Постанова № 12387132, 12.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2010                                                                                           № 20/392

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача – Коломієць К.В.,

від відповідача – Цигольнік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія»

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2010

у справі № 20/392 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія»

про                                                   стягнення 489609,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія» (відповідач) про стягнення 489609,29 грн. заборгованості (438292,10 грн. основного боргу, 19878,01 грн. процентів за користування чужими коштами, 31439,18 грн. збитків), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання за договором №F10 від 15.05.2007.

Позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог (а.с. 77, 93), згідно яких позивач зменшив позовні вимоги на суму 31439,18 грн. збитків (витрат на вилучення предмету лізингу), та просив стягнути з відповідача 458170,11 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 у справі №20/392 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Київська типографія» на користь ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» 438292,10 грн. основного боргу, 19878,01 грн. процентів за користування чужими коштами, 4581,70 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» з Державного бюджету України 314,39 грн. зайво сплаченої суми державного мита.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська типографія» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити лише в частині стягнення з ТОВ «Київська типографія» 60001,65 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів (які були виставлені до моменту розірвання договору) та пені, розрахованої відповідно до норм чинного законодавства.

У судовому засіданні 12.10.2010 представником позивача було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог у зв’язку з продажем предмету лізингу, згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 184075,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції (абз. 4 п. 8 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»).

Таким чином, в силу ч. 4 ст. 22 ГПК України апеляційний господарський суд не може прийняти клопотання позивача саме в якості заяви про зменшення позовних вимог, однак обставини, викладені в клопотанні (продаж предмету лізингу) мають бути враховані при винесенні даної постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

15.05.2007 між позивачем та відповідачем укладено договір №F10 (а.с. 7-15 т.І), відповідно до умов якого лізингодавець (позивач) зобов’язується передати лізингоодержувачу (відповідач) у володіння та користування на певний строк майно (предмет лізингу), спеціально придбане ним у визначеного лізингоодержувачем постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату (далі – лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом лізингу є різальна машина Perfecta 115TVC 2007 р. виробництва, серійний номер 74720, ціна якої становить 543247,78 грн. з ПДВ.

05.06.2007 між ТОВ «Поліграфімпорт» (продавець), ТОВ «СГ Еквіпмент лізинг Україна» (покупець) та ТОВ «Київська типографія» було укладено договір купівлі-продажу №2-099 (а.с. 18-24), на виконання умов якого позивач придбав у продавця товар: різальну машину Perfecta 115TVC, а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується Актом прийому-передачі від 06.07.2007 (а.с. 27-28 т. І).

У вказаному акті сторони підтвердили, що з моменту підписання акту продавець виконав свої зобов’язання за договором №2-099 від 05.06.2007 в повному обсязі, та право власності на товар перейшло до позивача, а відповідач набув право користування на товар.

За видатковою накладною №9 від 06.07.2007 (а.с. 16 т. І) позивач передав, а представник відповідача на підставі довіреності НБВ 953664 від 06.07.2007 (а.с.17 т.І) отримав предмет лізингу - різальну машину Perfecta 115TVC на загальну суму 550662,74 грн.

Умовами розділу 2 договору № F10 встановлено ціну договору, розмір та порядок здійснення лізингових платежів, зокрема:

- строк лізингу - 36 місяців (п.2.1.1);

- валюта здійснення розрахунків: гривня (п.2.1.2);

- валюта обчислення: Євро (п.2.1.3);

- щомісячний лізинговий платіж складає 2,45470% бази обчислення лізингових платежів у т.ч. ПДВ. Склад лізингових платежів може включати:

а) відшкодування частини вартості предмета лізингу;

б) сплата комісії (процентів) згідно умов цього договору;

ПДВ на комісію (проценти) у складі лізингового платежу нараховуються згідно п.3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість» (п.2.1.6).

Лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю витрати, що нестиме останній у зв’язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а саме: відрахування в пенсійний фонд та комісії банку при купівлі валюти (2.2.2).

