Постанова № 12386619, 02.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2010                                                                                           № 24/72

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Скиртач І.О. – представник, дов. б/н від 03.03.2010;

від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рест-Безпека"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2010

у справі № 24/72 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Рест-Безпека"

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Рест-Італ"

про                                                   стягнення 23 702,62 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 розгляд апеляційної скарги у справі № 24/72 відкладено на 02.11.2010.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі № 24/72 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у договорах від 15.01.2008 № 1 та від 01.03.2008 № 3 сторони погодили здійснення розрахунків за отримані послуги шляхом переказу на розрахунковий рахунок на підставі виставлених рахунків у термін не пізніше п’яти банківських днів із дня отриманих рахунку та актів здачі-приймання виконаних робіт; доказів виставлення рахунків на оплату наданих послуг позивачем на вимоги суду не надано, отже, відповідно до положень п. 5.2 договорів № 1 та № 3 обов’язок відповідача щодо оплати послуг не настав, а тому вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості судом визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню; заявлені позивачем вимоги про стягнення у нарахованих сумах інфляційних збитків, 3% річних та пені є необґрунтованими, у зв’язку із чим визнаються судом недоведеними та задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі №24/72 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує на те, що в актах здачі-приймання робіт визначається, що охоронні послуги виконані в повному обсязі, повністю відповідають вимогам договору, сторони взаємних претензій не мають, дані акти є підставою для проведення розрахунків між замовником та виконавцем; отже, факт прийняття послуг підтверджується підписанням зазначених актів здачі-приймання робіт (послуг); відповідач мав інформацію стосовно вартості послуг, строків їх оплати та банківських реквізитів позивача, на які необхідно здійснювати перерахування грошових коштів за отримані послуги, і відсутність у позивача підтвердження факту надання рахунків відповідачу не може розглядатись як порушення договірних зобов’язань.

Враховуючи, що між сторонами склались тривалі господарські відносини, документи, у тому числі рахунки, передавались представникам сторін безпосередньо.

На думку заявника, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутністю рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов’язку сплатити заборгованість.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Позивачем на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 надано додаткові документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 21 108,00 грн. боргу, 891,32 грн. інфляційного збільшення заборгованості, 173,48 грн. 3% річних від простроченої суми, 1 529,32 грн. пені, судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.01.2008 та 01.03.2008 між позивачем та відповідачем укладено договори про організацію охорони та перепускного режиму за № 1 та № 3, відповідно.

Згідно із п.п. 2.1 п. 2 договорів № 1 та № 3 відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, бере на себе обов’язки з надання послуг щодо забезпечення охорони об’єкта та перепускного режиму для працівників, відвідувачів (у тому числі орендарів).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 п. 5 договору № 1 з урахуванням додаткової угоди від 29.01.2008 та договору № 3 оплата за надання охоронних послуг становить 2 140,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 356,67 грн. та 3 137,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 522,83 грн.; послуги оплачуються відповідачем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача протягом 5-ти банківських днів із дня отримання замовником рахунку виконавця та акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно із п.п. 4.3.4 п. 4 договору № 1 та № 3 відповідач зобов’язаний щомісячно оплачувати послуги, вказані в пункті 5.

Факт виконання позивачем зобов’язань за договором № 1 підтверджується актами здачі-приймання робіт (послуг) № РБ-0000107 від 31.08.2009 на суму 2 140,00 грн., № РБ-0000124 від 30.09.2009 на суму 2 140,00 грн., № РБ-0000138 від 31.10.2009 на суму 2 140,00 грн., № РБ-0000155 від 30.11.2009 на суму 2 140,00 грн.; за договором № 3 – актами здачі-приймання робіт (послуг) № РБ-0000108 від 31.08.2009 на суму 3 137,00 грн., № РБ-0000125 від 30.09.2009 на суму 3 137,00 грн., № РБ-0000139 від 31.10.2009 на суму 3 137,00 грн., № РБ-0000156 від 30.11.2009 на суму 3 137,00 грн.; зазначені акти підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Доказів, які свідчать про отримання відповідачем від позивача рахунків на оплату наданих послуг згідно із актами здачі-приймання робіт (послуг) позивачем не надано, немає таких доказів і у матеріалах справи, однак у вказаних вище актах зазначено, що дані акти є підставою для проведення розрахунків між відповідачем та позивачем.

Також, навіть відсутність рахунку не є перешкодою для оплати наданих позивачем послуг, зважаючи на зазначення їх вартості у актах здачі-приймання робіт (послуг).

При цьому слід зазначити, що відповідачем у інших випадках здійснювались платежі із посиланням на договір, а не рахунок, про що свідчать надані позивачем, відповідно до ухвали апеляційного господарського суду документи: витяги із особового рахунку позивача.

Крім того, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги (зазначена правова позиція узгоджується з постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.09.2009 за № 37/405).

Відповідачем не надано доказів оплати наданих позивачем послуг за договорами № 1 та № 3, відсутні такі докази і у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21 108,00 грн. заборгованості, є такою, що відповідає вимогам ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6 договору № 1 та № 3 у разі затримки платежів, відповідач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми несплаченого платежу за кожний день затримки оплати, але не більше 5% у місяць.

При перерахунку, апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 1 529,32 грн., є правильною.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 891,32 грн. та 3 % річних в сумі 173,48 грн.

Із висновком суду першої інстанції апеляційна інстанція не погоджується, як із таким, що не грунтується на положеннях норм чинного законодавства та матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

          2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі № 24/72 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Рест-Італ" (03110, м. Київ, вул. Волгоградська, 18; 01021, вул. Інститутська, 14, кв. 10; ідентифікаційний код 31059101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рест-Безпека" (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7-А; 03048, м. Київ, вул. Кадетський гай, 6-А; ідентифікаційний код 32587254) 21 108,00 грн. основного боргу, 891,32 грн. інфляційних втрат, 173,48 грн. 3% річних, 1 529,32 грн. пені, 237,02 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Рест-Італ" (03110, м. Київ, вул. Волгоградська, 18; 01021, вул. Інститутська, 14, кв. 10; ідентифікаційний код 31059101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рест-Безпека" (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7-А; 03048, м. Київ, вул. Кадетський гай, 6-А; ідентифікаційний код 32587254) 118,51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

          5. Справу №24/72 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.11.10 (відправлено)