Рішення № 12386303, 15.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2010 р. Справа № 60/262-10

вх. № 8316/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., довіреність б/н від 06.09.2010р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "ЄВРОФІНАНС", м. Запоріжжя

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 67558,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "ЄВРОФІНАНС" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) у розмірі 14963,00 грн., лізингових платежів в частині комісії у розмірі 25443,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 3651,53 грн., 3% річних у розмірі 1135,99 грн., пені у розмірі 7715,67 грн. та санкції за дострокове розірвання договору у розмірі 14648,49 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №LA08000194 від 07.05.2008р., позивачем було надано в користування та володіння відповідачу предмет лізингу, який відповідач достроково повернув за актом повернення предмету лізингу від 20 липня 2010 року, однак відповідач свої зобов`язання по сплаті лізингових платежів виконував неналежним чином, з урахуванням чого виникла заборгованість щодо лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та в частині комісії, у зв`язку з чим нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня, а також нараховано згідно п.10.8 Додатку №2 до договору фінансового лізингу санкцію в розмірі 10% від вартості недоотриманих лізингових платежів за дострокове розірвання договору фінансового лізингу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 листопада 2010 року о 10:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 листопада 2010 року розгляд справи було відкладено на 15 листопада 2010 року о 11:40.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 15 листопада 2010 року клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме копії повідомлення про збільшення щомісячних лізингових платежів від 01.03.2010р. №10/03/013, копії поштового конверта та копії повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд, розглянувши дане клопотання, задовольнив його та відповідно долучає до матеріалів справи надані документи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не представив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102207423938.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 07 травня 2008 року було укладено договір фінансового лізингу №LА08000194.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг -це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Лізингодавець (позивач) зобов`язується надати, а Лізингоодержувач (відповідач) прийняти предмет лізингу згідно додатку 1 на умовах цього договору, а саме предмет лізингу - транспортний засіб ISUZU модель NQR 7.1 Bort - Tent 4.6, лізинговий період (місяці) - 60, вартість предмету лізингу - 199 500,00 грн.

Сторонами було укладено специфікацію предмету лізингу (додаток №1 до договору), яким визначено транспортний засіб - ISUZU; модель - NQR 7.1 Bort - Tent 4.6; тип кузова - борт - тент; двигун - диз.; КПП - мех., постачальник ТЗ - Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс".

Згідно п.1.1. Додатку №2 до спірного договору позивач зобов`язується після підписання відповідачем договору, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу - транспортний засіб, а відповідач зобов`язується прийняти відповідний транспортний засіб та використовувати його у відповідності до умов договору. Склад та вартість транспортного засобу, ознаки, параметри та комплектність кожного транспортного засобу вказується в договорі та специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Відповідач самостійно обирає транспортний засіб та постачальника транспортного засобу, погоджує строки поставки та комплектність транспортного засобу з позивачем.

Відповідно до п.2.2. Додатку №2 до спірного договору транспортний засіб вважається переданим у лізинг на умовах цього договору з дати підписання сторонами акту приймання - передачі транспортного засобу.

За актом приймання - передачі предмета лізингу від 25 червня 2008 року до договору лізингу LA08000194 від 07 травня 2008 року позивачем було передано відповідачу у фінансовий лізинг вищенаведений транспортний засіб вартістю 199 500,00 грн.

Згідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно п.3.1. Договору всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних у цьому договорі та додатку 2 до цього договору.

Пунктом 3.4. Договору сторони встановили розмір першого одноразового платежу - 19950,00 грн. та встановили, що щомісячні платежі з ПДВ щодо відшкодування вартості предмету лізингу складають 2992,50 грн., банківські відсотки та комісія - 3569,25 грн.

Судом встановлено, що позивачем та третьою особою було погоджено графік щомісячних лізингових платежів (додаток №4 до договору).

Відповідно до п.8.3. Додатку №2 до договору перший лізинговий платіж відповідач сплачує на користь позивача в строк, що не перевищує 3 дні з дати отримання відповідного рахунку; щомісячні платежі сплачуються відповідачем щомісячно у відповідності до п.8.2. цього додатку до договору.

Відповідачем було перераховано 19950,00 грн. в якості першого лізингового платежу, що підтверджується наданою банківською випискою від 08 травня 2008 року.

