Рішення № 12386044, 31.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2010 р. Справа № 54/09-09

вх. № 314/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін :

позивача - Губарєва А.В. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування”, м. Харків

до 1.Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Резерв”, м. Харків

про стягнення 242459,34 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування”, м. Харків

про визнання недійсним договору в частині

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод” (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог за вх. 6921 від 12.03.2009 р.) боргу у розмірі 234000,00 грн., пені за час прострочення з 25.11.2008р. по 23.03.2009р. у розмірі 45751,89 грн., інфляційних втрат за час прострочення з 25.11.2008р. по 23.03.2009р. у розмірі 15444,00 грн., 3% річних за час прострочення з 15.12.2008р. по 23.03.2009р. у розмірі 1884,82 грн., за прострочення виконання зобов’язання за договором № 487 від 20.05.2008 року на постачання крана козлового, та стягнення з ТОВ “Резерв” 3% річних за період з 25 листопада 2008 року по 15 грудня 2008 року у розмірі 403,89 грн., на підставі договору поруки від 20 травня 2008 року, за прострочення Товариством з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" своїх зобов’язань за договором № 487. Крім того, судові витрати просить покласти на першого відповідача.

03 березня 2009 року Товариство з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод” звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування", в якому просило визнати недійсним п. 6.1 договору № 487 від 20.05.2008 року, укладеного між ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" та ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод", підставою для чого є положення статей 203, 217, 549 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2009 року первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування” 234000,00 грн. боргу, 45751,89 грн. пені, 15444,00 грн. інфляційних втрат, 1884,82 грн. 3% річних, 2974,85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Резерв” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування” 3% річних у розмірі 403,89 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2009р. рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010р. касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 24 березня 2009 року і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року у справі № 54/09-09 в частині стягнення пені в сумі 45751,89 грн. та судових витрат скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції. В решті оскаржувані судові рішення у справі залишені без змін.

За таких обставин справа в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення пені в сумі 45751,89 грн. та розподілу судових витрат ухвалою суду від 31.03.2010р. була призначена до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2010р. об 11:00 год.

В слуханні справи оголошувались перерви до 13.05.2010р. об 11:00 год., 31.05.2010р.

Суд зазначає, що приймає саме додаткове рішення, оскільки касаційною інстанцією рішення господарського суду Харківської області від 24 березня 2009 року скасовано в частині стягнення пені та розподілу судових витрат, що унеможливлює окремий розгляд даних вимог від решти вимог, по яким вже прийнято рішення, а також суд застосовує положення ст. 88 ГПК України.

07.05.2010р. позивачем через канцелярію суду була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 25.11.2008р. по 13.05.2010р. в розмірі 75367,60 грн., а також позивач просить покласти судові витрати на 1-відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що по позовній вимозі щодо стягнення пені рішення не прийнято, судом прийнято уточнення позивача до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримує вимоги щодо стягнення з 1-відповідача пені в сумі 75367,60 грн. та судових витрат.

Відповідач, відносно якого розглядаються позовні вимоги, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У попередніх судових засіданнях відповідач - ТДВ "Попаснянський ВРЗ" проти розглядаємих позовних вимог заперечував.

В обґрунтування своїх позовних вимог відповідач посилається на те, що заборгованість в сумі 234000,00 грн. (несвоєчасне виконане грошове зобов'язання) виникла у листопаді місяці 2008р., а з позовними вимогами про стягнення пені в сумі 75367,60 грн. позивач звернувся лише 27.04.2010р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штраф, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідач вказує, що договором № 487 від 20.05.2008р. збільшення позовної давності за згодою сторін передбачено не було, у зв'язку з чим вважає, що позивач прострочив строк позовної давності та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд вважає, що нез'явлення відповідача в дане судове засідання не перешкоджає розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що не розглядає позовні вимоги відносно 2-відповідача, однак про знаходження на розгляді даної справи 2-відповідач повідомлявся ухвалою суду від 31.03.2010р., отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 75367,60 грн. та розподілу судових витрат суд встановив наступне.

20.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" та Товариством з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" був укладений договір № 487 (надалі - спірний договір), за яким постачальник (позивач за первісним позовом) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач за первісним позовом) прийняти та оплатити кран козловий г/п 6,3т , згідно габаритного креслення КК6,3-10,5.00.00.000ГЧ на умовах вказаного договору.

