Постанова № 12385045, 04.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2010 року15:42 № 2а-14069/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Головань О. В. та Баранова Д. О., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Закритого акціонерного товариства «Український Страховий

капітал»

до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

про визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 5 припису

№ СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року

У судовому засіданні 4 листопада 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Закрите акціонерне товариство «Український Страховий капітал»(надалі також «Позивач», ЗАТ «Український Страховий капітал») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (надалі також «Відповідач», «Комісія») про визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 5 припису № СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що абзац 1 пункт 5 Припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року є протиправним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Як зазначив представник Позивача, згідно з чинним законодавством України, зменшення корисності не оцінюється за фінансовими інвестиціями (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення чи обліковуються за методом участі в капіталі), які на дату балансу відображаються за справедливою вартістю згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»).

На думку представника Позивача, оскільки загальний характер багатьох норм і правил (стандартів) бухгалтерського обліку та фінансової звітності надає бухгалтеру право самостійно прийняти важливі рішення в проблемних облікових ситуаціях, тому на підприємстві Позивача згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»облікова політика затверджується, як внутрішній документ, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних».

Усі вищенаведені вимоги, як вказав представник Позивача, було виконано ЗАТ «Український Страховий Капітал»та відображено в Наказі «Про облікову політику підприємства». Однак, на думку Позивача, у ході перевірки інспекція не ознайомилась з «Наказом про облікову політику підприємства», а висновок про підстави визначити вартість активів у розмірі 0,0 тис. грн. винесла лише з переліку емітентів цінних паперів відображену у розділі 6 «Звіту страховика»станом на 31 грудня 2009 року.

Представник Відповідача Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що оскаржуваний абзац 1 пункт 5 Припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року є законним та таким, що прийнято Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Як вказав представник Відповідача, відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, встановлено наступне. Згідно з розпорядженням уповноваженої особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, т.в.о. директора департаменту корпоративних відносин, відповідно до Рішення Господарського суду міста Севастополя від 10 травня 2005 року (справа № 20-3/114), листа Державної податкової адміністрації України від 26 червня 2008 року № 7347/5/35-4016 та рішення Комісії № 1186 від 10 жовтня 2008 року, ВАТ «Южагропром»зупинено обіг акцій (99057, АР Крим, м. Севастополь, пр-т. Героїв Сталінграда б, буд. 83, кв. 23; код за ЄДРПОУ 31576203) розпорядження № 85-3 від 22 жовтня 2008 року. Відповідно до постанови Господарського суду м. Києва від 28 листопада 2008 року по справі № 50/351 Відкрите акціонерне товариство «Укрхімбитсервіс»(м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код ЄДРПОУ 31721196, рах. 2600407732 в ВАТ «СЕБ Банк», МФО 300175) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Вищезазначене, на думку представника Відповідача, дає підстави зробити висновок про наявність ознак зменшення корисності активів (фінансових інвестицій у формі акцій зазначених емітентів). Наявність вищезазначених ознак зменшення корисності активів у вигляді фінансових інвестицій дає обґрунтовані підстави визначити вартість таких активів у розмірі 0,0 тис. грн.

Відтак, як зазначив представник Відповідача, вартість фінансових інвестицій у формі акцій українських емітентів, зазначену в звітних даних страховика станом на 31 грудня 2009 року, необхідно було зменшити на 5145,6 тис. гривень.

Враховуючи вищезазначене, представник Відповідача посилався на порушення ЗАТ «УСК»вимог статті 14 Закону Украіни «Про фінансові послуги та державие регулювання ринків фінансових послуг»у частині обовязковості надання фінансовою установою звітності відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, та вимог пункту 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого Розпорядженням Держфінпослуг від 3 лютого 2004 року № 39 ( у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15 вересня 2005 року № 4619) у частині складання форм звітних даних у вигляді документів, передбачених цим Порядком, та вимог пункту 2. 20 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року щодо невиконання страховиком обовязку вести бухгалтерський облік, формувати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до вимог законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про страхування»від, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженим Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 28 «Зменшення корисності активів», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2005 року № 35/2005, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року.

Законом України «Про страхування»врегульовано відносини у сфері страхування і принципи створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування»страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства»з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох (стаття 2 Закону України «Про страхування»).