Вартість предмета лізингу в гривнях включає всі витрати, понесені лізингодавцем у зв’язку з придбанням предмета лізингу (пп. І, п. 2.2.4);

Вартість предмета лізингу в гривнях буде вказана в акті прийому-передачі предмета лізингу та/або в реалізаційній накладній (пп. ІІ, п.2.2.4);

Термін і розміри окремих лізингових платежів, із застереженнями п. 2.2.7 договору (коригування лізингових платежів) визначено у графіку сплати лізингових платежів, який надається лізингоодержувачу протягом 7 календарних днів з моменту отримання лізингодавцем акту прийому-передачі (2.3.1).

Графік лізингових платежів від 06.07.2007 міститься в матеріалах справи (а.с.104 т.І).

Відповідач свої зобов’язання за договором щодо сплати лізингових платежів здійснював неналежним чином, у зв’язку з чим у нього за період з листопада 2008 р. по січень 2009 р. існує заборгованість на суму 60001,65 грн. Проти вказаної суми відповідач не заперечує в апеляційній скарзі.

Матеріали справи містять виставлені позивачем відповідачу рахунки-фактури, а саме: №1971/17/F10 від 05.11.2008 на суму 16781,84 грн. (а.с. 31 т. І), № 2306/18/ F10 від 05.12.2008 на суму 19087,51 грн. (а.с.34 т. І) та №2631/19/ F10 від 05.01.2009 на суму 24132,30 грн. (а.с. 37 т. І). Однак, відповідач не здійснив їх оплати.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п.7.7 договору лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку у випадку, якщо лізингоодержувач не виконує свої зобов’язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів, в тому числі не виконав в цей же строк зобов’язання щодо сплати авансового платежу.

Позивач надіслав відповідачу лист №113 від 30.01.2009 (а.с. 29 т. І), яким повідомив про відмову від договору в односторонньому порядку у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань щодо сплати лізингових платежів та просив підготувати предмет лізингу та перевести його за вказаною позивачем адресою.

Вищезазначений лист відповідач отримав 05.02.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 30 т. І).

18.02.2009 за актом вилучення предмету лізингу (а.с. 55-56 т. І) лізингоодержувач передав, а представник лізингодавця прийняв предмет лізингу - різальну машину Perfecta 115TVC 2007 р. виробництва, серійний номер 74720.

Відповідно до п.8.1. договору при відмові лізингодавця від договору згідно з п.7.7. дія договору припиняється з моменту, коли лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення лізингодавця про відмову від договору.

При цьому лізингоодержувач зобов’язаний негайно сплатити лізингодавцю:

І. суми лізингових платежів, право вимагати сплати яких уже виникло і які залишилось несплаченими, разом з пенею за несвоєчасне внесення будь-якого платежу згідно п. 2.3.12;

ІІ. суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити, та вартості викупу предмету лізингу (залишкової вартості), зменшених шляхом дисконтування. Розмір дисконту встановлюється за ставкою згідно п.п. 7.3. У разі продажу предмета лізингу лізингодавцем належні до сплати суми, зазначені в п.п. ІІ п. 8.1 договору будуть зменшені на 90 % суми, отриманої від продажу предмета лізингу, однак не більше, ніж до розміру цих належних до сплати сум. А в разі передачі предмета лізингу іншому суб’єктові в користування, ці належні до сплати суми будуть зменшені на 90 % бази для обчислення лізингових платежів, встановленої в такому договорі, однак, не більше, ніж до розміру цих належних до сплати сум.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 за клопотанням відповідача зупинялось провадження у даній справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 45/135 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу № F10 від 15 травня 2007 року частково недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 45/135 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія» про визнання недійсним п.п. ІІ п. 8.1 розділу 8 фінансового лізингу від 15.05.2007 № F10 було відмовлено.

У зв’язку з вищенаведеним, вимоги позивача сплатити не лише суму лізингових платежів строк виконання яких настав, але і суму решти лізингових платежів, які залишилось сплатити, та вартості викупу предмету лізингу (залишкової вартості), зменшених шляхом дисконтування є правомірними.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 60001,65 грн. та 378290,45 грн. залишкових лізингових платежів.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач надав клопотання, про що зазначалось в описовій частині даної постанови, в якому у з зв’язку з продажем предмету лізингу позивач визначив у відповідності до п.п. ІІ п. 8.1 договору суму решти лізингових платежів, які залишилось сплатити та вартості викупу предмета лізингу, зменшених шляхом дисконтування наступним чином: 378290,45 грн. (сума дисконтування) – 305534,29 грн. (90 % від суми продажу) = 72756,16 грн.