Відповідно до розділу 2 вказаного договору ціна договору складає 585000,00 грн., в т.ч. 20% ПДВ. Покупець здійснює оплату за договором в наступному порядку: передплата в розмірі 255000,00 грн; платіж у розмірі 234000,00 грн. за фактом готовності продукції до відвантаження; платіж у розмірі 96000,00 грн. на протязі 3-х робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт по договору.

Як свідчать матеріали справи, першим відповідачем по первісному позову, на виконання п. 2.2. договору № 487, була здійснена передплата за виготовлення та постачання крану козлового, а саме на рахунок ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" було перераховано 13.06.2008 р. –50000,00 грн., 15.07.2008 р. –200000,00 грн., 10.09.2008 р. –5000,00 грн., що підтверджується копіями виписок по банку. (а.с.19, 22-23).

Відповідно до п. 3.2 договору сторонами встановлено, що строк поставки продукції 90 робочих днів з моменту передплати в сумі 255000,00 грн.

24 листопада 2008 року представниками ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" та ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" було підписано акт попередньої прийомки на території виробника крана козлового г/п 6,3т згідно габаритного креслення КК6,3-10,5.00.00.000ГЧ, у відповідності до договору № 487 від 20.05.08р.

Враховуючи те, що умовами п. 2.2. Договору № 487 був передбачений обов’язок першого відповідача за первісним позовом суму в розмірі 234000,00 грн. сплатити позивачу за первісним позовом за фактом готовності продукції до відгрузки, своїм листом від 24.11.08 р. ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (позивач за первісним позовом) повідомив ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" (відповідача по первісному позову) про готовність крану до відвантаження, у зв'язку з чим необхідно виконати оплату по рахунку у сумі 234000,00 грн. та повідомити про готовність прийняти зазначений кран.

Однак, як встановлено судом, перший відповідач за первісним позовом оплату продукції не здійснив, про готовність прийняти кран не повідомив.

Таким чином з 25.11.2008р. відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати товару в сумі 234000,00 грн.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач до теперішнього часу не сплатив заборгованість у сумі 234000,00 грн.

Пунктом 6.1. договору № 487 від 20 травня 2008р. передбачено, що в разі несвоєчасної оплати, яка передбачена п.2.2 Договору, покупець зобов2язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. При цьому неустойка нараховується та виплачується за весь період прострочення до моменту повного погашення заборгованості покупцем.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаних положень пеня нараховується саме на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, отже в даному випадку вірним є нарахування пені саме на суму 234000,00 грн., тобто на суму невиконаного грошового зобов'язання, строк сплати якого настав 24.11.2008р.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.3 даного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто з дотриманням умов договору та вимог чинного законодавства.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем пропущений строк позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, а частиною 2 передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 6.1. договору № 487 від 20 травня 2008р. сторони встановили, що неустойка нараховується та виплачується за весь період прострочення до моменту повного погашення заборгованості покупцем.

Суд розцінює дане застереження як узгодження сторонами збільшення строку нарахування та сплати пені, а отже і строку протягом якого така пеня може бути стягнута з відповідача.

А отже суд не приймає посилання відповідача на те, що договором не передбачено збільшення строку позовної давності.

Суд зазначає, що арифметично пеня обчислена вірно.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 75367,60 грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення на підставі п.6.1 Договору № 487 від 20.05.2008р. на суму заборгованості 234000,00 грн. за період з 25.11.2008р. по 13.05.2010р., є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача - ТОВ "Попаснянський ВРЗ", судові витрати по даній справі покладаються на даного відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2009р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування” стягнуто 234000,00 грн. боргу, 15444,00 грн. інфляційних втрат, 1884,82 грн. 3% річних, також з 2-відповідача стягнута 3% річних у сумі 403,89 грн., даним додатковим рішенням судом задовольняються позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 75367,60 грн. Таким чином загальна сума задоволених позовних вимог складає 327100,31 грн.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню сплачене позивачем державне мито в сумі 3271,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Керуючись ст. 88 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 75367,60 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" (93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Залізнична, 1, п/р 26009110862 в Донецькому відділенні АБ "Експрес-Банк" м. Попасна, МФО 335838, код 34502350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (61082, м. Харків, пр. Московський, 144 кв. 704/2, п/р 2600812002124 в ХФ АКБ "Правекс-банк", МФО 350493, код 32868567) 75367,60 грн. пені, 3271,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Суддя