Постанова № 12387257, 21.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2010 № 35/705

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Я.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Чень О.П. довіреність № 1117 від 04.11.2008 року

від відповідача -не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна організація медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2010

у справі № 35/705 ( .....)

за позовом Державна організація медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс"

до Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м.Києва "

про стягнення 3237,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна організація медичного автотранспорту м. Києва „Київмедавтотранс” звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва” про стягнення 3 237, 38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2007 року на проспекті Перемоги, 7 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів „ГАЗ-3110”, державний номер НОМЕР_2 який належить Державній організації медичного автотранспорту м. Києва „Київмедавтотранс” та автомобіля „Ніссан-Ванетта”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1

Постановою заступника начальника відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, виконроба КП ШЕУ Шевченківського району м. Києва ОСОБА_1 визнано винним в порушенні правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні шляхів та неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов руху, що спричинило пошкодження зазначених вище транспортних засобів.

Оскільки ОСОБА_1 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, відповідно до положень ст. 1172 Цивільного кодексу України заподіяну в результаті ДТП шкоду, на думку позивача, має відшкодувати відповідач.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль „ГАЗ-3110”, державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту № 116 від 15.02.2007 року, складеного Лівобережною філією Українського Центру Післяаварійного Захисту „Експерт-Сервіс” матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля „ГАЗ-3110”, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 2307 грн. 45 коп.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача вартість автотоварознавчого дослідження у сумі 434, 00 грн., втрати від інфляції у розмірі 427, 66 грн. та 68, 27 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок ДТП у розмірі 2741, 45 грн., втрати від інфляції у розмірі 474, 27 грн. та 103, 87 грн. 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що звіт № 116 від 15.02.2007 року складений з порушенням нормативно-правових актів, які встановлюють порядок технічного огляду автомобіля, а саме пункту 2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092), оскільки позивач не надав можливості представнику КП ШЕУ Шевченківського району м. Києва прийняти участь в огляді пошкодженого транспортного засобу, який здійснювався під час дослідження, а також Звіт не містить інформації про відсутність або присутність відповідача при огляді.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, відповідач зазначив про відсутність між ним та позивачем грошових зобовязань, а тому посилання позивача на ст. 625 Цивільного кодексу України вважає безпідставними.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі № 35/705 у задоволенні позовних вимог Державної організації медичного автотранспорту м. Києва „Київмедавтотранс” відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі № 35/705, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки позивачем доведено протиправність поведінки відповідача, заподіяний розмір шкоди, причинний звязок між ними та вину заподіювача шкоди, що в своїй сукупності робить можливою відповідальність відповідача у вигляді обовязку відшкодувати збитки, завдані його працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків (ст. 1172 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.09.2010 року.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року змінено склад колегії суддів.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.09.2010 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі № 35/705, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача в судове засідання 21.09.2010 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню повністю з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності причинно-наслідкового звязку між поведінкою відповідача та збитками, а тому на відповідача не може бути покладено обовязок доводити відсутність вини у вчиненні правопорушення, наявність якого не доведено.

Отже, на думку місцевого суду відсутні всі умови, за наявності яких на відповідача може бути покладено обовязок по відшкодуванню збитків.

Окрім цього, місцевим господарським судом не прийнято до уваги як доказ звіт № 116 від 15.02.2007 року про оцінку матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „ГАЗ-3110”, державний номер НОМЕР_2 з підстав не подання позивачем доказів того, що ним було надано змогу представнику відповідача прийняти участь в огляді пошкодженого транспортного засобу, який здійснювався під час дослідження та сам Звіт не містить інформації про відсутність або присутність відповідача при огляді.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

01.02.2007 року на проспекті Перемоги, 7, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ГАЗ-3110 (медична допомога), державний номер НОМЕР_2 який належить Державній організації медичного автотранспорту м. Києва „Київмедавтотранс” на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КІС № 652997 та автомобіля „Ніссан-Ванетта”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1

Згідно Акту огляду місця ДТП, складеного 01.02.2007 року старшим інспектором ДПС взводу ескортування батальйону ДПС із забезпечення супроводження ГУМВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Сендецьким В.П., 01.02.2007 року о 12 год. 10 хв. по пр. Перемоги в м. Києві сталась ДТП внаслідок вибоїн на проїзній частині. Водій автомобіля Нісан Ванетте, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1. рухався по пр. Перемоги зі сторони Повітрофлотського мосту в напрямку пл. Перемоги в другій смузі. Із деформованого асфальтобетонного покриття з-під переднього колеса відділилась асфальтобетонна глиба висотою 15 см., шириною 45 см., внаслідок чого автомобіль відкинуло в четверту смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1. Автомобіль Нісан Ванетте отримав пошкодження ходової частини та удар з лівої передньої сторони. Автомобіль ГАЗ-3110 отримав вмятину заднього правого крила. На місце ДТП прибула майстер КП ШЕУ Шевченківського району Хаперська Л.В., яка ознайомилась з матеріалами, огородила місце вибоїни та підписувати акт відмовилась.

