Рішення № 12386063, 02.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2010 р. Справа № 57/39-09

вх. № 1433/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Євтушик О.П.- провідний юрисконсульт, дов. №02-04/668 від 09.12.2009р.,

Відповідач - не з"явився;

Третя особа - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” м.Харків

до Корпорації "Харківбуд", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянина ОСОБА_1., м. Харків

про стягнення 946920,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 07.04.2009 року уточнень) про стягнення з відповідача Корпорації “Харківбуд” заборгованості у розмірі 864156,23 грн., з яких 798637,22 грн. - заборгованості за кредитом, 15405,08 грн. за відсотками, 48842,54 грн. штраф, 1271,39 грн. пеня., мотивуючи свої вимоги неналежним виконання позивальником своїх зобовязань по договору кредиту № 839/3/27/38/8-618, від 29 серпня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 лютого 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11 березня 2009 року об 11:40 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 11.03.2009 року, 23.03.2009 р., 07.04.2009 року розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2009 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 липня 2009 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 серпня 2009 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2009 року поновлено провадження у справі.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 14. 12.2009 року, 25.01.2010 року, 10.03.2010 року, 23.03.2010 року. 20.04.2010 р., 26.05.2010 року, 01 липня 2010 року, в звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та ненаданням сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 02 серпня 2010 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення ОСОБА_1. до участі у справі в якості іншого відповідача та припинення провадження у справі, суд відмовляє в його задоволенні, у звязку з тим, що позивачем було вказано відповідачем по даній справі Корпорацію "Харківбуд", оскільки він вважає, що даною особою були порушені його права і охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим позивачем до суду був поданий відповідний позов, та на підставі вказаного у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі.

Відповідач та третя особа правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Присутній в судовому засіданні 02 серпня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача та третьої особи.

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між позивачем (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредиту № 839/3/27/38/8-618 від 29 серпня 2008 року, відповідно до умов якого кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 112753,00 дол. США зі сплатою 14,00 процентів річних та комісій в розмірі та в порядку, визначених в Додатку № 1 до договору. Кредит надавався Позичальнику на наступні цілі: фінансування будівництва та придбання (інвестування) житла відповідно до Договору про пайову участь у будівництві №125 від 21.12.2005 року, Додаткової угоди №125/2 від 15.07.2008р, що укладені між Позичальником та Корпорацією "Харківбуд".

Пунктом 1.1. договору кредиту встановлений графік погашення кредиту, за яким у період з січня 2008 року по серпень 2023 року, Позичальник сплачує Кредитору щомісяця 637,48 дол. США. Кінцевим терміном погашення кредиту є 10 серпня 2023 року.

Згідно п.2.1-2.3 договору кредиту, надання кредиту здійснюється шляхом оплати з позичкового рахунку Позичальника №22336839934781 на цілі, визначені п.1.2 цього договору. Моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі Позичальнику готівкових грошей в сумі кредиту. Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов договору.

Нарахування процентів здійснюється щомісячно, у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих нерабочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок №22336839934781 Азовсько-Донського відділення ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" не пізніше десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є нерабочим днем, то Позичальник зобовязаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно із п.2.4. цього договору у попередній робочий день. (п.2.4. Договору кредиту).

Позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, надавши Позичальнику кредит у сумі 516408,74 грн., що підтверджується заявою Позичальника про перерахування Корпорації "Харківбуд" коштів у сумі 516408,74 грн., в якості інвестування за кв.125 за адресою м.Харків, вул.Дружби народів,228а, та квитанцією від 29.08.2008 року яка підтверджує факт перерахування Корпорації "Харківбуд" коштів у сумі 516408,74 грн.

З метою забезпечення виконання з боку Позичальника (ОСОБА_1.) між Кредитором та Корпорацією "Харківбуд" (Поручитель) було укладено договір поруки №839/4/27/38/8-580 від 29.08.2008 року.

Відповідно до умов цього договору, Поручитель (відповідач по справі) зобовязався перед Кредитором (АКБСР "Укрсоцбанк") у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником (ОСОБА_1.) зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та порядку, передбачених Договором кредиту № 839/3/27/38/8-618 від 29.08.2008 року.

Відповідно до п.3.1.1-п.3.2.2. Договору поруки, Поручитель зобовязаний протягом одного робочого дня від дати отримання повідомлення Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобовязання письмово повідомити Позичальника про: отримання такого повідомлення, пропозицію розрахуватися з Кредитором самостійно та про свій намір виконати відповідне зобовязання у разі неотримання відповіді від Позичальника протягом десяти робочих днів від дати його повідомлення. Протягом тридцяти робочих днів від дати отримання повідомлення Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобовязання, виконати відповідне зобовязання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту на рахунок Кредитора, несплаченої суми процентів та/або комісій, а також суми штрафних санкцій (пені, штрафу) на рахунок, вказаний у повідомленні Кредитора.

