Рішення № 12385586, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/30015.11.10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КММ-Будхолдинг"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

про стягнення 755 557,57 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Гончаров О.О.(дов. від 26.04.2010)

Від відповідача Пиляй С.І. (дов. № 114 від 14.12.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КММ-Будхолдинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про стягнення заборгованості в розмірі 755557,57 грн. за непоставлений товар.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2010 порушено провадження у справі № 50/300, призначено її до розгляду на 02.06.2010 та з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили накладено арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (вул. Мечникова, 2, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 32036829) в межах суми позову та судових витрат у розмірі - 763 349,15 грн., що знаходяться на наступних рахунках:

1)          п/р № 26003450598000 в ПАТ „Донгорбанк", МФО 334970;

2)          п/р № 26001450028000 в ПАТ „Донгорбанк", МФО 334970;

3) п/р № 26004900697152 в філії ПАТ „ПУМБ", м. Дніпропетровськ, МФО 305813;

4)          п/р № 26004962482211 в філії ПАТ „ПУМБ", м. Київ, МФО 322755;

5)          п/р № 26002962482901 в філії ПАТ „ПУМБ", м. Київ, МФО 322755;

6)          п/р № 26009901026344 в філії ПАТ „ПУМБ", м. Миколаїв, МФО 326126;

7)          п/р № 26007000227861 в АКБ „Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023;

8) п/р № 26008380670621 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 322012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 по справі № 50/300 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2010 у справі № 50/300 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду м. Києва від 14.10.2010 по справі № 50/300 касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 по справі № 50/300 та ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2010 по справі № 50/300 залишено без змін.

За резолюцією керівництва господарського суду м. Києва справу № 50/300 було передано для подальшого розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2010 справу № 50/300 призначено до розгляду на 15.11.2010.

В судове засідання 15.11.2010 заявились представники позивача та відповідача, подали документи на виконання вимог суду, а також надали пояснення по суті спору. Представник відповідача порушив вперед судом клопотання про скасування арешту грошових коштів у розмірі 763349,15, що знаходяться на банківських рахунках відповідача.

Згідно із статтею 68 ГПК питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Зі змісту зазначеної статті випливає, що скасування забезпечення позову не може відбуватися за заявою сторони, прокурора чи його заступника, навіть, якщо за їх заявою такі заходи були вжиті. Умовами пункту 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено: "Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову". Можливість скасування забезпечення позову не виключається на будь-якій стадії, тобто як при розгляді справи, так і при виконанні рішення.

Отже відповідно до вищевикладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про скасування арешту грошових коштів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Судом встановлено, що за усною домовленістю між товариством з обмеженою відповідальністю "КММ-Будхолдинг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" у період з 23.12.2009 по 09.04.2010 згідно виставлених рахунків на попередню оплату позивач здійснив перерахування грошових коштів відповідачу на загальну суму 718839,62 грн. відповідно до:

платіжного доручення № 31 від 23.12.2009 на суму 89843,04 грн.;

платіжного доручення № 40 від 29.12.2009 на суму 189205,08 грн.;

платіжного доручення № 62 від 10.01.2010 на суму 36389,98 грн.;

платіжного доручення № 65 від 22.01.2010 на суму 1264,80 грн.;

платіжного доручення № 76 від 27.01.2010 на суму 60560,46 грн.;

платіжного доручення № 79 від 28.01.2010 на суму 13614,69 грн.;

платіжного доручення № 140 від 03.03.2010 на суму 5529,84 грн.;

платіжного доручення № 152 від 19.03.2010 на суму 27346,97 грн.;

платіжного доручення № 153 від 19.03.2010 на суму 58229,96 грн.;

платіжного доручення № 154 від 19.03.2010 на суму 62063,45 грн.;

платіжного доручення № 155 від 19.03.2010 на суму 38195,63 грн.;

платіжного доручення № 164 від 29.03.2010 на суму 71882,04 грн.;

платіжного доручення № 176 від 06.04.2010 на суму 113213,68 грн.;

платіжного доручення № 177 від 07.04.2010 на суму 350000,00 грн.;

платіжного доручення № 192 від 09.04.2010 на суму 601500,00 грн.

Вищевказані платіжні доручення приймаються судом у якості належних доказів виконання зобов’язання позивачем. Однак, відповідач в порушення домовленостей та чинного законодавства, не виконав взяті в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по поставці товару позивачу, а саме відповідачем було здійснено поставку позивачу на суми 963282,05 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

видаткова накладна № МКМК0000847 від 23.12.2009 на суму 86601,44 грн.;

видаткова накладна № VNК0000022 від 30.12.2009 на суму 81650,14 грн.;

видаткова накладна № МКМК0000944 від 30.12.2009 на суму 104881,57 грн.;

видаткова накладна № МКМК0000187 від 21.01.2010 на суму 34310,20 грн.;

видаткова накладна № МКМК0000377 від 28.01.2010 на суму 64 288,64 грн.;

видаткова накладна № МКМК0000416 від 29.01.2010 на суму 13426,44 грн.;

видаткова накладна № МКМК0001478 від 04.03.2010 на суму 5299,36 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002111 від 19.03.2010 на суму 28943,17 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002113 від 19.03.2010 на суму 52632,96 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002139 від 22.03.2010 на суму 62537,05 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002143 від 22.03.2010 на суму 36369,22 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002414 від 29.03.2010 на суму 73053,54 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002464 від 30.03.2010 на суму 4 608,00 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002702 від 07.04.2010 на суму 27117,08 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002787 від 08.04.2010 на суму 2366,80 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002768 від 08.04.2010 на суму 128207,41 грн.;

видаткова накладна № МКМК0002786 від 08.04.2010 на суму 17027,33 грн.;

видаткова накладна № МКМК0000296 від 08.04.2010 на суму 55311, 76 грн.;

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача 16.04.2010 була направлена претензія № 14/04/01 від 14.04.2010 з вимогами про повернення грошових коштів за непоставлений товар. Проте зазначена претензія залишена відповідачем буз відповіді та задоволення.

Тобто відповідач взяті на себе зобов'язання по поставці оплаченого товару не виконав та на момент подачі позову він мав заборгованість перед позивачем в розмірі 744557,57 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За своєю правовою природою, відносини, що склалися між сторонами відповідають положенням договору поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1,2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ч. 3 ст.612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на дату прийняття судом рішення відповідач спірні кошти позивачеві не повернув. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 755557,57 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 755557,57 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32036829) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КММ-Будхолдинг" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 36691879) основний борг в сумі 755 557 (сімсот п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім)грн. 57 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 7 555 (сім тисяч п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 58 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 19.11.2010