Рішення № 12385267, 16.11.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 р. Справа № 23/63 Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Cудді Рочняк Олександри Вікторівни

при секретарі судового засідання Харук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", вул.Гоголя, 1, м. Львів, 79007 в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" вул.Привокзальна, 15, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача Приватної фірми "Атар", вул. Військових ветеранів, 6, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 16644 грн.15 коп. боргу.

за участю представників сторін:

від позивача: Чешков С.О.- юрисконсульт (довіреність № НЮ-483 від 29.07.10);

від відповідача : не з"явилися.

встановив:

Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" звернулось в суд із позовом до Приватної фірми "Атар" про стягнення боргу в сумі 16644 грн. 15 коп. за надані послуги згідно договорів №5-08 від 08.09.09 та №03 від 24.12.08 р.

Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо своєчасності розрахунків за надані рекламні послуги. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання нез"явився, відзив на позов не подав, причин неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 05.10.10 р. та від 19.10.10 р., про що свідчить підпис уповноваженої на те особи у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 25).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На день розгляду справи в судове засідання 16.11.10 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

          08.09.2008р. між сторонами було укладено договір на розміщення рекламних конструкцій № 5-08. У відповідності з п. 5.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.08 р.

          24.01.08 р. між сторонами укладений аналогічний договір про надання рекламних послуг (а.с. 13-15), строк дії якого - до 31.12.09 р.

          Відповідно до пунктів 2.1. вказаних договорів, позивач розміщає рекламні конструкції, які є власністю відповідача на своїй території, а відповідач в свою чергу зобов’язується вносити місячну плату за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів в сумі визначеній даними договорами та додатками до них.

          У пункті 2.2. договору сторони погодили, що адресна програма, тип спеціальних рекламних конструкцій, термін розміщення, вартість послуг визначаються у додаткових угодах до даних договорів, які є його невід’ємними частинами.

          На виконання умов договору сторонами укладено додатки до договорів (датовані 01.01.10 р.). В додатках до Договорів вказані адресна програма, тип рекламоносія, адреса розміщення, розмір та тип конструкції, загальна вартість розміщення реклами по кожному рекламоносію, дата початку та закінчення розміщення реклами. Так, додатками від 01.01.10р. №3 до договорів передбачено розміщення на території залізниці рекламної конструкції (Біг-борда) площею 18 кв.м та здійснення відповідачем оплати за таке розміщення в розмірі 21988 грн. 45 коп. - по договору №5-08 від 08.09.08 р. та 16491 грн. 36 коп. - по договору №03 від 24.12.08 р.

          Згідно з пунктів 4.3 укладених між сторонами договорів відповідач зобов”язаний здійснювати оплату за тимчасове користування місцем відповідно до умов договору.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, однак відповідач в порушення договірних умов, оплату за отримані рекламні послуги в повному обсязі не провів, внаслідок чого за період з 01.01.09 р. по 01.08.10 р. непогашеним залишився борг відповідача перед позивачем в розмірі 16644 грн. 15 коп.

          На підставі положень Цивільного кодексу України, суд робить висновок про те, що з моменту укладення договорів між сторонами виникло цивільно-правове зобов"язання.

          Майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов’язань суду не надав, доводи позивача не спростував.

          Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

          Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

          З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 16644 грн. 15 коп. боргу.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629, 901, 903 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193 Господарського кодексу України", ст.22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" до Приватної фірми "Атар" про стягнення боргу в розмірі 16644 грн. 15 коп. грн. задовольнити.

          Стягнути з Приватної фірми "Атар", вул. Військових ветеранів, 6, м.Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код13657701) на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007 в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" вул. Привокзальна, 15, м.Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 25910967) - 16644 грн. 15 коп. (шістнадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 15 копійок) - боргу, 166 грн. 44 коп (сто шістдесят шість гривень 44 копійки) - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            повне рішення підписане 22.11.10