Постанова № 12387932, 02.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2010                                                                                           № 23/226

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Іваненко І.П. – представник, дов. № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010р.;

від відповідача - Тесля Ю.О. – представник, дов. № 1053 від 28.10.2010р.;

Дубовик В.В. – представник, дов. № 1054 від 28.10.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010

у справі № 23/226 ( .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   КП "ЖЕК" Шевченківської районної у м.Києві ради

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 132 610,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна» Шевченківської районної у місті Києві ради (надалі відповідач) 112494,95 грн. заборгованості за Договором № 71271 від 27.06.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем. На зазначену заборгованість на підставі п. 4.2.2 Договору відповідачеві нарахована пеня в сумі 6682,80 грн., а також згідно статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 1039,40 грн. - 3% річних, 4518,62 грн. - збитків від інфляції та 7874,65 грн. – штрафу згідно ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що позивач на виконання умов згаданого Договору, у період з червня 2009р. по лютий 2010 року, надав відповідачеві послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 204300,86 грн., а відповідач спожив дану електричну енергію в повному обсязі, однак оплатив її частково на суму 91805,91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2010р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 112494,95 грн. заборгованості, 1039,40 грн. - 3% річних, 4518,62 грн. - збитків від інфляції та 6682,80 грн. – пені. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7874,65 грн. – штрафу згідно ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України відмовлено. Рішення мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов’язань за Договором № 71271 від 27.06.2007 року, що підтверджується звітами про використану електричну енергію за період з червня 2009р. по лютий 2010 року, які підписані відповідачем без зауважень та визнав доведеним факт наявної заборгованості відповідача за поставлену електричну енергію на загальну суму 112494,95 грн. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 7874,65 грн. – штрафу, суд посилаючись на вимоги статті 231 Господарського кодексу України, відмовив, з огляду на те, що сторонами у Договорі № 71271 від 27.06.2007р. не було визначено конкретного розміру штрафу, і відповідно, відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з відповідача штрафу за порушення останнім грошового зобов’язання.

Позивач – АЕК «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2010р. у даній справі просить його скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення штрафу та прийняте нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-          позивач, посилаючись на ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України наголошує на тому, що він відноситься до державного сектору економіки (Постанова КМУ від 22.06.2004р. № 794), і відповідно, за прострочення виконання відповідачем зобов’язання понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 року було прийнято апеляційну скаргу АЕК «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до провадження та призначено розгляд справи на 28.09.2010р.

У судовому засіданні 28.09.2010р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.10.2010р.

У судовому засіданні 14.10.2010р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 02.11.2010р.

У судовому засіданні 02.11.2010 року представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Присутні представники відповідача усно заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні. Однак, наголошували на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги часткову сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 85816,99 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи їх письмові пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.06.2007 року між АЕК «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» - «постачальник» та КП «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна» Шевченківської районної у місті Києві ради - «споживач», був укладений Договір № 71271, відповідно до умов якого «постачальник» продає електричну енергію «споживачу» для забезпечення потреб електроустановок останнього, а «споживач» оплачує вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до нього, що є невід’ємними його частинами (розділ 1 Договору).

Відповідно до п. 2.2.2 згаданого Договору позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами та величинами споживання електроенергії та потужності, визначеними Договором, за яку відповідач згідно пункту 2.3.3 Договору зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати.

Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію передбачено у Додатку 2.2 «Про порядок розрахунків», згідно п. 1 якого, розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день кожного місяця.

Щомісяця 22 числа відповідач зобов’язується направляти уповноваженого представника до позивача для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім цього, відповідач надає підписані акти про приймання-передачу товарної продукції, акт надання послуг та звіряння рахунків за попередні періоди (п. 5 Додатку до Договору 2.2).

Відповідач протягом розрахункового періоду здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку (п. 13 Додатку до Договору 2.2 «Про порядок розрахунків»).

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (стаття 275 Господарського кодексу України).

Приписами ч.ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вірно було встановлено судом І інстанції, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується наявними Звітами про використану електричну енергію за червень 2009р. - лютий 2010р., згідно яких відповідачем було спожито 1043779 кВт/г на загальну суму 204300,86 грн., підписаними сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту пунктів 1 та 13 Договору вбачається, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості поставленої електричної енергії, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за поставлену продукцію повністю не розрахувався.

