Рішення № 12386118, 04.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2010 р. Справа № 21/186-10

вх. № 8030/5-21

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Крижного О.М. довіреність № 39 від 07.09.2010р.;

відповідача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 07.10.10 р. - після перерви не з"явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства фірми "Айлес", м. Харків

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 143 866,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача 95575,0грн. основного боргу, 20207,25грн. відсотків за користування грошовими коштами на підставі п.4.2. договору, пеню в сумі 6359,29грн., інфляційних нарахувань в сумі 1146,90грн., 3%річних в сумі 1045,78грн. та судові витрати, посилаючись на укладення договору №б/н від 29.03.2010р., поставку товару відповідачеві по видатковим накладним №РН-0000020 від 30.03.2010р. в сумі 20 000,0грн., №РН-0000021 від 07.04.2010р. в сумі 75575,0грн., та часткове виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати товару .

Розпорядженням №441-10 заступника Голови господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2010 р., у зв'язку з відрядженням суддіПелипенко Н.М., справу № 21/186-10 передано судді Светлічному Ю.В.

Представник позивача у судовому засіданні 03 листопада 2010 року підтримав заяву про уточнення розміру позовних вимог (вх.№20698). Відповідно до цієї заяви, виходячи із тривалого зволікання відповідачем у сплаті заборгованості, позивач збільшує розмірі позовних вимог шляхом розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, пені, індексу інфляції та 3% річних станом на 25 жовтня 2010 року та просить стягнути з відповідача 143 866,48 грн., з яких - 95 575,00 грн. сума основного боргу, відсотки за користування коштами 34 622,45 грн., пеня у розмірі 8 294,35 грн., індекс інфляції у розмірі 3 951,84 грн.та 3% річних у розмірі 1 422,84 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 1438,66 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, але відзив на позов та витребувані ухвалами господарського суду документи не надав. Представником відповідача було заявлено клопотання в якому він повідомляє суд про намір подання зустрічної позовної заяви до господарського суду, що пов"язана з первісним позовом позивача. У зв"язку з викладеними обставинами відповідач просить суд винести ухвалу, якою повернути розгляд справи на стадію "до початку першого слухання".

Присутній представник позивача у судовому засіданні проти даного клопотання заперечував, вважав його необгрунтованим не передбаченим чинному законодавству.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, вислухавши ставлення позивача до даного клопотання визнав за необхідне в його задоволенні відмовити, як необгрунтованому та такому, що суперечить інтересам сторін та чинному законодавству.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 04 листопада 2010 року о 15-00 годині.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 04 листопада 2010 року позовні вимоги підтримав з урахуванням збільшень від 26 жовтня 2010 року.

Представник відповідача у судове засідання 04 листопада 2010 року не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області клопотання (вх.№22406), в якому повідомляє про термінове відрядження представника відповідача ОСОБА_1, у зв"язку з цим просить відкласти розгляд справи на ішу дату та продовжити строк розгляду справи.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З огляду на зазначене та те, що відповідачем не надано доказів неможливості прибуття у судове засідання з поважних причин, суд вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

29 березня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір на продаж продукції (далі по тексту - договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 4.1. Договору покупець зобов'язаний оплатити продукцію протягом 30 щт з моменту отримання товару. Однак відповідачем не виконано зобов'язання, щредбачені договором і продукцію відповідачем у повному обсязі не оплачено.

Відповідно до п. 4.2. Договору, у разі несвоєчасної оплати товару, з дати мпквення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування грошовими коштами по ставці 0,2% за кожен день користування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконував свої зобов"язання за договором, а саме 30 березня та 07 квітня 2010 року поставив відповідачу товар (книги) на загальну суму 140 475,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН -0000020 від 30.03.2010 року на суму 20 000,00 грн., № РН - 0000021 від 07.04.2010 року на суму 120 475,00 грн.

Відповідач отримав товар, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача за вищевказаними видатковими накладними, але вартість його сплатив лише частково, а саме у розмірі 44 900,00 грн., про що свідчать виписки банківського рахунку позивача (арк. справи №18-20), унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 95 575,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 95 575,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь відсотки за користування коштами 34 622,45 грн., пеня у розмірі 8 294,35 грн., індекс інфляції у розмірі 3 951,84 грн.та 3% річних у розмірі 1 422,84 грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору сторони встановили, що у випадку порушення відповідачем термінів товару, він оплачує позивачу штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті товару в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8 294,35 грн., нарахованої станом на 25.10.2010 р., відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Також перевіривши нарахування індексу інфляції, відсотків за користування коштами та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1 438,66 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Прийняти збільшення розміру позовних вимог та розгляд справи продовжити з урахуванням цих збільшень.

2. У задоволенні клопотання відповідача про повернення розгляду справи на стадію "до початку першого слухання" - відмовити.

3. У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи - відмовити.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АТ ОТП банк м. Київ, МФО: 300528.) на користь Приватного підприємства фірми "Айлес" (61124, м. Харків, вул. Грозненська, 46, кв. 86, ідентифікаційний код 31359259, п/р 26003120004 в "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) сума основного боргу у розмірі 95 575,00 грн., відсотки за користування коштами у розмірі 34 622,45 грн., пеню у розмірі 8 294,35 грн., індекс інфляції у розмірі 3 951,84 грн.та 3% річних у розмірі 1 422,84 грн., державне мито у розмірі 1438,66 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №21/186-10

Повне рішення складене 05 листопада 2010 року.