Постанова № 12387007, 12.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2010 № 23/372

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Масловський І.А.

від відповідача не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010

у справі № 23/372 ( .....)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської дирекції

до СПД Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 782,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Київської міської філії звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 3309083236 від 22.06.2004 року на суму 782,31 грн. (у тому числі 715,71 грн. основного боргу; 32,86 грн. пені; 28,87 грн. інфляційних втрат та 4,87 грн. трьох процентів річних).

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (01034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (01030, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) 715,71 грн. (сімсот пятнадцять гривень 71 копійку) основного боргу; 32,86 грн. (тридцять дві гривні 86 копійок) пені; 4,87 грн. (чотири гривні 87 копійок) трьох процентів річних; 28,87 грн. (двадцять вісім гривень 87 копійок) інфляційних втрат; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 17.09.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.10.2010 року.

В засідання суду, призначене на 12.10.2010 року відповідач не зявився, повноважних представників не направив та повідомив суд про причини неявки і просив відкласти розгляд справи у звязку з наданням можливості знайти кваліфікованого представника. Дане клопотання відхилено колегією суддів,.

Колегія суддів, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами враховуючи, що останній повідомлений судом належним чином про час та дату слухання справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи апеляційної скарги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 3309083236 від 22.06.2004 року.

Пунктом 2.1.1 договору № 3309083236 від 22.06.2004 року у визначено, що підприємство звязку зобовязано забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного звязку.

В період з вересня 2009 року по березень 2010 року Позивач надав Відповідачу телекомунікаційні послуги.

Згідно пункту 4.5 договору № 3309083236 від 22.06.2004 року, розрахунки за фактично отримані телекомунікаційні послуги за кожний попередній місяць проводяться Відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем не оплачено надані йому відповідно до договору № 3309083236 від 22.06.2004 року телекомунікаційні послуги за період з вересня 2009 року по березень 2010 року.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 5.8 договору №3309083236 від 22.06.2004 року встановлено, що у разі не сплати за надані телекомунікаційні послуги понад встановлений строк Відповідач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушив взяті на себе господарські зобовязання, тому суд першої інстанції дійшов правомірного та цілком законного висновку позов у частині стягнення основного боргу у розмірі 715,71 грн. підлягає задоволенню

Оскільки, встановлено факт наявності порушень Відповідачем взятих на себе господарських зобовязань та відповідач прострочив виконання зобовязання, колегія суддів перевіривши правильність розрахунку, яким нараховано пеню в розмірі 32,86 грн., трьох процентів річних в розмірі 4,87 грн. та інфляційних втрат в розмірі 28,87 грн., вважає останній обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів даної справи ухвала про порушення провадження у справі від 21.06.2010 року та про відкладення судового засідання від 10.08.2010 року судом першої інстанції були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2010 року у справі № 23/372 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 23/372 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя

Судді

13.10.10 (відправлено)