Рішення № 12386213, 08.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2010 р. Справа № 21/193-10

вх. № 8105/5-21

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Прищепи С.Г довіреність №04/03 від 02.03.2009р.;

відповідача - Громова А.В. довіреність №1-ЮР від 01.11.10 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Машинес Інтернешенел" , м. Дніпропетровськ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик" с. Довжик

про стягнення 57630,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Машинес Інтернешенел" (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик" 40 000,0грн. основного боргу, пеню у розмірі 4 813,15грн., інфляційні нарахування у розмірі 10 252,62грн., 3% річних у розмірі 2564,38грн., посилаючись на укладення договору поставки №1103-п від 07.05.2008р., поставку відповідачеві обладнання, що підтверджує актом прийому - передачі від 02.06.2008р. підписаним сторонами та часткове виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати обладнання. Крім того, позивач просить покласти з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 576,30 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Розпорядженням Голови господарського суду Харківської області від 08 листопада 2010 року, у зв'язку з призначенням судді Пелипенко Н.М. на посаду судді Харківського апеляційного господарського суду, справу №21/193-10 передано судді Светлічному Ю.В.

Присутній представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№4176), у якій у зв"язку із сплатою відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 40 000,00 грн. після подання позову до суду просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 984,65 грн., інфляційні у розмірі 10 252,62 грн., 3 % річних у розмірі 2 916,17 грн. та судові витрати.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник відповідача проти позову заперечував про що надав відзив на позов (вх.№22569), який долучено судом до матеріалів справи. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що відповідно до платіжних доручень №687, №707, №729 ним сплачена сума у 40000,00 грн. Також зазначає, що ним не були порушені строки оплати комбайну, оскільки договором не були встановлені строки оплати товару. Також в частині стягнення пені посилається на те, що строк позовної давності за вимогами про стягнення пені сплив 18.06.09 р.

Також позивачем у заяві про уточнення позовних вимог викладене клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у розмірі позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обгрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обгрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07 травня 2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1103-п зерноприборювального комбайну "МЕГА 360", фірми КЛААС, серійний №84500411, у комплекті з зерновою жаткою шириною захвата 6,6 м., серійний №70103180 та транспортною тележкою серійний № 719017012 (далі по тексту -Товар) загальною вартістю 1 160 000,00 грн. (далі по тексту договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2008 р. вищевказаний товар був переданий у власність відповідачу за ціною 1 160 000,00 гривен, відповідно до акту прийому-передачі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, відповідно п.3.2. Договору №1103-п зобов"язаний був провести 100% оплату Товару на протязі 15-ти днів з моменту передачі покупцю права власності на товар, тобто в строк до 18 червня 2008 р.

Таким чином відповідач порушив взяті на себе за договором зобов"язання щодо своєчасної оплати поставленого йому товару.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума боргу відповідачем у розмірі 40 000,00 грн. погашена у повному обсязі після звернення позивача до господарського суду, що підтверджується платіжними дорученнями: №687 від 24.09.10 р. на суму 20 000,00 грн., №707 від 05.10.10 р. на суму 10 000,00 грн., №729 від 14.10.10 р. на суму 10 000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 984,65 грн., інфляційні у розмірі 10 252,62 грн., 3 % річних у розмірі 2 916,17 грн., які залишились непогашеними відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.3 договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем оплати поставленого товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Суд, розглянувши, клопотання відповідача про застосування до вимоги про стягнення пені строку позовної давності, вважає за необхідне задовольнити його, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ч. 1, 2 п.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки строк оплати відповідача вартості поставленого йому товару був до 18.06.2008 р. строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені сплив 18.06.09 р., тому суд відмволіє в частині стягнення пені у розмірі 15 984,65 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 416,46 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Прийняти уточнення позовних вимог та розгляд справи продовжити з урахуванням цих змін.

2. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик" (62250, с. Довжик, Золочівський район, Харьківська область, пл. Трьох Коммунарів, п/р 260003012559 у філії ХОУ ОАО "Ощадбанк", МФО 351823, код ЕДРПОУ 00850566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Машинес Інтернешенел" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 12, п/р 26007085000590 у Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЕДРПОУ 30443517) інфляційні у розмірі 10 252,62 грн., 3 % річних у розмірі 2 916,17 грн., державне мито у розмірі 416,46 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення пені у розмірі 15 984,65 грн. - відмовити.

Суддя

Справа №21/193-10

Повне рішення складене 11 листопада 2010 року.