Постанова № 12386952, 07.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2010                                                                                           № 20/216

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Ушаков О.В.

від відповідача -не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2010

у справі № 20/216 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо"

до                                                   ТОВ "ДІ АЙ ВАЙ ГЛОБАЛ ЮКРЕЙН"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 16181,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСК Трансекспо» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн» (далі – відповідач) про стягнення 14 728,95 грн. – основного боргу, 907,30 грн. – пені, 133,16 грн. – 3% річних, 412,41 грн. – збитків від інфляції за неналежне виконання умов договору № 273/10-09РР від 12.10.2009 року, а також 161,82 грн. –державного мита та 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 року у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСК Трансекспо» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСК Трансекспо», з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСК Трансекспо» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.08.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 року розгляд справи було відкладено на 23.09.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 07.10.2010 року та продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 20/216 відповідно до приписів статті 69 ГПК України.

У судове засідання 07.10.2010 року з’явився представник позивача. Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки № 273/10-09РР укладеним, 12.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСК Трансекспо» (постачальник) (далі –договір), (а.с. 12-14).

Як випливає з умов договору постачальник зобов’язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (далі – товар) у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору (п. 1.1.).

Договір укладений з протоколом погодження розбіжностей, який підписаний сторонами 12.10.2009 року (а.с. 17-21).

Згідно з п. 8 угоди про умови, строк дії договору встановлений до 31.12.2009 року.

Відповідно до п. 16.1. договору, він набирає чинності з дня його підписання та діє до терміну, визначеного у п. 8 угоди про умови. Строк дії договору автоматично продовжується у випадках, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію. В даному випадку строк договору продовжується на один рік.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що оскільки вимога про розірвання договору жодною із сторін не пред’являлася строк дії договору автоматично пролонговано до 31.12.2010 року.

Умовами договору сторони погодили, що асортимент та ціна товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації (додаток № 2 до договору). Зазначення певного виду товару в специфікації саме по собі не передбачає обов’язку покупця замовляти чи купувати цей товар, так само як і його відсутність в специфікації не обмежує сторін в поставці такого товару на умовах договору (п. 1.2. договору).

Товар за цим договором поставляється з метою продажу покупцем товару споживачам через торгівельну мережу з дотриманням вимог чинного законодавства України щодо захисту прав споживачів та інших вимог Закону (п.1.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на користь відповідача товар на суму 50 703,55 грн., що підтверджується видатковими накладними № МРН-02700 та № МРН-02701 від 17.11.2009 року, № МРН-02888 та № МРН-02887 від 15.12.2009 року, які підписані уповноваженою особою позивача та уповноваженою довіреностями на отримання товарно -матеріальних цінностей особою відповідача та скріплені печатками сторін (а.с. 26-31).

Пунктом 7.1. договору встановлено, що строк оплати визначається в пункті 3 угоди про умови, і відраховується з дня виконання постачальником зобов’язання з поставки товару або з дня продажу покупцем товару споживачу.

Пунктом 3 угоди про умови передбачено строк платежу - 7 днів з дня продажу (а.с. 15).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги, відповідач здійснив часткову оплату одержаного товару в сумі 3 580,00 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача (а.с. 35 - 37).

Відповідно до п. 15.1. договору при закритті об’єкту торгівлі покупець має право повернути товар постачальнику, відмовитись від оплати такого товару, а постачальник зобов’язаний за власний рахунок забрати товар з об’єкту торгівлі та повернути грошову суму за повернутий товар.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з закриттям Гіпермаркету «Караван» в м. Рівне відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 32 394,60 грн., що підтверджується накладними повернення постачальнику № 20-13767 та № 20-13773 від 21.01.2010 року (а.с. 32-34).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складала на день звернення з позовом 14728,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Статями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Поряд з цим в силу ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що товар на суму 14 728,95 грн. відповідачем реалізований, що підтверджується листом № 2709 від 27.08.2010 року, відповідно до якого відповідач повідомив позивача, що станом на 27.08.2010 року залишки товару за договором поставки № 273/10-09РР від 12.10.2009 року на складах ТОВ «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн» відсутні.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 14 728,95 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Крім того, п. 15.4. укладеного договору передбачено, що за порушення строків оплати товару згідно даного договору покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Розмір пені, за розрахунком позивача, становить 907,30 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідачем перед позивачем та прострочення виконання останнім покладених на нього зобов’язань.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягає стягненню, крім основного боргу, 133,16 грн. три проценти річних та 412,41 грн. інфляційних втрат та 907,30 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 104 ГПК України, за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги судом покладаються на підставі ст. 49 ГПК України на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСК Трасекспо» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 року у справі № 20/216 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 року у справі № 20/216 скасувати і прийняти нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСК Трансекспо» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн» (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду,27 код ЄДРПОУ 36567247, р/р 26003242311100 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСК Трасекспо» (03150, м. Київ, вул. Ямська,72, код ЄДРПОУ 21548802, р/р 26000011026501 в ПАТ «Альфа-Банк» в м. Києві МФО 300346) 14728,95 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 95 коп.) основного боргу, 412,41 грн. (чотириста дванадцять гривень 41 коп.) збитків від інфляції, 133,16 грн. (сто тридцять три гривні 16 коп.) 3 % річних та 907,30 грн. (дев’ятсот сім гривень 30 коп.) пені, 161,82 грн. (сто шістдесят одну грн. 82 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на проведення інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 80,91 грн. (вісімдесят одну гривню 91 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

Матеріали справи № 20/216 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді