Ухвала суду № 123851591, 16.12.2024, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1393/24

Провадження № 1-кп/135/137/24

У Х В А Л А

іменем України

16.12.2024 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області клопотання захисника неповнолітнього ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про повернення прокурору клопотання про застосування заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020240000136 від 17.07.2024 щодо ОСОБА_3 за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_5 , неповнолітній ОСОБА_3 , його законного представник ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_4 , законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , представник малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , представник міського відділу у справах дітей ОСОБА_9 , представник уповноваженого підрозділу органу Національної поліції ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2024 року до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшло клопотання про застосування заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020240000136 від 17 липня 2024 року, щодо ОСОБА_3 за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Ухвалою судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

1.Подане клопотання та його зміст.

16 грудня 2024 року у підготовчому судовому засіданні захисник неповнолітнього ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання, в якому просив повернути прокурору клопотання про застосування заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020240000136 від 17 липня 2024 року, щодо його підзахисного за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що стороною обвинувачення не виконані в повному обсязі вимоги ст. 291 КПК України, а саме формулювання обвинувачення не відповідає описаним у клопотанні фактичним обставинам. Зокрема, адвокат наголосив, що в клопотанні прокурор не описав об`єктивну сторону дій усіх учасників дорожнього руху та дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до висновку автотехнічної експертизи, у цьому випадку встановлено обопільну вину, тобто порушення правил дорожнього руху мали місце як у діях підзахисного, так і в діях потерпілого. Проте прокурор не встановив, чиї саме порушення правил дорожнього руху перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. На переконання адвоката, досудове слідство було зобов`язане встановити процентне співвідношення вини кожного з учасників ДТП.

2.Позиція інших учасників.

Неповнолітній ОСОБА_3 та його законний представник ОСОБА_6 підтримала вказане клопотання.

Прокурор ОСОБА_5 вказав, що ним у повному обсязі виконано вимоги ст. 291 КПК України, зокрема викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими. За таких обставин прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання за його необґрунтованістю.

Представник малолітнього потерпілого ОСОБА_8 наголосив, що у висновку експертизи чітко вказано, що саме порушення правил дорожнього руху неповнолітнім ОСОБА_3 перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Тому представник просив відмовити в задоволенні клопотання за його необґрунтованістю.

Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_7 підтримала позицію адвоката ОСОБА_8 .

Представники міського відділу у справах дітей та підрозділу органу Національної поліції у вирішенні питання поклалися на розсуд суду.

3. Установлені судом обставини, положення закону, яким суд керувався та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Дослідивши клопотання про застосування заходів виховного характеру з додатками, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 КПК України, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати.

Сторона захисту мотивує необхідність повернення клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру тим, що у ньому формулювання обвинувачення не відповідає описаним у клопотанні фактичним обставинам.

Оцінюючи зазначене суд виходить з того, що дійсно клопотання прозастосування примусовихзаходів виховногохарактеру має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2ст. 291 КПК).

Зазначені складові стосуються не змісту клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, а його форми (реквізитів), оскільки (1) їх наявність перевіряється судом на стадії підготовчого провадження та (2) наслідком відсутності хоча б одного з цих елементів може бути застосування правила, закріпленого у п. 3 ч. 3ст. 314 КПК.

При цьому на стадії підготовчого провадження суд не може надавати процесуальної оцінки (1) повноти зазначення в клопотанні прозастосування примусовихзаходів виховногохарактеру інформації про час, місце, спосіб, мотиви, мету та інші обставини вчинення кримінального правопорушення та (2) правильності юридичної кваліфікації дій.

Так, оцінка вказаних елементів стосуються вже не форми клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, а його змісту, у зв`язку з чим відповідність їм пред`явленого обвинувачення перевіряється судом під час прийняття рішення по суті.

Зокрема, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність чи повноту визначення прокурором обсягу обвинувачення або зобов`язувати його змінювати, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №273/1053/17 та від 10.09.2020 у справі №504/3802/15-к).

Крім того, незгода сторони захисту з кваліфікацією дій обвинуваченого не є підставою для повернення обвинувального акта, згідно з вимогамист. 291 КПК, а зміна обвинувачення належить до виключної компетенції прокурора, у зв`язку з чим суд не має повноважень корегувати позицію сторони обвинувачення (постанова Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №484/2750/15-к).

Із огляду нанаведене вище у підготовчому провадженні суд не вправі перевіряти правильність обраної кваліфікації, наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується особі (їх повноту), так як законодавець не наділяє суд під час підготовчого судового засідання повноваженнями оцінювати процесуальне рішення прокурора про закінчення досудового розслідування в частині достатності доказів та повноти формулювання офіційної версії обвинувачення.

Зазначений вище висновок не суперечить принципу верховенства права, який згідно із ч. 2ст. 8 КПКзастосовується із урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (даліЄСПЛ), у відповідності до якої вимога про детальну інформацію щодо характеру і причин обвинувачення буде задоволена тоді, коли (1) достатньою мірою злочини перелічені, щодо яких висунуті обвинувачення, (2) зазначені місце та дата правопорушення, (3) та є посилання на відповідні статтікримінального кодексу, (4) а також згадується ім`я жертви (п. 42 рішення ЄСПЛ від 19.12.1989 у справі «Брозичек проти Італії» / «Brozicek v. Italy», заява №10964/84).

Таким чином, здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності клопотання прозастосування примусовихзаходів виховногохарактеру вимогам п. 5 ч. 2ст.291КПК Українипередбачає формальне з`ясування наявності в такому рішенні прокурора наступних обов`язкових реквізитів: (1) виклад фактичних обставин, існування яких буде доводити прокурор у ході розгляду судом пред`явленого обвинувачення; (2) наведення правової кваліфікації відносно вищевказаних обставин (зазначення частини істатті КК, якою передбачено відповідальність за дії/бездіяльність обвинуваченої особи); (3) зазначення формулювання обвинувачення, тобто конкретизації у яких діях/бездіяльності із вищенаведених обставин винна особа (аналіз її поведінки через призму норми закону про кримінальну відповідальність, обвинувачення за якою їй пред`являється).

У зв`язку із зазначеним, обставин, які б давали підстави стверджувати про невідповідність клопотання прозастосування примусовихзаходів виховногохарактеру вимогам п. 5 ч. 2ст.291КПК України, не встановлено.

Крім того, із практики ЄСПЛ убачається, що: (1) детальні відомості правопорушення можна встановити не лише з обвинувального акту, але й з інших документів, підготовлених обвинуваченням у справі, та з інших матеріалів справи (п. 208 рішення від 08.12.2009 у справі «Превіті проти Італії» / «Previti v. Italy», заява №45291/06); (2) фактичні деталі правопорушення можуть бути з`ясовані та уточнені під час провадження (п. 110 рішення від 19.05.2015 у справі «Сампех проти Італії» / «Sampech v. Italy», заява №55546/09; п. 198 рішення від 26.06.2018 у справі «Перейра Крус та інші проти Португалії» / «Pereira Cruz and Others v. Portugal», заява №56396/12).

Інших обставин, які б давали підстави повернути клопотання прозастосування примусовихзаходів виховногохарактеру прокурору судом також не встановлено.

Вищевказане свідчить про відсутність перешкод, які б унеможливлювали об`єктивне дослідження судом на стадії судового провадження обставин інкримінованого ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог сторони захисту про повернення клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.

Керуючись статтями 291, 292, 314, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенніклопотання захисниканеповнолітнього ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про поверненняпрокурору клопотання про застосування заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020240000136 від 17.07.2024 щодо ОСОБА_3 за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя