Рішення № 12385922, 09.11.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2010 р.                                                                       Справа № 19/174

за позовом Прокурора Полтавського району Полтавської області (вул. Фрунзе, 154, А, м. Полтава) в інтересах держави в особі Полтавської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36011

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрит", вул.Фрунзе, 60, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751

про стягнення 13600грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: Маслівець С.Г.,

від відповідача: Щербак О.В.          

від прокуратури: Шарбенко О.М.

Розглядається позовна заява про стягнення 13600грн. заборгованості згідно договору про дольову участь в економічному і соціальному розвитку території Полтавського району за №04-02/07 від 06.03.2007р.

Відповідач письмовий відзив на позов суду не надав. Його представник наявність заборгованості пояснив тяжким фінансовим становищем.

Полтавська районна державна адміністрація в письмових поясненнях підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі, при цьому повідомила, що за період підготовки позовної заяви відповідачем було сплачено частину боргу, на даний час заборгованість становить 12100,00 грн.

Від відповідача ухвала суду повернулася з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.11.2010р. № 7514296 Товариство з обмеженою відповідальністю "Александрит", зареєстровано як юридична особа за адресою: с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751

На вказану адресу судом надсилалася ухвала по справі. Зазначена адреса співпадає з адресою за позовом.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Той факт, що відповідач повідомлений належним чином підтверджується його усними поясненнями в судовому засіданні.

Від прокурора надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення накладання арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми вимог. Ухвалою суду від 09.11.2010р. суд відхилив заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні 09.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          Пунктом 6 ч.1 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру“ передбачено, що прокурор має право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави , а також підприємств та інших юридичних осіб.

          Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

          У відповідності зі сі. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

          Відповідно до рішення Конституційного суду від 8 квітня 1999 року в справі №1-1/99 та враховуючи те, що '"інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

          Полтавська районна державна адміністрація є органом державної виконавчої влади, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних відносинах.

З огляду на викладене, пред’явлення прокурором позову в інтересах держави в особі Полтавська районна державна адміністрація є правомірним.

Розпорядженням Голови районної державної адміністрації за №223 від 22.04.2005р. “Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 10.12.2002р. №699 “Про дозвіл на будівництво станції технічного обслуговування автомобілів по вул. Фрунзе,60 в с. Розсошенці Полтавського району” було дозволено відповідачу побудувати станцію технічного обслуговування автомобілів по вул.Фрунзе,60 в с. Розсошенці Полтавського району; та визначено пайову участі відповідача у створенні соціальної та інженерної інфраструктури Полтавського району в обсязі 10% від вартості будівництва (а.с.19).

Між Полтавською районною державною адміністрацією (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Александрит" (відповідачем) було укладено договір про дольову участь в економічному і соціальному розвитку території Полтавського району за №04-02/07 від 06.03.2007р. (далі –Договір).

          За умовами п.1.1. Договору цей договір укладений у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 40 від 24.01.2007р. “Про встановлення граничного розміру коштів замовника, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів".

          Згідно п. 2.1. Договору відповідач зобов’язався у чотирнадцятиденний термін з моменту підписання сторонами договору перерахувати на рахунок цільового фонду спеціального фонду районного бюджету грошові кошти в сумі 20524,00грн.

          Згідно п.2.2. Договору позивач відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень сприяє відповідачу в отриманні необхідної інформації і вирішенні виробничих питань останнього на території Полтавського району.

Заявою від 07.08.2007р. відповідач прохав позивача розстрочити виконання зобов’язання по сплаті 20524,00грн. на 12 місяців та почати погашення з 01.10.2007р. (а.с.8).

          Договором № 04-31/07 від 28.08.2007р. сторони внесли зміни до Договору №04-02/07 та розстрочили надходження грошових коштів до бюджету, а саме 3424 грн. до 15.10.2007р.; 3424 грн. до 15.11.2007р.; 3424 грн. до 15.12.2007р.; 3424 грн. до 15.01.2008р.;

3424 грн. до 15.02.2008р.; 3424 грн. до 15.03.2008р. (а.с.9).

          Заявою за №3 від 05.02.2009р. відповідач прохав продовжити термін дії договору в зв’язку з тяжким фінансовим становищем (а.с.11).

Договором за № 04-03/09 від 06.02.2009р. сторони внесли зміни в п.2.1 Договору №04-02/07 та узгодили, що відповідач до 31.12.2009року перераховує на рахунок цільового фонду спеціального фонду районного бюджету грошові кошти в сумі 20524,00грн. (а.с.12).

В зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань за договором позивачем були направлені відповідачу претензії про оплату заборгованості за №0115/3157 від 24.10.2007р., №01-15/216 від 23.01.2008р., № 01-15/956 від 19.03.2008р., №01-15/2637 від 22.07.2008р., за №01-23/122 від 20.01.2010р., №01-28/2080 від 06.07.2010р. (а.с.21-24, 27-28).

Відповідач свої договірні зобов’язання про перерахування коштів виконав частково сплативши 18.10.2007р. - 2424грн., 30.11.2007р. - 1000грн., 25.01.2008р. - 1000грн., 26.08.2008р. - 1000грн., 21.08.2009р. - 300грн., 13.11.2009р. - 300грн., 29.01.2010р. - 300грн., 05.05.2010р. - 300грн., 05.05.2010р. - 300грн., 27.05.2010р. - 300грн. Зазначене підтверджується банківськими квитанціями та листом фінансового управління Полтавської районної державної адміністрації від 08.06.2010р. № 03-04/156 (а.с.30-34, 35, 51-54).

Прокурор у позові зазначає, що в подальшому виплати припинилися.

Під час судового розгляду судом було встановлено, що відповідачем до дати подачі позову прокурором (згідно штемпелю канцелярії суду - 22.10.2010р.) було також сплачено 1200,00 грн. заборгованості. Зазначене підтверджується банківськими квитанціями від 22.06.2010р. № 2701.598.1 на суму 300,00 грн., від 22.07.2010р. № 2163.160.1 на суму 300,00 грн., від 27.08.2010р. № 2701.651.1 на суму 300,00 грн., від 27.09.2010р. № 2345.50.7 на суму 300,00 грн. (а.с.51-52).

Після звернення прокурора з позовом до суду відповідачем було сплачено 300,00 грн. за банківською квитанцією від 27.10.2010р. № 2701.905.3 (а.с.51).

Отже, загалом відповідачем було сплачено 8424,00 грн.

Заборгованість в сумі 12100,00 грн. відповідачем в порушення умов договору не сплачена. Зазначене також підтверджується актом звірки розрахунків від 05.11.2010р. (а.с.55).

Відповідно до ст.27 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні, юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, отримують вихідні дані на проектування цього об'єкта, якими можуть бути також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів замовників на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 40 від 24.01.2007р. “Про встановлення граничного розміру коштів замовника, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" (в редакції станом на 06.03.2007р.) установлено, що граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати:

20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення);

10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

          Визначений в розпорядженні Голови районної державної адміністрації за №223 від 22.04.2005р. відсоток коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не перевищує розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 40 від 24.01.2007р. (в редакції що діяла дату прийняття розпорядження та укладення Договору).

          Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 12100,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          За ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За змістом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судами підвідомчі справи у спорах, перелічених у вказаній статті.

          Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як було встановлено судом, відповідачем до дати подачі позову прокурором (згідно штемпелю канцелярії суду - 22.10.2010р.) було сплачено 1200,00 грн. заборгованості протягом періоду 22.06.2010р. - 27.09.2010р. (а.с.51-52). Отже, підстави для заявлення вимог про стягнення цієї суми відсутні, оскільки відповідач не порушував прав позивача в цій частині.

Таким чином, у позові в частині стягнення 1200,00 грн. заборгованості слід відмовити.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив 300,00 грн. в основного боргу за квитанцією за №2701.905.3 від 27.10.2010р. Зазначене свідчить про відсутність предмету спору між сторонами у цій частині.

Згідно з п. 3.1 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 23.08.1994р. № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом.

Отже, провадження у справі в частині стягнення 300,00 грн. боргу на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України.

          Відповідно до ч.3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

В пункті 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.06.1995р. № 01-8/453 зазначено, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Враховуючи, що сплата відповідачем боргу відбулася після звернення позивача з позовом до суду державне мито покладаються на відповідача на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ч. 5 ст. 49 ГПК України.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п.1-1), 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрит" (юридична адреса: с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751; фактична адреса: вул. Фрунзе, 60, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, ідентифікаційний код 23808696) на користь Полтавської районної державної адміністрації (вул. Шевченка,5, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 34698254, р/р цільового фонду спеціального фонду районного бюджету №31514931700395 УДК в Полтавському районі, код ЗКПОУ 24385878, МФО 831019) 12100грн. 00коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрит" (юридична адреса: с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751; фактична адреса: вул. Фрунзе, 60, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, ідентифікаційний код 23808696):

- в доход Державного бюджету України (на рахунок УДК у м. Полтаві, р/р 31118095700002 ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, код платежу 22090200) 124грн. 00 коп. державного мита.

- в доход Державного бюджету України (одержувач УДК у м. Полтаві, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, на рахунок 31217264700002, код бюджетної класифікації: 22050003) 209грн. 97 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 300,00 грн. основного боргу.

          5. В іншій частині – у позові відмовити.

Суддя Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано: