Рішення № 12386337, 17.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2010 р. Справа № 67/112-10

вх. № 9069/5-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Базюра Л.В. за дов. № 1490 від 26.10.10 р.;

відповідача - не з’явився;

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль

до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 67" м. Вовчанськ

про стягнення 7141,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача - Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 67" - 6727,29 грн. основного боргу, 352,38 грн. пені та 3 % річних в розмірі 61,61 грн. Судові витрати по справі просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання з боку відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу №095 ХФ/Н-09 від 01.05.2009 р. , а саме щодо своєчасної оплати за отриманий товар, у зв’язку з чим виникла вищезаявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.10.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.11.2010 р.

01.11.2010 р. представник позивача надав через канцелярію господарського суду супровідним листом довідку з ЄДР станом на 29.10.10 р. стосовно позивача, витяг з ЄДР станом на 29.10.10 р. стосовно відповідача та розрахунок суми боргу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 17.11.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову, надав пояснення щодо суті спору.

Представник відповідача у жодне призначене судове засідання не з’явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив, докази сплати заборгованості та витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, вищезазначеними ухвалами господарського суду Харківської області сторони були попереджені, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та документами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.05.2009р. між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (позивач по справі) та Комунальним підприємством охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 67" (відповідач по справі) було укладено договір купівлі - продажу №095 ХФ/Н-09 (надалі - Договір) у відповідності до умов п. 1.1. якого, позивач зобов’язався передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - Товар) у власність відповідача, а відповідач зобов’язався приймати Товар та сплачувати за нього кошти відповідно до умов цього Договору.

У п. 1.2. Договору сторони узгодили, що товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Згідно п. 5.2. Договору, оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на таких альтернативних умовах:

- попередня плата, або

- відстрочення платежу.

Конкретні умови оплати вказуються в видаткових накладних на поставку партії товару.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи видаткових накладних (а.с. 13-25):

-№ 10227189 від 26.04.2010р. на суму 835,13 грн., строк оплати до 26.05.2010р.;

-№ 10227224 від 26.04.2010р. на суму 772,17 грн., строк оплати до 26.05.2010р.;

-№ 10227227 від 26.04.2010 р. на суму 72,65 грн., строк оплати до 26.05.2010р.;

-№ 10227249 від 26.04.2010р. на суму 971,73 грн., строк оплати до 26.05.2010р.;

-№ 10227251 від 26.04.2010р. на суму 902,56 грн., строк оплати до 26.05.2010р.;

-№ 10227252 від 26.04.2010р. на суму 76,26 грн., строк оплати до 26.05.2010р.;

-№ 10227259 від 26.04.2010р. на суму 193,58 грн., строк оплати до 26.05.2010р.;

-№ 10227266 від 26.04.2010р. на суму 839,75 грн., строк оплати до 26.05.2010р.;

- № 10227267 від 26.04.2010 р. на суму 76,26 грн., строк оплати до 26.05.2010р.;

-№ 10122888 від 13.04.2010р.на суму 1174,31грн., строк оплати до 13.05.2010р.;

- № 10042823 від 31.03.2010 на суму 995,10 грн., строк оплати до 30.04.2010р., позивач передав відповідачу товар, а відповідач отримав товар у повному обсязі, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних, скріплених відбитком печатки, щодо кількості та якості товару претензій не висунув.

Всього за вищевказаними видатковими накладними було передано товар на загальну суму 6909,50 грн., позивач заявив до стягнення 6727,29 грн., доказів часткового погашення відповідачем заборгованості не надав, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Враховуючи, що від представника позивача клопотання про вихід за межі позовних вимог не заявлено, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або будь-яких заперечень.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 6727,29 грн. основної заборгованості та 61,61 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.2. Договору, у випадку порушення відповідачем п. 5.2., він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.1, 3 якого розмір пені за прострочу платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 352,38 грн. за несвоєчасне виконання ним зобов'язання за Договором, оскільки дане нарахування пені відповідає вимогам зазначеного договору (п.7.2.) та чинному законодавству України, зокрема п.6 ст.231 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 67" , код ЄДРПОУ 01974785 (адреса: 62500, Харківська обл., Вовчанський р-н, м. Вовчанськ, вул. Шевченка, 26 ( у т.ч. р/р 26005109476 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", код ЄДРПОУ 22946976 (адреса: 08300 Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100 ( у т.ч. р/р 26009356750010 в АКЦ Комерційний банк "БАЗИС", м. Харків, МФО 351760, р/р 26005833943511 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016) - 6727,29 грн. основного боргу, 352,38 грн. пені та 3 % річних в розмірі 61,61 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2010 р.