У зв’язку з чим, позивач вважає, що відповідач має сплатити заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 60001,65 грн. та 72756,16 грн. залишкових лізингових платежів, що разом становить 132757,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати лізингових платежів є обґрунтованими на суму 132757,81 грн.

Позивачем в позовній заяві міститься також вимога про стягнення з відповідача 19878,01 грн. процентів за користування чужими коштами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що п. 2.3.12 договору передбачає відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами, а не пеню.

Такі доводи позивача колегія суддів вважає помилковими в силу того, що вони суперечать як вимогам законодавства, так і умовам договору.

Так, відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є: свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, а також справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 2.3.12 договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу із платежів, передбачених в п. 2.3. договору, лізингоодержувач зобов’язується сплатити лізингодавцю пеню, на підставі рахунків-фактур, які будуть виставлятися щомісячно та/або щоквартально та при достроковому припиненні дії договору (за ініціативою лізингодавця). Розмір пені розраховується наступним чином:

НП х КП х 0,1% х Д, де

НП – несплачений вчасно платіж у валюті обчислення;

КП – курс продажу валюти обчислення, встановлений АТ «Каліон Банк України» в м. Києві на дату належної або фактичної сплати платежу, в залежності від того, курс на яку дату є більшим;

Д – кількість календарних днів згідно рахунку-фактури.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що договір чітко і недвозначно встановлює сплату пені, а не проценти за користування чужими грошовими коштами, як зазначає позивач.

Додатковим підтвердженням того, що між сторонами було узгоджено в договорі саме нарахування пені є виставлення позивачем відповідачу на сплату пені рахунків-фактур №1632/P/F10 від 05.10.2008 на суму 4159,04 грн., № 1633/P/F10 від 05.10.2008 на суму 1650,65 грн., №1634/P/F10 від 05.10.2008 на суму 1315,35 грн., № 1635/P/F10 від 05.10.2008 на суму 770,03 грн., № 1636/P/F10 від 05.10.2008 на суму 309,36 грн., № 1992/P/F10 від 05.11.2008 на суму 120,38 грн. (а.с. 42-53 т. І). Також у розрахунку (а.с. 54 т. І) позивач визначає прострочену суму як базу для нарахування пені.

Тому, нарахована позивачем сума до стягнення у розмірі 19878,01 грн. підлягає перевірці на відповідність вимог законодавства, що пред’являються до розміру і строків нарахування пені.

У відповідності до ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вищезазначені норми передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку (а.с. 54 т. І), позивачем нарахована пеня у розмірі 14467,50 грн. згідно трьох рахунків-фактур:

№ 1971/17/F10 від 05.11.2008 на суму 16781,84 грн.,

№ 1632/P/F10 від 05.12.2008 на суму 19087,51 грн.,

№ 2631/19/F10 від 05.01.2009 на суму 24132,30 грн., за кількість днів прострочення відповідно: 276 днів, 246 днів, 213 днів, із розміру 0,1 % за кожен день прострочення, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок пені у відповідності до вимог законодавства. Тому, розмір пені визначається згідно такого розрахунку:

1) 16781,84 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 51 дн. (за період 11.11.2008 по 31.12.2008) = 561,23 грн.;

2) 16781,84 грн. х 24,0% / 100% / 365 дн. х 131 дн. (за період 01.01.2009 по 11.05.2009) = 1445,54 грн.;

3) 19087,51 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 21 дн. (за період 11.12.2008 по 31.12.2008) = 262,84 грн.;

4) 19087,51 грн. х 24,0% / 100% / 365 дн. х 162 дн. (за період 01.01.2009 по 11.06.2009) = 2033,21 грн.;

5) 24132,30 грн. х 24,0% / 100% / 365 дн. х 153 дн. (за період 13.01.2009 по 14.06.2009) = 2427,77 грн.;

6) 24132,30 грн. х 22,0% / 100% / 365 дн. х 29 дн. (за період 15.06.2009 по 13.07.2009) = 421,82 грн.

