Рішення № 12385474, 19.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/45219.11.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дженералі страхування життя» до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

про повернення строкового депозитного вкладу та відсотків

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Каланча Ю.А. (довіреність № 14 від 17.06.2010р.);

від відповідача: Жорова В.Л. (довіреність вих. № 13-11-5933 від 30.03.2010р.);

В судовому засіданні 19.11.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дженералі страхування життя»(надалі ПАТ «СК «Дженералі страхування життя», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(надалі ВАТ «КБ «Надра», відповідач) суми інфляційних втрат, 3% річних та пені у розмірі 199321, 48 грн., з яких 67135, 66 грн. інфляційні втрати, 33558, 26 грн. 3% річних, 98627, 56 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прострочено виконання зобовязання щодо повернення вкладу за договором № 005470-17 від 29.08.2008р., спір щодо стягнення суми основної заборгованості з урахуванням невиплачених відсотків, вже вирішено також і в судовому порядку.

Так, у зв’язку з допущенням прострочення в оплаті, з урахуванням обов’язку і по виконанню судового рішення у справі 22/103, з посиланням на положення договору, ст. 625 ЦК України позивач нарахував пеню, 3% річних, інфляційні збитки за період прострочення станом на 31.08.2010р. та просить стягнути їх з відповідача в межах заявленого позову.

Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні представник відповідача доказів сплати суми вкладу на користь позивача не надав, про їх наявність не повідомив.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 11.10.2010р., що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 05.10.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно укладеного між сторонами договору строкового банківського вкладу (депозиту) №005470-17, відповідач прийняв від позивача на депозитний рахунок кошти в сумі 2000000,00 грн. та зобов’язувався повернути суму вкладу та нараховані відсотки до 10.09.2009 року.          

Договір було достроково розірвано на підставі заяви позивача (лист за вих. № 160 від 22.01.2009р.), що передбачено умовами договору, внаслідок чого договір припинив свою дію. Вказані обставини встановлені під час розгляду в судовому порядку справи 22/103, що підтверджується рішенням суду від 04.06.2009р., що залучене до матеріалів справи.

Після розірвання договору та по строку закінчення дії мораторію введеного постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009р., дія якого продовжена відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452, сума депозиту в розмірі 2000000 грн. та несплачених відсотків в сумі 21287, 67 грн. позивачу не повернута, спір про стягнення зазначеної суми заборгованості, було вирішено Господарським судом міста Києва у справі 22/103 (рішення від 04.06.2009р.).

          Судове рішення прийняте за результатами розгляду зазначеної справи набрало законної сили та є достатнім доказом наявного прострочення у виконанні відповідачем зобов’язань по виплаті суми вкладу згідно договору №005470-17 від 29.08.2008р..

Присуджена до стягнення за рішенням суду сума боргу в загальному розмірі 2021287, 67 грн., станом на час звернення позивача з позовом до суду, погашеною не була, рішення суду не виконано а ні у добровільному, а ні у примусовому порядку, у зв’язку з чим позивач за допущене прострочення в періоді з 11.02.2010р. по 31.08.2010р. нарахував 3% річних в розмірі 33558, 26 грн. та інфляційні збитки в сумі 67135, 66 грн., а також пеню за прострочення виплати (з 11.02.2010р. по 10.08.2010р.) стягнення яких і є предметом даного спору.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню, у зв’язку з чим, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань, неповернення суми вкладу за договором №005470-17 від 29.08.2008р. після розірвання договору, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків за період з 11.02.2010р. по 31.08.2010р. в розмірі 33558, 26 грн. та інфляційних збитків у розмірі 67135, 66 грн. такими що підлягають задоволенню.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення, про що зокрема зазначено і у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07, Ухвалі Верховного Суду від 12.03.2009 (Судова палата у цивільних справах Верховного Суду).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно постанови Правління НБУ № 59 від 10.02.2009р. «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку «Надра»прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації, та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 по 10.08.2009р.. Дія мораторію продовжена відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 з 11.08.2009р. до 10.02.2010р., крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Згідно з ч. 5 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: … нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 98627, 56 грн., розрахунок якої здійснено за період прострочення з 11.02.2010р. по 10.08.2010р. суд відхиляє, оскільки пеня –це договірна санкція, а договірні відносини сторін припинились внаслідок розірвання договору в односторонньому порядку за заявою самого позивача, про що зокрема встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.06.2010р..

Правові наслідки розірвання договору визначені у ст. 653 ЦК України та передбачають, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а відтак відсутні підстави вважати наявним порушення з боку відповідача умов договору в частині неповернення вкладу та нарахованих відсотків по строку встановленому договором.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів в підтвердження заперечень на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків з позивачем по заборгованості, щодо якої вирішено спір у справі 22/103 за рішенням суду від 04.06.2009р., в періоді з 11.02.2010р. по 31.08.2010р. у повному обсязі, суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1993, 21 грн. та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1114, 60 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема 15, ідент. код 20025456) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дженералі страхування життя»(04073, м. Київ, Московський проспект 9, р/р 2650777198438 в КРД(ф) ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904, ідент. код 33783296) 67135, 66 грн. (шістдесят сім тисяч сто тридцять п’ять гривень 66 копійок) інфляційних збитків, 33558, 26 грн. (тридцять три тисячі п’ятсот п’ятдесят вісім гривень 26 копійок) 3% річних, 1 114, 60 грн. (одну тисячу сто чотирнадцять гривень 60 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 22.11.2010