Постанова № 12387343, 13.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2010                                                                                           № 25/277

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Калатай Н.Ф.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Барановська М. В. – представник за довіреністю № 262 від 12.10.2010

від відповідача -Кривенко О. В. – представник за довіреністю № 202-ГО/10 від 30.09.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010

у справі № 25/277 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства «Дейв Експрес Сервіс»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про                                                   стягнення 10837,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10837,99 грн., яка становить залишок коштів на поточному рахунку позивача, який відкрито відповідачем за умовами укладеного між сторонами договору банківського рахунку № 498 від 14.12.2006 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року, повний текст якого підписаний 20.08.2010 року, у справі № 25/277 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 у справі №25/277 в повному обсязі та прийняти нове, яким провадження у справі припинити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішення суду, та неправильного вирішення спору. Зокрема, відповідач посилається на те, що вимогу позивача про стягнення спірних коштів розглянуто і задоволено в межах процедури ліквідації відповідача, про що позивача повідомлено листом – підтвердженням № 9442кв від 30.03.2010 року.

Ухвалою від 17.09.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф, Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням голови суду № 01–23/1/1 від 11.10.2010 справу № 25/277 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Ропій Л.М., Синиці О.Ф.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення по суті спору, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

14.12.2006 позивач як Клієнт та відповідач як Банк уклали договір банківського рахунку № 498 (далі Договір), за умовами якого відповідачем відкрито позивачу поточний рахунок № 2600101300498 в національній валюті для здійснення розрахунково–касового обслуговування.

Відповідно до п. 10.1 Договору рахунок Клієнта закривається Банком на підставі його заяви про закриття рахунку.

Листом № 219 від 07.08.2009 (а.с. 9) позивач звернувся до відповідача з проханням розірвати Договір, закрити поточний рахунок № 2600101300498 та перерахувати залишок коштів на рахунок № 26009000000148 в ЖК АКБ «Форум», МФО 311841, ЄДРПОУ 34788782, на що листом від 09.09.2009 року № 10206 (а.с. 10), відповідач повідомив позивача, що станом на 09.09.2009 залишок коштів на його поточному рахунку становить 10837,99 грн.; що 11.03.2009 відповідачем прийнято до виконання платіжне доручення позивача на суму 7000 грн., яке через недостатність коштів на коррахунку виконано не було; що залишок вільних коштів, які залишаться на поточному рахунку позивача після проведення вищевказаного платіжного доручення, становить 837,99 грн.; що відповідно до вимог чинного законодавства поточний рахунок не може бути закритий при наявності на ньому залишку коштів; що для перерахування вказаного залишку на поточний рахунок, відкритий в іншому банку, позивачу необхідно надати відповідачу відповідне платіжне доручення, після виконання якого поточний рахунок позивача буде закрито.

Постановою Національного банку України № 19 від 21.01.2010 відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації відповідача та призначено його ліквідатора, про що було офіційно опубліковано в газеті «Голос України» № 12 (4762 від 26.01.2010 (а.с. 50).

04.02.2010 позивач звернувся до ліквідатора відповідача з листом від 29.01.2010 № 23 (а.с.51), яким просив перерахувати 10837,99 грн., що знаходяться на поточному рахунку № 2600101300498, на рахунок 26009000000148 в ЖК АКБ «Форум», МФО 311841, ЄДРПОУ 34788782 або у випадку перерахування їх після 08.02.2010 року – на рахунок 26004301066019 в Житомирській дирекції АКБ «Форум», МФО 322948, ЄДРПОУ 34788782.

Листом № 9442вк від 30.03.2010 (а.с. 52) ліквідатор відповідача повідомив, що вимоги позивача на суму 10837,99 грн. визнані та згідно за ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» віднесені до сьомої черги задоволення.

Незважаючи на визнання ліквідатором Банку його вимог на суму 10837,99 грн., позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з Банку зазначеної суми в судовому порядку.