Предметом договору є надання послуг за які відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата наданих робіт формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують надання послуг, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є Звіти про використану електричну енергію за червень 2009р. - лютий 2010р. (копії наявні в матеріалах справи).

У Договорі чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати наданих послуг, а тому воно підлягає виконанню в зазначений у договорі строк, тобто протягом розрахункового періоду, який починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день кожного місяця, відповідач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

Відповідач, в свою чергу, власні зобов'язання за Договором № 71271 від 27.06.2007р. щодо оплати наданої позивачем електричної енергії належним чином не виконав, сплативши лише частину суми у розмірі 91805,91 грн. Залишок несплаченої суми за поставлену електричну енергію становить 112494,95 грн.

На момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 112494,95 грн. Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними та підтверджуються матеріалами справи.

Разом з тим, під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, позивачем до матеріалів справи залучено Акти звірки взаєморозрахунків за червень 2009 року – квітень 2010 року, з яких вбачається, що після порушення місцевим судом провадження у даній справі, відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем.

Як вбачається з залучених відповідачем під час апеляційного провадження платіжних доручень (№ 136 від 19.04.2010р., № 156 від 28.04.2010р., № 127 від 14.04.2010р.) та Актів звірки взаєморозрахунків за червень 2009 року – квітень 2010 року, останнім було частково погашено заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію на загальну суму 85816,99 грн.

Окрім цього, позивач в залучених до матеріалів справи поясненнях, підтвердив, що на момент прийняття судом І інстанції рішення (17.08.2010р.) заборгованість відповідача перед позивачем становила 26677,96 грн.

Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, проте визнаються апеляційною інстанцією встановленими, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються з боку сторін.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що на момент вирішення спору по суті відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 85816,99 грн. за спожиту електричну енергію, апеляційна колегія вважає, що провадження у справі, в частині стягнення 85816,99 грн., підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладені обставини, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену згідно Договору № 71271 від 27.06.2007р. електричну енергію, яка утворилась внаслідок неоплати в повному обсязі з боку відповідача спожитої за період з червня 2009р. по лютий 2010р. електричної енергії, становить 26677,96 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем в період з червня 2009р. по лютий 2010р. послуг з постачання електричної енергії належним чином не виконував, а саме: не сплатив вартість поставленої продукції у повному обсязі та у встановлений договором строк, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 4518,62 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1039,40 грн.

Стосовно заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6682,80 грн., апеляційна інстанція зазначає наступне:

Згідно вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 4.2.2 Договору № 71271 від 27.06.2007р. за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3, 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 4.2.2 Договору, позовні вимоги в частині стягнення пені є правомірними та обґрунтованими. Період та строки нарахування вірні.

Також, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7874,65 грн., є безпідставним, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором, отже до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п.4.2.2 Договору, в якому сторони закріпили, що за порушення строку платежу споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

І відповідно, визначений ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України штраф у розмірі семи відсотків за прострочення понад тридцять днів, не може бути застосований до відповідача, оскільки п. 4.2.2 Договору передбачений інший вид та розмір штрафних санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні п. 1 ч. 1 статті 104 ГПК України, а саме: в частині стягнення суми основного боргу. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі №23/226 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна» Шевченківської районної у місті Києві ради (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 18/1-Г, код ЄДРПОУ 34965989) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 26677 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 96 коп. – основного боргу, 4518 (чотири тисячі п’ятсот вісімнадцять) грн. 62 коп. - збитків від інфляції, 1039 (одна тисяча тридцять дев’ять) грн. 40 коп. - три відсотки річних, 6682 (шість тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 80 коп. - пені, 1 247 (тисяча двісті сорок сім) грн. 36 коп. - державного мита, 221 (двісті двадцять одна) грн. 98 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7874,65 грн. штрафу відмовити.

В частині стягнення 85816,99 грн. основного боргу провадження у справі припинити.»

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 23/226 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

04.11.10 (відправлено)