Статтею 33 Закону України «Про страхування»визначено особливості ведення бухгалтерського обліку та звітності страховиків.

Так, страховики зобов'язані щоквартально подавати Уповноваженому органу фінансову звітність та інші звітні дані за формою, встановленою Уповноваженим органом, затверджені власником (уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити Уповноваженого органу необхідні пояснення щодо звітних даних.

Вимоги, обов'язкові для виконання під час провадження страхової діяльності та на день отримання ліцензії, визначено Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40 (надалі також «Ліцензійні умови»).

Розділом 2 Ліцензійних умов визначено вимоги до провадження страхової діяльності.

Пунктом 2.20 Розділу 2 Ліцензійних умов встановлено, що страховик зобов'язаний вести бухгалтерський облік, формувати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до вимог законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених статтями 31 та 33 Закону України «Про страхування».

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Визначено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(надалі також «Закон»).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова установа зобов'язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»визначено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до підпункту 3, 9 та 12 пункту 5 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003, Державна комісія має право здійснювати інспектування фінансових установ; видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень законодавства про страхову діяльність; застосовувати до фінансових установ, яку не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг заходи впливу, зокрема, зобовязання порушника вжити заходів до усунення порушення.

Інспекційною групою Відповідача проведено планову інспекцію Закритого акціонерного товариства «Український страховий капітал»з питань додержання вимог чинного законодавства у сфері фінансових послуг.

За результатами проведеної інспекції, інспекційною групою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України складено Акт інспекції Закритого акціонерного товариства «Український страховий капітал»№ 470/42/25 від 17 травня 2010 року (а. с. 8), яким встановлено порушення Позивачем вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, зокрема, вимог статті 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»у частині обовязковості надання фінансовою установою звітності відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг; вимог пункту 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого Розпорядженням Держфінпослуг від 3 лютого 2004 року № 39, у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15 вересня 2005 року № 4619 у частині складання форм звітних даних у вигляді документів, передбачених цим Порядком; вимог пункту 2.20 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40, щодо невиконанням обовязку страховиком вести бухгалтерський облік, формувати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до вимог законодавства України (пункти 10, 11, 12 Акту).

Як підтверджується матеріалами справи, зазначений акт інспекції було підписано уповноваженим представником ЗАТ «УСК»із зауваженням «з даним твердженням не згоден».

21 травня 2010 року Позивачем подано Заперечення на Акт позапланової інспекції ЗАТ «УСК».

На підставі Акту інспекції Закритого акціонерного товариства «Український страховий капітал»№ 470/42/25 від 17 травня 2010 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг винесено Припис № СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року, яким Позивача зобовязано усунути виявлені порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг у термін до 30 червня 2010 року.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 5 Припису № СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року (надалі також «Оскаржуваний пункт припису»), товариством не зменшено вартість фінансових інвестицій у формі акцій українських емітентів, зазначену в звітних даних Товариства станом на 31 грудня 2009 року, на 5145,6 тис. грн.

18 червня 2010 року Позивачем подано Скаргу на пункт 5 припису № СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року, яким просило виключити пункт 5 з Припису № СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року.

Рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 11367/47-8 від 31 серпня 2010 року скаргу ЗАТ «УСК»від 18 червня 2010 року № 321 залишено без задоволення, а Припис директора інспекційного департаменту Держінпослуг від 1 червня 2010 року № СК-421/10-571 без змін.

На думку Позивача, абзац 1 пункту 5 Припису № СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відтак, предметом судового розгляду у даній адміністративні справі є визнання протиправними та скасування абзацу 1 пункту 5 Припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № СК-421/10-571 від 1 червня 2010 року, як рішення субєкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) оскаржуваного пункту даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»(надалі також Положення (стандарт) № 12).

Відповідно до пункту 1 Положення (стандарту) № 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 8 Положення (стандарту) № 12 «Фінансові інвестиції»фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Згідно із пунктом 3 Положення (стандарту) № 12 ринкова вартість фінансової інвестиції є сумою, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку.

Пункт 9 Положення (стандарту) № 12 визначає, що фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції. Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Зменшення корисності інвестиції, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс», є активами, а отже, до відповідних правовідносин застосовуються норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 (надалі також «Положення (стандарт) № 28»).

Положенням (стандартом) № 28 визначено процедуру визнання та оцінки зменшення корисності активу.

