевим господарським судом рішення у даній справі.

У зв’язку із відхиленням судом апеляційної інстанції заявлених позивачем клопотань, позивач , не зважаючи на оголошення сторонам до початку судового засідання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у іншому складі суддів , заявив відвід попередньому складу, а саме: головуючому судді Коротун О.М. та суддям Кропивній Л.В. і Поляк О.І.

Після розгляду заяви про відвід у встановленому процесуальним законом порядку , колегія суддів у складі суддів Кропивна Л.В., Поляк О.І. та Алданова С.О., залишила без задоволення відвід суддям , про що винесла ухвалу , приєднавши її до матеріалів справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін , які взяли участь у судовому засіданні, прокурора , перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку , що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у адміністративно-територіальних межах міста Києва , місцевий господарський суд у спірному рішенні від 29.03.2010 року , слідом за позивачем у справі , послався на порядок укладення господарських договорів , встановлений статтями 181- 188 Господарського кодексу України.

Проте, суд попередньої інстанції не звернув уваги на ту обставину , що в силу частини 1 статті 4 ГПК України , земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

Стаття 3 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) встановлює, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як зазначено у ч.8 ст.93 ЗК України, відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються законом. Таким нормативно-правовим актом є Закон України «Про оренду землі», де у відповідності до статті 2 передбачено, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовим актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Зазначені акти є спеціальним законодавством для відносин оренди землі, а тому положення Господарського кодексу України у частині укладення, зміни, розірвання господарських договорів , до відносин про внесення змін до договорів оренди землі не застосовуються.

Як випливає з оскаржуваного прокурором рішення, Господарському суду міста Києва було відомо про відсутність рішення Київської міської ради про продовження позивачу строків користування землею , якою розпоряджається Київська міська рада, на умовах оренди до 20 років.

З наявного у справі договору оренди земельних ділянок ,укладеного між Київською міською радою та ТОВ “Ювал-Сервіс” ( а.с. 12-29) , вбачається , що строк , на який Київрадою був укладений договір оренди земельних ділянок позивачу , згідно з рішенням від 31.05.2005 р. , і , відповідно, передано земельну ділянку у користування на умовах оренди , складав 5 років.

Однак, за вказаних обставин, місцевий господарський суд визнав можливим самостійно продовжити строки користування землею на умовах оренди позивачу, визнавши укладеною угодою , якою змінювалися строки орендного користування землею позивачу.

Колегія суддів апеляційного суду у цьому відношенні вважає, що судом попередньої інстанції були порушені норми матеріального права , які підлягали застосуванню до правовідносин, у яких виник спір, а також умови договору оренди , до якого позивач просив внести зміни.

Як зазначено у Конституції України (ч.1 ст.13, ч.2. ст.19) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 142-144 Конституції передбачено, що однією із матеріальних і фінансових основ місцевого самоврядування є земля, управління якою здійснюють територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Частина 7 ст.93 ЗК України вказує , що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно абз.3 п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про оренду землі» та п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених ЗК України.

У ч.1 ст.30 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. «в» ч.1 ст.9 ЗК України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Представницьким органом місцевого самоврядування , який представляє територіальну громаду міста Києва , є виборний орган, який складається з депутатів, і який (орган), відповідно до закону, наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення (стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ) .

Зі змісту положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (п.34 ч.1 ст.26, частини 1,2 ст.59) випливає, що рада на пленарному засіданні у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на пункт 11.1. Договору оренди земельних ділянок 02.02.2006 року №63-6-00327, у якому передбачено, що всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін, при цьому згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

При прийнятті спірного рішення суд першої інстанції проігнорував, також, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину , зокрема приписи ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), згідно якими волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, зобов'язання в судовому порядку другої сторони за договором внести до нього зміни не узгоджується із загальними принципами цивільного законодавства - автономією волі сторін при укладені договору.

З огляду на викладене, доводи прокурора , наведені ним в апеляційній скарзі про втручання господарського суду у виключну компетенцію органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями територіальної громади міста поза волею представницького органу місцевого самоврядування, заслуговують на увагу і є підставою для скасування незаконного судового акту.

З наведених підстав заперечення позивача на апеляційну скаргу прокурора про те, що рішення Київради не потрібно для процедури внесення змін до договору оренди земельної ділянки , колегією суддів апеляційного суду визнаються неспроможними і підлягають відхиленню.

Не можна вважати законними мотиви і висновок місцевого господарського суду , прийнятий ним за результатами розгляду вимоги позову до іншого відповідача - Головного управління земельних ресурсів Київради.

Місцевий господарський суд задовольнив вимогу позивача у повному обсязі і зобов’язав вказане управління зареєструвати угоду про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок 02.02.2006 року №63-6-00327 на підставі того , що управління не забезпечило підготовку запропонованої позивачем угоди у встановленому порядку та не здійснило її державної реєстрації.

Позатим , саме встановлений порядок , а таким є затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073 Порядок державної реєстрації договорів оренди землі , передбачав здійснення державної реєстрації договорів оренди після перевірки Київським міським управління земельних ресурсів складу передбачених Порядком документів ,у числі яких мало бути рішення органу місцевого самоврядування щодо надання в оренду позивачу земельної ділянки (земельних ділянок) строком на 20 років.

Місцевий господарський суд , розглядаючи спір, не врахував, що державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Головне управління земельних ресурсів без наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування і без самого факту укладення договору, відтак, виникнення у позивача права на землекористування строком на 20 років , не вправі було самостійно здійснювати підготовку договору оренди земельних ділянок до державної реєстрації , і, внаслідок цього, не могло порушити права чи інтереси позивача на момент його звернення до місцевого господарського суду з даним позовом.

Вказана обставина, з огляду на ст. 1 ГПК України, була самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до другого відповідача.

Місцевий господарський суд наявні у справі заперечення Головного управління земельних ресурсів не врахував, викладені у них доводи не спростовував.

Отже, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не з’ясував, у чому полягає порушення прав позивача, не встановив фактичних обставин справи, як цього вимагає ст.43 ГПК України.

Вище вказані обставини спричинили прийняття судом незаконного рішення, яке не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Ювал-Сервіс» у повному обсязі. Відтак, апеляційну скаргу прокурора, подану в інтересах органу місцевого самоврядування, Київської міської ради , слід задовольнити.

Судові витрати, понесені позивачем за розгляд спору у суді першої інстанції , віднести на позивача.

Судові витрати у розмірі 42,50 грн. державного мита за розгляд справи у апеляційній інстанції підлягають стягненню з позивача у дохід державного бюджету.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року у справі № 53/100 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року у справі № 53/100 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ювал-Сервіс» у задоволені позову до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювал-Сервіс» ( 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, іденитфікаційнийкод 30043530, р/р 26008301275900 в Харківському відділенні “Промінвестбанку” , МФО 322205) в дохід державного бюджету 42,50 грн. державного мита.

5. Справу направити до місцевого господарського суду .

6. Доручити місцевому господарському суду видання відповідного наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.11.10 (відправлено)