Рішення № 123863373, 17.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року справа №320/31543/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач - 1), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо припинення нарахування та виплати належної пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплату належної пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та сплатити заборгованість з виплати пенсії за весь період, починаючи з травня 2023 року;

- в частині присудження виплати пенсії суму, в межах стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що йому протиправно припинено нарахування та виплату пенсії з травня 2023 року. Позивач вважає, що особа має право на отримання пенсії незалежно від місця проживання. На підтвердження своє позиції посилається на зразкову справу № 805/402/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження вручена 10.10.2023 шляхом надсилання до електронного кабінету відповідача у системі Електронний суд.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 30.07.1997 року.

Відповідно до довідки від 05.06.2018 року № 0000551454 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З травня 2023 року позивачеві припинено виплату пенсії.

09.06.2023 позивач звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії.

Листом ГУ ПФУ у Київській області від 04.07.2023 № 1000-0202-8/100555 повідомлено, що за інформацією Управління соціального захисту населення Бучанської міської ради від 16.05.2023 позивач з 05.06.2018 значиться як внутрішньо переміщена особа, при цьому, за інформацією Центру надання адміністративних послуг м. Буча від 02.06.2023 позивач за вказаною адресою не зареєстрований. З наведених підстав виплату пенсії припинено з травня 2023 року.

Вважаючи припинення виплати пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058 визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ураховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат, які є складовою порядку пенсійного забезпечення, не можуть регулюватися підзаконними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Позивачеві припинено виплату пенсії у зв`язку із тим, що за даними Управління соціального захисту населення Бучанської міської ради він з 05.06.2018 значиться як внутрішньо переміщена особа, а за інформацією Центру надання адміністративних послуг м. Буча від 02.06.2023 позивач за вказаною адресою не зареєстрований. Такі розбіжності слугували підставою припинення виплати пенсії.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, такої підстави, з якої позивачеві припинено виплату пенсії, цим Законом не передбачено.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.

Варто враховувати, що наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене суд робить висновок, що припинення виплати пенсії позивачу з травня 2023 року здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Верховний Суд, ухвалюючи зразкове рішення від 03.05.2018 року по справі № 805/402/18, дійшов до аналогічних висновків щодо протиправності припинення виплати пенсії не у спосіб, який передбачений Законом № 1058.

Враховуючи, що позивачеві не виплачується пенсія з травня 2023 року, суд застосовує положення п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України та звертає рішення суду до негайного виконання в частині присудження виплати пенсії в межах стягнення за один місяць.

Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачана користь позивача відповідно до ст. 139 КАС у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 243-246, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з травня 2023 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та сплатити заборгованість з виплати пенсії за весь період, починаючи з травня 2023 року.

4. Допустити рішення до негайного виконання в частині присудження виплати пенсії в межах стягнення за один місяць.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.