Згідно п.8.2. Договору відповідач зобов`язується сплачувати позивачу лізингові платежі згідно з договором, протягом 5 днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок позивача, зазначений в договорі та виставленому рахунку - фактурі. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов`язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні.

Як вбачається із матеріалів справи позивач належним чином виконував умови договору фінансового лізингу.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи за період з червня 2008 року по липень 2010 року позивачем нараховано лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу у розмірі 97755,00 грн.

Відповідачем частково було сплачено лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу, а саме 08.05.2008 р. - 19950 грн., 25.07.2008 р. - 2992,50 грн., 26.08.2008 р. - 2992,50 грн., 19.09.2008 р. - 2992,50 грн., 30.12.2008 р. - 2992,50 грн., 13.02.2009 р. - 2992,50 грн., 17.03.2009 р. - 2992,50 грн., 20.03.2009 р. - 2992,50 грн., 10.04.2009 р. - 2992,50 грн., 30.04.2009 р. - 2992,50 грн., 19.06.2009 р. - 600 грн., 24.06.2009 р. - 800 грн., 30.06.2009 р. - 2000 грн., 02.07.2009 р. - 392,50 грн., 31.07.2009 р. - 2992,50 грн., 13.08.2009 р. - 2192,50 грн., 31.08.2009 р. - 2992,50 грн., 18.09.2009 р. - 1499,68 грн., 28.09.2009 р. - 1492,82 грн., 08.10.2009 р. - 2992,50 грн., 10.11.2009 р. - 2992,50 грн., 13.04.2010 р. - 2992,50 грн., 21.04.2010 р. - 2992,50 грн., 27.05.2010 р. - 2000 грн., 02.06.2010 р. - 3985 грн. та 29.06.2010 р. - 2992,50 грн. Всього сплачено лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 82792,00 грн., що підтверджується наданими банківськими виписками, отже заборгованість відповідачем перед позивачем за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмету лізингу становить 14963,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Судом встановлено, що за актом повернення предмету лізингу від 20 липня 2010 року відповідачем було повернуто предмет лізингу позивачу. Пунктом 5 даного акту встановлено, що лізинг вищевказаного транспортного засобу з моменту підписання даного акту повернення припиняється. Пунктом 6 Акту встановлено, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований 25 числа поточного лізингового періоду (місяця) та обов`язковий до сплати відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 14963,00 грн. (сума основного боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування предмета лізингу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача лізингові платежі в частині комісії у розмірі 25443,59 грн.

Як вбачається з умов договору та додатку №4 до договору сторонами було погоджено розмір комісії - 3528,54 грн.

Відповідно до п.8.5. Додатку №2 до договору розмір лізингових платежів визначається, припускаючи, що, зокрема, індекс інфляції розраховується щорічно та не може перевищувати 10% в рік з дати підписання договору та до дати його закінчення. Якщо будь - які з вищезгаданих умов зміняться, позивач має право переглянути та змінити розмір щомісячних лізингових платежів для утримання доходу позивача на тому самому рівні, на якому він був, коли ставки залишалися незмінними, з обов`язковим попередженням відповідача про ці зміни в строку, що не перевищує 10 днів з дати їх впровадження. Відповідач зобов`язується сплачувати відкориговані щомісячні платежі згідно надісланих позивачем рахунків. У випадку перевищення індексу інфляції 10% на рік, лізинговий платіж у частині комісії може бути збільшений відповідно до збільшення індексу інфляції.

Позивачем було нараховано лізингові платежі в частині комісії за період з червня 2008 року по лютий 2009 року, виходячи з щомісячних лізингових платежів в частині комісії у сумі 3528,54 грн. на загальну суму 31756,86 грн.

В подальшому позивач листом від 01 березня 2009 року №03/09-038 повідомив відповідача про зміну лізингових платежів в частині комісії з урахуванням індексу інфляції на 10,10%, у зв`язку з встановленням індексу інфляції станом на 01 березня 2009 року на рівні 10,10%.

Отже, за період з березня 2009 року по лютий 2010 року нараховано лізингові платежі в частині комісії виходячи з щомісячних лізингових платежів в частині комісії у сумі 3884,92 грн. на загальну суму 46619,04 грн.

Також, згідно повідомлення про збільшення лізингових платежів від 01 березня 2010 року №10/03-013 позивачем було проінформовано відповідача про збільшення розміру щомісячних лізингових платежів в частині комісії та сервісного обслуговування (при наявності) на 10,9%, у зв`язку з встановленням індексу інфляції станом на 01 березня 2010 року на рівні 10,9%.

