Постанова № 12387574, 20.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2010                                                                                           № 56/02

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Калатай Н.Ф.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Полосенко І. В. – представник за довіреністю від 20.06.2010 року

від відповідача -Бахматський О. О. – представник за довіреністю від 29.06.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова»

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.08.2010

у справі № 56/02 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова»

про                                                   стягнення 6 655, 61 грн

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5326,56 грн. за надані в січні 2008 року за договором про надання послуг з охорони № 18 від 20.11.2007 року послуги з охорони приміщень, пені в сумі 604,25 грн. збитків від інфляції в сумі 573,74 грн. та 3 % річних в сумі 151,06 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2010 року, повний текст якого підписаний 10.08.2010 року, у справі № 56/02 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 5326,56 грн. основного боргу, 560,81 грн. пені, 486,39 грн. збитків від інфляції, 147,54 грн. 3 % річних, 99,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 231,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті наданих за умовами спірного договору охоронних послуг.

Зменшення заявлених до стягнення сум пені, збитків від інфляції та 3 % річних суд першої інстанції ґрунтує на тому, що позивачем їх розрахунок виконаний з помилками.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2010 року у справі № 56/02 та провадження у справі припинити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що вказаний спір вже був предметом розгляду у справі № 25/366-26/87, рішенням у якій позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення спірної заборгованості.

Ухвалою від 07.09.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 19.10.2010 року справу № 56/02 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Зеленіна В. О., Синиці О. Ф.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

20.11.2007 року позивач та відповідач уклали договір про надання послуг з охорони № 18 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання по охороні приміщень, матеріальних цінностей, транспорту, персоналу та внутрішньої території відповідача від проникнення третіх осіб на об'єкт, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Горького. 11, оф.2.

Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість послуг позивача визначається виходячи із кількості відпрацьованих людино/годин протягом місяця і складає суму, яка визначена в Протоколі погодження про розмір домовленої вартості наданих послуг з охорони (Додаток №1) та в Акті про виставлення постів охорони на об'єкті (Додаток №3).

Умовами Договору визначено, що:

- фактичне виконання позивачем робіт фіксується сторонами у двосторонньому Акті прийому-передачі виконаних робіт, який складається та узгоджується не пізніше останнього числа звітного місяця (п. 7.1);

- акти прийому - здачі виконаних робіт та Додаток 1 є підставою для взаємних розрахунків та платежів між відповідачем і позивачем (п. 7.2);

- оплата послуг проводиться відповідачем щомісячними платежами протягом 10 днів після підписання обома сторонами Актів прийому-здачі виконаних робіт згідно виставлених позивачем рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 7.3).

Як слідує з доданого відповідачем до матеріалів справи Акту задачі – приймання приміщень за договором оренди № 16-11/0 від 16.11.2007 року, укладеного між відповідачем та Толстовим Віктором Володимировичем, відповідач приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького. 11, оф.2, охорона якого і була предметом Договору, орендодавцю (Толстову Віктору Володимировичу) повернув 01.02.2008 року.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідач заборгованості за надані позивачем за умовами Договору в січні 2008 року послуги на суму 5326,56 грн., факт надання яких позивач підтверджує Актом про виконані роботи (далі Акт) (а.с.17).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З доданої до матеріалів справи копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2009 року у справі № 25/366-26/87 за позовом Приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова» про стягнення 5579,81 грн. слідує наступне:

- 28.01.2008 року відповідач направив позивачу лист № 05, в якому повідомив про відмову від послуг охорони згідно Договору;

- Акт та рахунок-фактура щодо оплати спірних послуг були направлені відповідачу 26.05.2009 року, що підтверджується фіскальним чеком про поштове відправлення;