Зазначений акт був підписаний водіями ОСОБА_1. та ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_3 ОСОБА_4

27.02.2008 року постановою заступника начальника відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, виконроба КП ШЕУ Шевченківського району м. Києва ОСОБА_1 було визнано винним в порушенні правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні шляхів та неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов руху, що спричинило пошкодження зазначених вище транспортних засобів.

Але враховуючи те, що строки, передбачені ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення спливли, провадження в адміністративній справі було припинено на підставі п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В результаті ДТП автомобілю ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_2 який належить позивачу, заподіяні механічні пошкодження.

Відповідно до звіту № 116 від 15.02.2007 року, складеного Лівобережною філією Українського центру Післяаварійного захисту „Експерт-Сервіс” матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля „ГАЗ-3110”, державний номер НОМЕР_5 в результаті його пошкодження при ДТП складає 2307, 45 грн.

Вартість автотоварознавчого дослідження складає 434, 00 грн., яка була перерахована позивачем на рахунок Лівобережної філії Українського центру Післяаварійного захисту „Експерт-Сервіс” згідно платіжного доручення № 664 від 27.02.2007 року.

19.08.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 776 щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті вказаної ДТП, у розмірі 2741, 45 грн. та подав документи, зазначені в додатку до претензії.

У відповіді на вказану претензію (№ 1959 від 19.09.2008 року) відповідач її не визнав, а докази, на підтвердження розміру шкоди, а саме Звіт № 116 від 15.02.2007 року вважає недопустимим, оскільки представник відповідача не приймав участі в огляді пошкодженого транспортного засобу.

Одночасно додатково просив надати схему ДТП та висновок технічного стану проїзної частини, складення та надання яких не є компетенцією позивача.

Відповідно до п. 1.5. Постанови Кабінету Міністрів України „Про правила дорожнього руху” №1306 від 10.10.2001 року дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобовязана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України „Про дорожній рух” посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобовязані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Згідно з п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198 „Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони” власники дорожніх обєктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобовязані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх обєктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на норми ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України та ст.ст. 625, 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Зазначені вище цивільно-правові норми, зокрема, ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, на які посилається позивач, застосовуються в тому разі, коли учасник господарських відносин порушив господарське зобовязання.

Проте, в даному випадку між сторонами відсутні господарські відносини, а тому відсутні господарські зобовязання.

Глава 82 Цивільного кодексу України регулює правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної шкоди.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобовязання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди це позадоговірні зобовязання, оскільки їх субєкти кредитор (потерпілий) та боржник (заподіювач шкоди) не перебувають у договірних відносинах, а зобовязання відшкодувати шкоду не повязане з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобовязань.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Однак, відповідальність юридичних осіб за завдану їхнім працівником шкоду настає тільки за умови одночасного існування загальних підстав, визначених ст. 1166 Цивільного кодексу України, та спеціальних умов, передбачених вищезазначеною статтею.

Отже, майнова шкода, завдана майну особи, відшкодовується за умови, що вона завдана цивільним правопорушенням.

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного звязку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Норми чинного законодавства України встановлюють, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді витрат, понесених внаслідок пошкодження майна, повинна довести наявність причинного звязку між протиправною дією чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками та наявність вини відповідача.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода як результат протиправної поведінки; причинний звязок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2007 року позивач звернувся до Лівобережної філії Українського центру Післяаварійного Захисту „Експерт-Сервіс” для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_5 в результаті його пошкодження при ДТП.

Експертом Лівобережної філії Українського центру Післяаварійного Захисту „Експерт-Сервіс” було направлено телеграми - запрошення на огляд обєкту оцінки керівнику КПШУ Шевченківського району (вручено секретарю Ясько 07.02.2007 року), учаснику ДТП Шароніну, які вручено особисто Шароніну та його дружині Шароніній 07.02.2007 року.

Як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу від 12.02.2010 року, на огляді були присутні представник власника ОСОБА_5 учасник ДТП ОСОБА_1. Представник Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва” не зявився, а отже, з власної ініціативи відповідач не скористався своїм правом приймати участі в огляді пошкодженого транспортного засобу.