На підставі чого, позивачем нараховано за період з березня 2010 року по липень 2010 року лізингові платежі в частині комісії, виходячи з щомісячних лізингових платежів в частині комісії у сумі 4308,38 грн. на загальну суму 21541,90 грн.

Судом встановлено, що вищенаведені повідомлення про збільшення розміру щомісячних лізингових платежів були направлені відповідачу, що підтверджується наданими поштовими конвертами, повідомленнями про вручення поштового відправлення та витягом з реєстру реєстрації вихідної кореспонденції ЗАТ "Єврофінанс" за березень 2009 року та за березень 2010 року.

Відповідно до п.п. 3.2.2. п.3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Пунктом п.3.3. Договору сторони встановили, що згідно п.п. 3.2.2. Закону України "Про податок на додану вартість" комісія, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ оподатковується ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з червня 2009 року по липень 2010 року нараховано додатково розмір комісії, яка підлягала оподаткуванню податком на додану вартість в сумі 1824,99 грн.

Таким чином, за період з червня 2008 року по липень 2010 року сплаті підлягали лізингові платежі в частині комісії в сумі 101742,79 грн.

Відповідачем частково було сплачено лізингові платежі в частині комісії, а саме: 25.07.2008 р. - 3528,54 грн., 26.08.2008 р. - 3528,54 грн., 19.09.2008 р. - 3528,54 грн., 10.11.2008 р. - 3528,54 грн., 26.11.2008 р. - 3528,54 грн., 13.02.2009 р. - 3528,54 грн., 20.03.2009 р. - 3528,54 грн., 10.04.2009 р. - 3528,54 грн., 30.04.2009 р. - 3528,54 грн., 15.05.2009 р. - 1000 грн., 25.05.2009 р. - 2884,92 грн., 02.06.2009 р. - 3884,92 грн., 21.07.2009 р. - 3657,50 грн., 07.07.2009 р. - 3657,50 грн., 18.09.2009 р. - 500,32 грн., 28.09.2009 р. - 392,10 грн., 26.10.2009 р. - 3408,12 грн., 03.11.2009 р. - 572,16 грн., 06.11.2009 р. - 3408,12 грн., 18.12.2009 р. - 1500 грн., 30.12.2009 р. - 1492,50 грн., 29.01.2010 р. - 3980,28 грн., 21.04.2010 р. - 3980,16 грн., 02.06.2010 р. - 6815,62 грн. та 13.07.2010 р. - 3408,12 грн.

Всього сплачено лізингові платежі в частині комісії в сумі 76299,20 грн., що підтверджується наданими банківськими виписками, отже заборгованість відповідачем перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії становить 25443,59 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

При таких обставинах, перевіривши нарахування лізингових платежів в частині комісії, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення лізингових платежів в частині комісії підлягають задоволенню у розмірі 25443,59 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 7715,67 грн., 3% річних у розмірі 1135,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 3651,53 грн. та санкцію за дострокове розірвання договору у розмірі 14648,49 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.9. Додатку №2 до договору у разі прострочення сплати платежів за договором, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування пені та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов`язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 7715,67 грн. відповідають умовам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.10.8. Додатку №2 до договору дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат позивача, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини відповідача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме: сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів позивачу за договором фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що розмір недоотриманих лізингових платежів становить 146484,92 грн., отже суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення санкції в сумі 14648,49 грн., оскільки відповідачем не спростовано наявність вини з розірвання договору лізингу.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат станом на 09.09.2010 р., суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1135,99 грн. та інфляційних втрат в сумі 3651,53 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 675,58 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст. 1, 2, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів - задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р №НОМЕР_2 в АКБ "Форум", МФО 350772, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 81, приміщення 17, р/р 26006166176600 в Акціонерно - Інноваційному банку "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 30726921) лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 14963,00 грн., лізингові платежі в частині комісії у сумі 25443,59 грн., інфляційні втрати у сумі 3651,53 грн., 3% річних у сумі 1135,99 грн., пеню у сумі 7715,67 грн., санкцію за дострокове розірвання договору у сумі 14648,49 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 675,58 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/262-10 підписано 17 листопада 2010 року.