- враховуючи нормативи поштового обігу по місту Києву, а також 10-денний строк на оплату відповідно до п.п. 7.1,7.2, 7.3 Договору, зобов’язання з оплати отриманих послуг мало б бути виконано відповідачем в строк до 08.06.2009 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 – 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Частиною 3 ст. 105 ГПК України встановлено, що постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2009 року у справі № 25/366-26/87 набрала законної сили з 06.09.2009 року, і факти, встановлені в ній, зокрема, той факт, що зобов’язання відповідача по оплаті отриманих в січні 2008 року за умовами Договору послуг на суму 5326,56 грн. мало бути виконано відповідачем в строк до 08.06.2009 року, доводити не треба.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідач спірну суму позивачу на перерахував.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З таких обставин, суд першої інстанції правомірно, у відповідності до наявних в матеріалах справи документальних доказів задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 5326,56 грн.

При цьому, посилання відповідач на те, що відповідно до приписів ст. 80 ГПК України провадження по справі має бути припинено в зв’язку з тим, що є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, господарський суд у справі №25/366-26/87 розглядав спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору, проте з підстав, які відрізняються від підстав, що заявлені у позовній заяві в межах справи № 56/02.

Щодо вимог про стягнення пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до п.5.1.2 Договору у випадку прострочення платежів, зазначених у п. 7.2 Договору, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми прострочення.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вірно зазначено судом першої інстанції у оспореному рішенні, позивач зробив розрахунок пені без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України , проте, розрахунок пені виконаний судом першої інстанції містить арифметичні помилки, а саме: кількість днів прострочки з 15.06.2009 року по 11.08.2009 року становить 58 днів, а ні 47, як вказано судом першої інстанції, а кінцева дата нарахування пені становить 08.12.2009 року, - з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені підлягають задоволенню за уточними розрахунком колегії суддів в сумі 563,23 грн.

5326,56 грн. *6 (кількість днів прострочки з 09.06.2009 по 14.06.2009)*24%/365=21,01 грн.;

5326,56 грн. *58 (кількість днів прострочки з 15.06.2009 по 11.08.2009)*22%/365=186,21 грн.;

5326,56 грн. *119 (кількість днів прострочки з 12.08.2009 по 08.12.2009)*20,5 %/365=356,23 грн.

Відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 573,74 грн. та 3 % річних в сумі 151,06 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вказані позовні вимоги, виходив з того, що зазначені нарахування позивачем виконані з помилками.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідач збитків від інфляції в сумі 486,39 грн., рішення суду в цій частині залишається без змін.

Проте, щодо розрахунку 3 % річних, слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції, здійснюючи власний розрахунок вказаних позовних вимог, припустився помилки, яка полягає в тому, що кількість днів у періоді з 09.06.2008 року по 25.05.2009 року становить 351, а ні 337, як зазначено судом першої інстанції.

За таких обставин, розмір 3 % річних за спірний період становить 153,67 грн., що становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення.

5326,56/100*3/365*351=153,67

Проте, враховуючи відсутність у суду повноважень щодо збільшення з власної ініціативи розміру позовних вимог, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 151,06 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова» задоволенню не підлягає, проте рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2010 року у справі № 56/02 підлягає зміні, оскільки висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають основний боргу сумі 5326,56 грн., пеня в сумі 563,23 грн., 3 % річних в сумі 151,06 грн. та збитки від інфляції в сумі 486,39 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Судові витрати позивача по справі відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідач пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова» на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2010 року у справі №56/02 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2010 року у справі № 56/02 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі № 41/229 в наступній редакції:

                    « 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова» (01021, м. Київ, вул.. Інститутська, 24/7, квартира 80, ідентифікаційний код 34478894) на користь Приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» (18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 419, кв. 13, ідентифікаційний код 33903633) основний борг в сумі 5326 (п‘ять тисяч триста двадцять шість) грн. 56 коп., пеню у розмірі 563 (п‘ятсот шістдесят три) грн. 23 коп., збитки від інфляції в сумі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 151 (сто п’ятдесят одна) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 100 (сто) грн. 02 коп. та 231 (двісті тридцять одна) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 56/02.

Головуючий суддя                                                                      

Судді