Суд першої інстанції, обґрунтовано визнавши доведеною наявність боргу Банку перед позивачем, дійшов висновку, що незважаючи на те, що майнові вимоги позивача, що є предметом позову, визнані ліквідатором Банку, за нормами ч. ст. 55 Конституції України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 10837,99 грн., проте з висновками, що після визнання ліквідатором банку у встановленому законом порядку суми боргу перед своїм кредитором останній має право стягнути зазначену визнану суму боргу також у судовому порядку, погодитися не може з огляду на наступне.

За правилами ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків, регулюються спеціальним законом - Законом України „Про банки і банківську діяльність”.

Згідно ст. 87 ЗУ „Про банки і банківську діяльність” ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Процедура ліквідації банку визначена главою 16 ЗУ „Про банки і банківську діяльність” та передбачає, зокрема, наступний порядок виявлення кредиторів банку та погашення їх вимог в ході ліквідаційної процедури:

- ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури (ч. 1 ст. 89 Закону);

- протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку (ч. 3 ст. 89 закону);

- ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури (ч. 1 ст. 93 Закону);

- ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, зокрема, визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження; складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з переліком вимог, та про дату подання цього переліку Національному банку України (ч. 2 ст. 93 Закону);

- кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення (ч. З ст. 93 Закону);

- майно банку оцінується ліквідатором у порядку, встановленому законодавством України, та продається у порядку, погодженому з Національним банком України (ст. 94, 95 Закону);

- одержані в результаті ліквідаційної процедури кошти спрямовуються на задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів банку, яке здійснюється у черговості, встановленій статтею 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Отже, з моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог кредиторів до банку належить до компетенції ліквідатора банку, визнані ліквідатором вимоги кредиторів банку задовольняються у черговості та порядку, які встановлені ст. 96 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”.

Іншого порядку стягнення з банку в процесі ліквідації боргів на користь кредиторів, ніж в межах ліквідаційної процедури, законом не передбачено.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи, що майнові інтереси позивача на суму 10837,99 грн. на дату звернення його до суду з цим позовом є захищеними у встановленому законом порядку, тобто ліквідатором відповідача визнані і включені до черги виконання, що стягнення спірних коштів має проводитись в межах ліквідаційної процедури, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази, що черговість виплати позивачеві спірних коштів в межах ліквідаційної процедури підійшла, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 10837,99 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 10837,99 грн. задоволенню не підлягають, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

При вирішенні спору колегія суддів враховує, що задоволення даного позову призведе фактично до подвійного стягнення спірної заборгованості.

Стосовно застосування судом першої інстанції норми ст. 55 Конституції України як норми прямої дії колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Законність судочинства забезпечується, зокрема, тим, що суд при розгляді справи може безпосередньо застосовувати Конституцію України, в тому числі і у випадку, якщо правовідносини, які є предметом судового розгляду, законом не врегульовані, або норми застосованого судом нормативно-правового акту суперечать Конституції.

Відповідно до положень ст. 150 Конституції України вирішення питання про відповідність (чи невідповідність) законодавчого акта Конституції України належить до повноважень Конституційного Суду України.

В даному випадку спірні правовідносини врегульовані Законом України „Про банки і банківську діяльність” як актом цивільного законодавства, невідповідність якого Конституції України у встановленому законом порядку не встановлено, тому при вирішенні даного спору слід керуватися нормами цього Закону.

Такої правої позиції притримується Вищий господарський суд України при вирішенні спору у справі № 2-29/10470-2008 (постанова від 27.05.2009).

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі № 25/277 підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, в задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до положень ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на позивача.

Витрати відповідача за подачу апеляційної скарги також покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 у справі № 25/277 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 у справі № 25/277 скасувати повністю.

3. В позові відмовити .

4. Стягнути з Приватного підприємства «Дейв Експрес Сервіс» (10007, Житомирська область, місто Житомир, Шосе Київське, 143-А, ідентифікаційний код 34788782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок, 26, ідентифікаційний код 19357325) витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 54 (п’ятдесят чотири) грн. 19 коп.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 25/277.

Головуючий суддя                                                                      

Судді