За результатами огляду обєкту було складено звіт № 116, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 2307, 45 грн.

При цьому механічні пошкодження, заподіяні автомобілю ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_5 в результаті ДТП, перелічені в Довідці № 19059, виданій полком ДПС ГУМВС України в м. Києві (а.с. 11) та пошкодження, зазначені в Протоколі огляду транспортного засобу, аналогічні, лише в Протоколі огляду дана інформація конкретизована.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що пункт 2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, стосується баз оцінки КТЗ (колісних транспортних засобів). При цьому п. 5.2 вказаної Методики передбачено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Відповідно до підпункту і) п. 4.3 Методики у звіті про оцінку майна зазначаються відомості про осіб, які брали участь в огляді обєкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або угодою про виконання оцінки.

Згідно абз. 2 п. 5.2 Методики у разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі.

Оскільки представник відповідача на місце огляду не зявився, незважаючи на виклик (докази в матеріалах справи), огляд пошкодженого транспортного засобу було здійснено оцінювачем в присутності осіб, що зявились, а отже порушень пункту 2 Методики, на які посилався відповідач у своїх запереченнях, немає.

З огляду на викладене, Звіт № 116 про оцінку автомобіля ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_5 від 15.02.2007 року є належним доказом у справі в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстав не приймати його в якості належного доказу у місцевого господарського суду не було.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Під час розгляду справи позивачем доведено розмір шкоди, заподіяної в результаті ДТП, вину заподіювача шкоди (виконроба КП ШЕУ Шевченківського району м. Києва ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні шляхів та неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов руху за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а отже і протиправність поведінки відповідача, що підтверджується положеннями ч. 3 ст. 12 Закону України „Про дорожній рух”, п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198 „Про затвердження єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони”, п. 1.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 „Про правила дорожнього руху”, та безпосередньо доведено наявність причинного звязку між протиправною поведінкою співробітника відповідача та шкодою, завданою позивачу, оскільки в постанові про адміністративне правопорушення від 27.02.2008 року встановлено, що виконроб відповідача ОСОБА_1 01.02.2007 року о 12 год. 00 хв. не витримав норм і стандартів щодо утримання проїздної частини (вибоїни) по пр-ту Перемоги, 7 в м. Києві, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, позивачем доведено наявність всіх складових правопорушення, що робить можливою відповідальність відповідача обовязок відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків (ст. 1172 Цивільного кодексу України).

На підтвердження розміру шкоди, завданої позивачу з вини відповідача, позивачем надано звіт № 116 від 15.02.2007 року оцінки автомобіля ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_2 вартість проведення якого склала 434, 00 грн. і була перерахована позивачем на рахунок Лівобережної філії Українського Центру Післяаварійного Захисту „Експерт-Сервіс” 27.02.2007 року (копія платіжного доручення № 664 міститься в матеріалах справи).

На підставі викладеного вище колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2307, 45 грн. шкоди, заподіяної в результаті ДТП та 434, 00 грн. вартості автотоварознавчого дослідження доведеними, а відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 103, 87 грн. та 474, 27 грн. інфляційних втрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки між сторонами відсутні грошові зобовязання, підстав для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 103, 87 грн. та 474, 27 грн. втрат від інфляційних процесів немає.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державної організації медичного автотранспорту м. Києва „Київмедавтотранс” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі № 35/705 скасуванню повністю, з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної організації медичного автотранспорту м. Києва „Київмедавтотранс” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі № 35/705 скасувати повністю, постановити нове рішення, відповідно до якого:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва” (03150, м. Київ, вул. Ямська, 59, код ЄДРПОУ 31868786 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державної організації медичного автотранспорту м. Києва „Київмедавтотранс” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-В, код ЄДРПОУ 01993807, р/р 35429002001360 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019) 2307 (дві тисячі триста сім) грн. 45 коп. матеріального збитку, 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 00 коп. вартості автотоварознавчого дослідження, 86 (вісімдесят шість) грн. 37 коп. витрат по сплаті державного мита, 265 (двісті шістдесят пять) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити”.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва” (03150, м. Київ, вул. Ямська, 59, код ЄДРПОУ 31868786 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державної організації медичного автотранспорту м. Києва „Київмедавтотранс” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-В, код ЄДРПОУ 01993807, р/р 35429002001360 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019) 43 (девяносто три) грн. 19 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 35/705 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови

підписано 27.09.2010 року

Головуючий суддя

Судді