Так, пунктом 5 Положення (стандарту) № 28 визначено, що на дату річного балансу підприємство має оцінювати, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) № 28 про зменшення корисності активів можуть свідчити, зокрема, такі ознаки:

- зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалось;

- застаріння або фізичне пошкодження активу;

- суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду або очікувані найближчим часом;

- збільшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво зменшити суму очікуваного відшкодування активу;

- перевищення балансової вартості чистих активів підприємства над їх ринковою вартістю;

- суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливають на діяльність підприємства;

- інші свідчення того, що ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувалось.

Суд звертає увагу на те, що в Акті інспекції ЗАТ «Український страховий капітал»№ 470/42/25 від 17 травня 2010 року встановлено перелік фінансових інвестицій українських емітентів, вартість яких повинна дорівнювати 0,0 грн.

До переліку таких емітентів, як підтверджується актом інспекції, включено:

- ВАТ «Южагропром»(код ЄДРПОУ 31576203), обіг акцій якого зупинено розпорядженням директора департаменту корпоративних відносин відповідно до Рішення Господарського суду міста Севастополя від 10 травня 2005 року у справі №20-3/114, листа Державної податкової адміністрації України від 26 червня 2008 року №7347/5/35-4016 та рішення Державної комісії №1186 від 10 жовтня 2008 року;

- ВАТ «Укрхімбитсервіс»(код ЄДРПОУ 31721196), яке визнано банкрутом і щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до постанови Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2008 року у справі 50/351;

- ВАТ «Укрспецтехнології»(код ЄДРПОУ 32526411), обіг акцій якого зупинено відповідно до листа територіального управління Державної комісії у місті Києві №04/5413/09-12 від 7 вересня 2009 року;

- ВАТ «Завод «Будмеханіка»(код ЄДРПОУ 32918188), обіг акцій якого зупинено відповідно до листа територіального управління Державної комісії у місті Києві №04/5413/09-12 від 7 вересня 2009 року.

Так, як підтверджується матеріалами справи, Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1328 від 27 жовтня 2009 року зупинено внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Укрхімбитсервіс»(код за ЄДРПОУ 31721196) та до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів, випущених ВАТ «Укрхімбитсервіс», на строк до усунення порушення.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1329 від 27 жовтня 2009 року зупинено внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Укрспецтехнології»(код за ЄДРПОУ 32526411) та до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів, випущених ВАТ «Укрспецтехнології», на строк до усунення порушення.

Відповідно до листа Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» № 2977 від 30 червня 2010 року, обіг цінних паперів ВАТ «Южагропром»код ЄДРПОУ 31576203 призупинено за рішеннями відповідних повноважених органів.

Згідно з Листом Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві № 04/5413/09-12 від 7 вересня 2009 року, обіг акцій ВАТ «Завод «Будмеханіка»зупинено.

Згідно з інформацією, яка міститься на офіційному веб-сайті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, обіг акцій ВАТ «Южагропром», ВАТ «Завод «Будмеханіка» та ВАТ «Укрхімбитсервіс»зупинено, а ВАТ «Укрспецтехнології»визнано банкрутом і щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Суд звертає увагу сторін, що зупинення обігу акцій вказаних господарських товариств, а також визнання окремих із них банкрутами є відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 28 «Зменшення корисності активів»підставою для зменшення корисності активів Позивача. Зокрема, підставою є відповідні докази на підтвердження того, що ефективність активу є або буде гіршою.

З огляду на зазначене, Суд вважає, що доводи представника Відповідача про те, що наявність вищезазначених ознак зменшення корисності активів у вигляді фінансових інвестицій дає обґрунтовані підстави визначити вартість таких активів у розмір 0,00 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Жодних доказів на підтвердження факту відсутності порушення в діях ЗАТ «УСК»вимог чинного законодавства про фінансові послуги (зокрема, статті 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого Розпорядженням Держфінпослуг від 3 лютого 2004 року № 39, у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15 вересня 2005 року № 4619, пункту 2.20 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40), представником Позивача не надано, а Судом не встановлено.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, який заперечував проти адміністративного позову, виконано обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення та надано належні докази на підтвердження його відповідності вимогам чинного законодавства України.

Відтак, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ЗАТ «Український страховий капітал»є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська

Судді Д. О. Баранов

О. В. Головань