Крім того, як зазначалось вище, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату пені у загальному розмірі 8324,81 грн., та надав відповідні розрахунки до них, а саме рахунки-фактури:

№1632/P/F10 від 05.10.2008 на суму 4159,04 грн.,

№ 1633/P/F10 від 05.10.2008 на суму 1650,65 грн.,

№1634/P/F10 від 05.10.2008 на суму 1315,35 грн.,

№ 1635/P/F10 від 05.10.2008 на суму 770,03 грн.,

№ 1636/P/F10 від 05.10.2008 на суму 309,36 грн.,

№ 1992/P/F10 від 05.11.2008 на суму 120,38 грн.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач оплатив із нарахованої суми 8324,81 грн. лише 2914,30 грн.

Як вбачається із рахунків-фактур на сплату пені, розрахунок здійснений в межах шестимісячного строку, однак з перевищенням подвійної облікової ставки НБУ. Тому, за перерахунком колегії суддів, розмір має визначатись наступним чином:

1) 31998,67 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 118 дн. (за період 11.05.2008 по 05.09.2008) = 2475,96 грн.;

2) 26381,03 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 3 дн. (за період 06.09.2008 по 08.09.2008) = 51,90 грн.;

3) 16023,27 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 1 дн. (за період 09.09.2008 по 09.09.2008) = 10,51 грн.;

4) 12523,27 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 23 дн. (за період 10.09.2008 по 02.10.2008) = 188,87 грн.;

5) 14479,42 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 114 дн. (за період 11.06.2008 по 02.10.2008) = 1082,39 грн.;

6) 15658,94 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 84 дн. (за період 11.06.2008 по 02.10.2008) = 862,52 грн.;

7) 14528,91 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 53 дн. (за період 11.08.2008 по 02.10.2008) = 504,94 грн.;

8) 13520,30 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 22 дн. (за період 11.09.2008 по 02.10.2008) = 195,05 грн.;

9) 11913,96 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 1 дн. (за період 03.10.2008 по 03.10.2008) = 7,81 грн.;

10) 10943,84 грн. х 24,0% / 100% / 366 дн. х 11 дн. (за період 11.10.2008 по 21.10.2008) = 78,94 грн.

Виходячи з вищевикладеного розмір загальний розмір пені становить 12611,30грн. (561,23 грн. + 1445,54 грн. + 262,84 грн. + 2033,21 грн. + 2427,77 грн. + 421,82 грн. + 2475,96 грн. + 51,90 грн. + 10,51 грн. + 188,87 грн. + 1082,39 грн. +862,52 грн. +504,94 грн. + 195,05 грн. + 7,81 грн. +78,94 грн. = 12611,30 грн.).

Оскільки відповідачем сплачено 2914,30 грн. пені, тому з нього підлягає стягненню пеня в розмірі 12611,30 грн. - 2914,30 грн. = 9697,00 грн.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 у справі №20/392 - зміні. При цьому, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія» не підлягає задоволенню, оскільки рішення змінюється з інших підстав, ніж вказано в апеляційній скарзі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1424,54 грн. державного мита та 73,38 грн. витрат інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для повернення позивачу 314,39 грн. державного мита з Державного бюджету у зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог, оскільки якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги державне мито у цій частині не повертається, про що зазначено в абз. 4.2 роз’яснення Вищого господарського суду України від 04.03.98 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 у справі №20/392 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія» (м. Київ, вул. Червоногвардійська, 22-а, код ЄДРПОУ 30605098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (м. Київ, пр-т. Московський, 9, код ЄДРПОУ 34537769) 132757,81 грн. (сто тридцять дві тисячі сімсот п’ятдесят сім гривень 81 коп.) основного боргу, 9697,00 грн. (дев’ять тисяч шістсот дев’яносто сім гривень 00 коп.) пені, 1424,54 грн. (одну тисячу чотириста двадцять чотири гривні 54 коп.) державного мита, 73,38 грн. (сімдесят три гривні 38 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити».

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №20/392 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді