Рішення № 12386167, 10.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2010 р. Справа № 67/108-10

вх. № 8943/6-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Маркін Н.В. за дов.№ 1 від 12.07.10 р.;

відповідача - Пеліхов О.І. за дов. від 30.03.10 р.;

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Золочівське хлібоприймальне підприємство" смт. Золочів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачанське", с. Гур.Козачок

про стягнення 519000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Золочівське хлібоприймальне підприємство" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачанське" про стягнення суми основного боргу у розмірі 519 000,00 грн., пені у розмірі - 4408,00грн., також до стягнення заявлено витрати по сплаті державного мита в сумі 5190,00 грн. та витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 236,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31.12.2009 р. між позивачем та відповідачем відбувалася поставка товару, що підтверджується накладною (№ 323 від 31.12.2009 р.), однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за поставлений товар не виконав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.10.2010 р.

У судовому засіданні 25.10.2010 р. оголошувалась перерва до 10:00 год. 10.11.2010 р.

10.11.2010 р. представник позивача надав через канцелярію господарського суду документи, а саме: копії довідок з ЄДРПОК, копію протоколу виїмки, довідки про наявні розрахункові рахунки .

10.11.2010 р. представник відповідача надав через канцелярію господарського суду відзив на позовну заяву в якому вказує, що позивачем взагалі не надіслано відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. У матеріалах справи є копія квитанції про відправлення цінного листа 08.10.2010 року, у графі "куди" якої зазначено: "62213 БАРАНІВКА". Юридичною адресою ТОВ "КОЗАЧАНСЬКЕ" є с. Гур'їв Козачок, Золочівський район, Харківська область, 62212, Україна. Позивачем надано до суду копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "КОЗАЧАНСЬКЕ" з зазначенням саме цієї адреси. Також зазначає, що позивач не доплатив державного мита. Крім того, посилається, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення щодо суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві, надав пояснення щодо суті спору.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

31.12.2009 р. за накладною №323 Закрите акціонерне товариство "Золочівське хлібоприймальне підприємство" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Козачанське" прийняло соняшник в кількості 173 тон, на загальну суму 519 000,00 грн. Розрахунок за поставку у зазначеній накладній невизначений.

Факт передачі товару від позивача відповідачу підтверджується підписом представника відповідача на накладній №323 від 31.12.2009р., довіреністю №47 від 16.12.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що надати оригінал видаткової накладної не має змоги у зв’язку з її вилученням правоохоронними органами, в доказ чого надав для залучення до матеріалів справи копію протоколу виїмки від 05.07.2010 р.

16.08.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №2 про виконання зобов’язання по сплаті поставленого товару в якій просив зокрема, оплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 519 000,00 грн.

Вищезазначена вимога була отримана відповідачем 19.08.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23 зворотній бік).

Спір у даній справі виник у зв’язку з не виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати переданого товару у семиденний строк з дня направлення вимоги про оплату.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Нормами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Разом з тим, згідно ст.218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочинну, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Факт існування між сторонами відносин з поставки товару підтверджений наданими позивачем письмовими доказами, зокрема, копією видаткової накладної з відміткою про отримання, довіреністю, які оцінені судом у сукупності з іншими зібраними у справі доказами відповідно до ст.43 ГПК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України. Згідно до ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, яка кореспондує зі ст.526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач не виконав зобов’язання з оплати переданого йому товару в семиденний строк з дня отримання ним вимоги про оплату - 19.08.2010р., допустивши заборгованість у розмірі 519 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у семиденний строк з моменту пред'явлення вимоги у відповідача виник обов’язок щодо оплати заборгованості у сумі 519 000,00 грн. доказів, що підтверджували б її сплату відповідач не надав.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 519 000,00 грн. заборгованості з відповідача є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач в своїх позовних вимогах просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 4408,00 грн. Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, що вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договір не укладався, позивачем не було надано доказів того, що поставку товару здійснено на виконання договору, враховуючи, що пеня підлягає стягненню лише у випадку передбачення її у договорі, оскільки між сторонами договір не укладався, то в даному випадку між сторонами виникли позадоговірні зобов’язання, у зв’язку з чим вимога про стягнення з відповідача 4408,00 грн. пені задоволенню не підлягає.

Оскільки позивачем при поданні позову було не доплачено державне мито у розмірі 44,08 грн. державного мита, суд вважає належним стягнути державне мито у розмірі 44,08 грн. з позивача на користь державного бюджету.

Суд, відхиляє доводи відповідача, що позивач відправив лист з позовною заявою в інший населений пункт, з іншим поштовим індексом, оскільки до квитанції від 08.10.2010р. додано опис вкладення до цінного листа на ім’я ТОВ "Козачинське", в якому значиться адреса:62212, Харківська обл. Золочівський р-н, с.Гур. Козачок.

Суд, також відхиляє доводи відповідача, щодо недоплати позивачем державного мита, оскільки це питання вирішено судом при винесені рішення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 208, 218, 509, 526, 530, 551, 547 Цивільного кодексу України, статтями 7, 173, 175, 180, 181, 193 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44 - 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачанське", код ЄДРПОУ 31742305 (62213, Харківська обл., Золочівський р-н, с. Гур’їв Козачок (у т.ч. р/р 26004406059001 в КБ "Приватбанк", м.Харків, МФО 351533; р/р 2600319758 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь Закритого акціонерного товариства "Золочівське хлібоприймальне підприємство", код ЄДРПОУ 31740030 (62203, Харківська обл., смт. Золочів, пров. Богдана Хмельницького, 5 (у т.ч. р/р 26001114506 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) - 519 000,00 грн. основної заборгованості, 5 190,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 234,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 4 408,00 грн. пені - відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Золочівське хлібоприймальне підприємство", код ЄДРПОУ 31740030 (62203, Харківська обл., смт. Золочів, пров. Богдана Хмельницького, 5 (у т.ч. р/р 26001114506 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) - 44,08 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення по справі складено та підписано 12.11.2010 р.