Постанова № 12387322, 18.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2010                                                                                           № 32/156

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: представник не з’явився,

від відповідача: представник – Шинкаренко Я.В. – за довіреністю,

від Прокуратури м. Києва: Карпенко Н.М. – за посвідченням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2009

у справі № 32/156 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Компанія "Віртус плюс"

до                                                   Київської міської ради

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   зміну умов договору

за участю Прокуратури м. Києва

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віртус плюс” (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач) про визнання недійсним абзацу 3 пункту 8.4 та абзацу 5 пункту 11.4 в Договорі оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віртус плюс”, посвідченого 31.01.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою Т.М. та зареєстрованого в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 30.03.2006 р. за №66-6-00331.

Заявою про уточнення позовних вимог від 17.04.2009 року позивач просив суд визнати недійсним абзац 2 п. 8.4 Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Компанією "Віртус плюс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою Т.М. 31.01.2006 та зареєстрованого в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 30.03.2006 за № 66-6-00331, а саме: "Орендар зобов'язаний завершити забудову Земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору", а також визнати недійсним в частині абз. 3 п. 11.4 зазначеного договору, яким передбачено наступне: "Договір може бути розірваним в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі порушення строків завершення забудови Земельної ділянки, встановлених п. 8.4".

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені положення Договору не відповідають рішенню Київської міської ради від 27.10.2005 року №346/3807, на підставі якого був укладений Договір оренди земельної ділянки. Крім того, відповідач в порушення ст. 188 ГК України у визначений законодавством строк не надав відповіді на пропозицію позивача щодо внесення змін до Договору оренди земельної ділянки.

У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив та просив суд залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що Київська міська рада не приймала рішення щодо внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, тому відсутні правові підстави для визнання недійсними вищезазначених положень Договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2009 року у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Заступник прокурора м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у позові повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про те, що позивачем вчинено усі, передбачені законодавством, дії щодо внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, а відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що необхідною умовою для внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення ради.

Позивачем не надано відзиву щодо вимог апеляційної скарги та не використано наданого йому законом права на участь свого представника у судових засідання. Однак, матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, оскільки ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 25.08.2010 року була направлена на адресу позивача, зазначену у позовній заяві (та є юридичною адресою позивача відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи). Крім того, ухвалою від 29.09.2010 року розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає можливим розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 р. №346/3807 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віртус плюс”, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,43 га для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Березняківській, 26-В, у Дніпровському районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради між позивачем та відповідачем 31.01.2006 року було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідченого 31.01.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою Т.М. та зареєстрованого в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 30.03.2006 р. за №66-6-00331.

За умовами абзацу 2 пункту 8.4. Договору орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому прядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору.

Згідно з абзацом 3 пункту 11.4. Договору, останній може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови Земельної ділянки, встановлених п. 8.4 Договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віртус плюс" звернулось до Київської міської ради з листом від 18.11.2008 №51 із проханням внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 30.03.2006 №66-6-00331 шляхом виключення абзацу 2 пункту 8.4. і абзацу 3 пункту 11.4. цього Договору, мотивуючи тим, що вказані положення Договору не відповідають рішенню Київської міської ради від 27.10.2005 р.

Зокрема, позивач зазначив, що рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 р. №346/3807 не передбачено, що орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору.

Також позивач посилається на те, що вказаним рішенням Київської міської ради не передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 Договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування Земельною ділянкою третім особам.

Як вбачається з матеріалів справи, зміни до Договору оренди земельної ділянки не внесено.

Судом першої інстанції встановлено, що з боку позивача вжито всі необхідні дії по внесенню змін до договору, а Київською міською радою порушено терміни розгляду питання щодо внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, що призводить до порушення прав позивача.

Зазначені висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено: право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 6 Закону України „Про столицю України - місто-герой Київ” визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

В силу положень статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 16 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Зі змісту вищевикладених правових норм вбачається, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній чи комунальній власності, є наявність рішення ради про надання в оренду земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами на підставі відповідного рішення Київської міської ради було укладено Договір оренди земельної ділянки, що підписаний та скріплений печатками сторін, що свідчить про те, що сторони, зокрема, позивач, погоджуються з усіма його умовами та підтверджують здатність його виконати.

Згідно зі статтею 30 Закону України „Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до вимог статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

В силу вищезазначених правових норм, Київська міська рада, як орендодавець, є вільною у виборі орендаря спірних земельних ділянок.

Враховуючи наведене, необхідною умовою для внесення змін до Договорів оренди земельної ділянки є прийняття Київською міською радою рішення про внесення таких змін.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Київською міською радою не приймалося рішення з вищезазначеного питання.

Зважаючи на те, що Київська міська рада не приймала рішення про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, в такому випадку відсутня її згода, як другої сторони правочину, щодо внесення змін до Договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, оскільки відсутня згода орендодавця на внесення змін до Договору.

Крім того, прийняття судом рішення про зміну умов Договору оренди земельної ділянки, є порушенням виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції Київської міської ради на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, оскільки суд не являється тим органом, якому надано право укладати договори оренди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України обґрунтованості своїх позовних вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2009 р. у даній справі – скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2009 року у справі №32/156 – скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віртус плюс” (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 33194710) до Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №32/156 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.10.10 (відправлено)