Відповідно до п.3.4.3 Договору поруки, Кредитор має право здійснювати договірне списання коштів з поточних та вкладних (депозитних рахунків) Поручителя, відкритих в установах АКБ СР "Укрсоцбанк".

Як зазначає позивач та не спростовано сторонами під час розгляду справи, з 11.12.2008 року Позичальник повністю припинив виконувати обов'язки за договором щодо погашення заборгованості. На цей час розмір його заборгованості складає 798637,22 грн. заборгованості за кредитом, 15405,08 грн. за відсотками, 48842,54 грн. штраф, 1271,39 грн. пеня.

03.12.2008 року Кредитором (позивачем по справі) надіслано на адресу Поручителя (відповідача) повідомлення № 12-1045967 про невиконання забезпечених порукою обов'язків з вимогою належного виконання умов договору поруки. Зазначені вимоги відповідачем не виконані, що й стало підставою для подання позивачем позову до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення боржниками ОСОБА_1 (третьою особою у справі) або його майновим поручителем - Корпорацією «Харківбуд» (відповідачем у справі) заборгованість в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 ( третя особа у справі) в порушення домовленості сторін кредит не повернув, відсотки за користування ними не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Станом на 13.01.2009 року термін невиконання умов договору кредиту становить більше 60 днів, тому відповідно п. 4.5. договору кредиту строк користування кредитом вважається таким, що сплив (більш ніж шістдесят днів не виконується обов'язок, передбачений п.3.3.7, 3.3.8 договору кредиту).

У відповідності до розрахунку суми заборгованості по кредитного договору, станом на 20.03.2009 року сума заборгованості ОСОБА_1. перед кредитором - (позивачем у справі) складає відповідача 798637,22 грн. заборгованості за кредитом, 15405,08 грн. за відсотками, 48842,54 грн. штраф, 1271,39 грн. пеня.

Отже, враховуючи вищевикладене, позичальник за кредитним договором ОСОБА_1. (третя особа у справі) визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання кредитного договору .

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 статті 20 Цивільного кодексу передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином суд вважає, що позивачем на свій розсуд право на захист використано саме шляхом подання позову до поручителя, що узгоджується з приписами вищенаведених статей Цивільного кодексу України. При цьому позивачем в порядку статті 555 Цивільного кодексу України на адресу відповідача направлена вимога.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які підтверджують сплату заборгованості по договору кредиту № 839/3/27/38/8-618 від 29.08.2008 року та договору поруки № 839/4/27/38/8-580 від 29.08.2008 року або документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 798637,22 грн. заборгованості за кредитом, 15405,08 грн. за відсотками, правомірна, обґрунтована та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.4.1. договору кредиту № 839/3/27/38/8-618 від 29.08.2008 року, у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.4. цього договору, комісій, а також протрочення строків повернення Кредиту, визначених п.1.1., 3.2.3., 3.3.14 цього договору Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі одного відсотку від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

У разі порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.2.-3.3.5, 3.3.7-3.3.17. цього договору, позичальник зобовязаний сплатити позивачеві штраф у розмірі трьох відсотків від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами за кожний випадок (п.4.3. Договору кредиту № 839/3/27/38/8-618 від 29.09.2008 р.).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення повернення кредиту позивач нарахував відповідачу пеню, яка станом на 13.01.2009 року склала 1271,39 грн., та штраф у розмірі 48842,54 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 1271,39 грн., та штрафу у розмірі 48842,54 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 3, 20, 526, 530, 543, 554, 555, 559, 598-609, 651, 653 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 21, 33, 43, 44-49, 82-85 , 121, Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Корпорації "Харківбуд" (61050, м. Харків, Червоношкільна набережна, буд. 2, кв. 316, р/р2600300001295 в ХОД АППБ Аваль, МФО 350589, р/р26002839737360, р/р 26003805737360 в ХОД АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код 32563191) на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії АКБ "Укрсоцбанк" (61057, м. Харків, вул. Гоголя,10, МФО 351016, ЄДРПОУ 09351014) 798637,22 грн. заборгованості за кредитом, 15405,08 грн. за відсотками, 48842,54 грн. штраф, 1271,39 грн. пеня.,, а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 8641,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення підписано 06 серпня 2010 року

справа № 57/39-09