Рішення № 12386349, 17.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2010 р. Справа № 21/204-10

вх. № 8649/5-21

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Чибисової Н.М. довіреність №01-010-2010 від 26.10.10 р.;

відповідача - Кобеляцького М.М. довіреність №52-Юр від 05.11.10 р.;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Ельфа", м. Харків

до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків

про стягнення 57 844,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ельфа" (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Аквамарин" - 58300,70грн. основного боргу, пеню в сумі 346,61грн., 3%річних в сумі 67,09грн., посилаючись на укладення договору постачання №00683 від 01.10.2008р. поставку відповідачеві товару по видатковим накладним в період з 01.04.2010р. по 13.07.2010р. на суму 162324,84грн. та часткове виконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті товару. Крім того, просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 588,00 та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Розпорядженням №590-10 заступника Голови господарського суду Харківської області від 15 листопада 2010 р., у зв'язку з призначенням суддіПелипенко Н.М., справу № 21/204-10 передано судді Светлічному Ю.В.

Представник позивача в судовому засіданні 16 листопада 2010 року надав заяву про зменьшення позовних вимог (вх.№23476) в якій у зв"язку із частковим поверненням відповідачем товару просить внести уточнення до основної суми боргу, а саме стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 57 430,82 грн., пеню в сумі 346,61грн., 3%річних в сумі 67,09грн. та судові витрати.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

У судовому засіданні 16 листопада 2010 року оголошувалась перерва до 17 листопада 2010 року.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні 17 листопада 2010 року проти позову Приватного підприємства "Ельфа" не заперечує, суму основного боргу, пеню та 3% річних визнає, але просить відстрочити виконання рішення до 04.02.2011 року. Також надав гарантійний лист погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 58 668,52 грн. де відповідач зобов"язується сплатити на користь позивача у строк до 04.02.2011 р. суму боргу за наступною схемою:

15.11.10-19.11.10 р. 5 000,00 грн.;

22.11.10 р. - 26.11.10 р. 5 000,00 грн.;

29.11.10 р. - 02.12.10 р. 5 000,00 грн.;

06.12.10 р. - 10.12.10 р. 5 000,00 грн.;

13.12.10 р. - 17.12.10 р. 5 000,00 грн.;

20.12.10 р. - 24.12.10 р. 5 000,00 грн.;

27.12.10 р. - 31.12.10 р. 5 000,00 грн.;

03.01.11 р. - 07.01.11 р. 5 000,00 грн.;

10.01.11 р. - 14.01.11 р. 5 000,00 грн.;

17.01.01.10 р. - 21.01.10 р. 5 000,00 грн.;

24.01.10 р. - 28.01.10 р. 5 000,00 грн.;

31.01.10 р. - 04.02.11 р. 3 668,52 грн.

Присутній представник позивача проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення не заперечує.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що 01 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач зобов"язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов"язався отримувати та оплачувати товар на умовах даного договору відповідно до спеціфікацій, що є невід"ємною частиною договору, за цінами, зазначеними у спеціфікації, та належним чином оформленими супровідними документами.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме у період 01.04.10 р. по 13.07.10 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 162 324,84 грн., згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи (арк. справи №21-122).

Судом встановлено, що станом на 01.01.2010 р. початкове сальдо на користь позивача складала 60 398,32 грн., за період з 01.01.2010 р. по 13.11.2010 р. відповідачем за поставлений позивачем товар сплачено 164422,46 грн. та частково повернуто частину товару на суму 869,88 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків за станом на 13.11.2010 р. між ПП „Аквамарин" та ПП „Ельфа". Згідно з Актом звіряння розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 57430,82 грн., яка відповідачем не спростовується.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 57 430,82 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 346,61грн., 3%річних в сумі 67,09грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.3. договору сторони встановили, що за прострочення оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент невіиконання зобов"язання з оплати, від вартості не сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплати товару в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 346,16 грн., нарахованої станом на 17.09.2009 р., відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення та гарантійний лист відповідача, проти якого позивач не заперечував, визнав за необхідне задовольнити його, як таке, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, та надати відповідачу розстрочку 15.11.10-19.11.10 р. 5 000,00 грн.; 22.11.10 р. - 26.11.10 р. 5 000,00 грн.; 29.11.10 р. - 02.12.10 р. 5 000,00 грн.; 06.12.10 р. - 10.12.10 р. 5 000,00 грн.; 13.12.10 р. - 17.12.10 р. 5 000,00 грн.; 20.12.10 р. - 24.12.10 р. 5 000,00 грн.; 27.12.10 р. - 31.12.10 р. 5 000,00 грн.; 03.01.11 р. - 07.01.11 р. 5 000,00 грн.; 10.01.11 р. - 14.01.11 р. 5 000,00 грн.; 17.01.01.10 р. - 21.01.10 р. 5 000,00 грн.; 24.01.10 р. - 28.01.10 р. 5 000,00 грн.; 31.01.10 р. - 04.02.11 р. 3 668,52 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 588,00 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, фактична адреса: 61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 15, код ЄДРПОУ: 31634863, р/р 26001805822891 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк", МФО: 351016, ІПН: 316348620390, св-во платника ПДВ № 30008542) на користь Приватного підприємства "Ельфа" (61068 м Харків, пр. Московський, 137, код ЄДРПОУ: 32134273, р/р 26008035979000 в АКІБ "УкрСіббанк" м. Харкова, МФО: 351005, ІПН: 321342720340, св-во платника ПДВ № 29281672) основний борг у розмірі 57 430,82 грн., пеню у розмірі 346,61грн., 3%річних у розмірі 67,09грн., державне мито у розмірі 588,00 та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

3. Розстрочити виконання рішення стягуючи з відповідача наступним чином:

15.11.10-19.11.10 р. 5 000,00 грн.;

22.11.10 р. - 26.11.10 р. 5 000,00 грн.;

29.11.10 р. - 02.12.10 р. 5 000,00 грн.;

06.12.10 р. - 10.12.10 р. 5 000,00 грн.;

13.12.10 р. - 17.12.10 р. 5 000,00 грн.;

20.12.10 р. - 24.12.10 р. 5 000,00 грн.;

27.12.10 р. - 31.12.10 р. 5 000,00 грн.;

03.01.11 р. - 07.01.11 р. 5 000,00 грн.;

10.01.11 р. - 14.01.11 р. 5 000,00 грн.;

17.01.11. р. - 21.01.11 р. 5 000,00 грн.;

24.01.11 р. - 28.01.11 р. 5 000,00 грн.;

31.01.11 р. - 04.02.11 р. 3 668,52 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №21/204-10

Повне рішення складене 18 листопада 2010 року.