Постанова № 12384857, 16.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16.11.2010 р. справа № 2а- 13556/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Міхно А.О.,

за участі представників :

позивача - Герасименко Г.М.,

відповідача - Кізілов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

провизнання незаконними дій,скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державне спеціалізоване Автотранспортне підприємство по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України" подав позов, в якому просив: 1) визнати незаконними дії відповідача, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова по складанню акту № 2139/182/25467070 від 12.05.2010р. та винесенню податкових рішень-повідомлень №000027182/0 від 26.05.2010р., №0000271820/1 від 14.06.2010р., № 0000271820/2 від 16.07.2010р., № 0000271820/3 від 04.10.2010р., №000028182/0 від 26.05.2010р., № 0000281820/1 від 14.06.2010р., №0000281820/2 від 16.07.2010р., №0000281820/3 від 04.10.2010р.; 2) скасувати податкові повідомлення- рішення відповідача, ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова податкових рішень-повідомлень №000027182/0 від 26.05.2010р., №0000271820/1 від 14.06.2010р., № 0000271820/2 від 16.07.2010р., № 0000271820/3 від 04.10.2010р., №000028182/0 від 26.05.2010р., № 0000281820/1 від 14.06.2010р., №0000281820/2 від 16.07.2010р., №0000281820/3 від 04.10.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. При здійсненні перевірки ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова перебрала на себе повноваження органу судової влади і за відсутності відповідних судових рішень самостійно визнала недійсними всі договори, що були укладені між Державним спеціалізованим Автотранспортним підприємством по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України" та ТОВ «ПБК «Вертикаль». Проте, на момент укладання і виконання договорів ТОВ «ПБК «Вертикаль»мало правоздатність та дієздатність юридичної особи, договори були фактично виконані, претензій між сторонами договорів не існує, отже і валові витрати обігу та виробництва, і податковий кредит з ПДВ в межах таких договорів сформовані ДСАП по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України" згідно з законом. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне. Згідно з актом документальної невиїзної перевірки Державного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України" (ідентифікаційний код 25467070) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «ПБК «Вертикаль»(ідентифікаційний код 32948799) за період з 01.07.2008р. по 30.11.2008р. виявлені порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: включення до складу валових витрат 166.608,00грн. (в тому числі ПДВ 27.768,00грн.) за укладеним з ТОВ «ПБК «Вертикаль»договором від 01.11.2007р. №1101, який є нікчемним, а також порушення п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ 27.768,00грн. податку за укладеним з ТОВ «ПБК «Вертикаль» договором від 01.11.2007р. №1101, який є нікчемним. Відповідач стверджував, що нікчемний договір в силу ст.ст.215, 216 Цивільного кодексу не створює ніяких правових наслідків, а відтак, формування валових витрат обігу і виробництва та податкового кредиту з ПДВ за таким правочинм є неможливим. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

12.05.2010р. ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка Державного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України" (ідентифікаційний код 25467070) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «ПБК «Вертикаль»(ідентифікаційний код 32948799) за період з 01.07.2008р. по 30.11.2008р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 12.05.2010р. №2139/182/25467070.

26.05.2010р. з посиланням на даний акт ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова були винесені податкове повідомлення-рішення №000028182/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 52.065,00грн. (основний платіж 34.710,00грн.; штраф 17.355,00грн.), №000027182/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 41.652,00грн. (основний платіж 27.768,00грн.; штраф 13.884,00грн.).

Стосовно вказаних податкових повідомлень-рішень позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедуру оскарження рішень контролюючих органів.

За наслідками такої процедури сума податкових зобовязань, визначених первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобовязань ДПІ були складені та направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №0000271820/1 від 14.06.2010р., № 0000271820/2 від 16.07.2010р., № 0000271820/3 від 04.10.2010р., № 0000281820/1 від 14.06.2010р., №0000281820/2 від 16.07.2010р., №0000281820/3 від 04.10.2010р.

З огляду на викладене суд вважає, що при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісні податкові повідомлення-рішення, позаяк саме ці правові акти індивідуальної дії і створили для позивача обовязок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкові повідомлення-рішення, що були складені відповідачем в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, позаяк ці податкові повідомлення рішення визначили строк виконання обовязку, а отже і первісні, і наступні податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 12.05.2010р. №2139/182/25467070 висновок ДПІ про порушення Державним спеціалізованим Автотранспортним підприємством по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України" ст.ст.203, 215, 216, 288 Цивільного кодексу України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне відображення в податковому обліку витрат і податкового кредиту з ПДВ, що були понесені за укладеним з ТОВ «ПБК «Вертикаль»договором №1101 від 01.11.2007р., так як вказаний договір є нікчемним правочином.

Перевіряючи відповідність дій субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах, а також юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Стосовно вимог про визнання дій незаконними.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про систему оподаткування”, ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контроль за правильністю обчислення субєктами права, що мають статус платників податків, розміру податкових зобовязань покладений на органи державної податкової служби України.

Означений контроль за змістом ст.ст.8-11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” здійснюється шляхом реалізації органами державної податкової служби України права на проведення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Нормами чинного законодавства України підстав для проведення документальних невиїзних перевірок не встановлено, що означає наявність у податкових органів повноважень визначати необхідність проведення таких перевірок на власний розсуд.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205; далі за текстом Порядок) передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Результати проведеної відповідачем у спірних правовідносинах документальної невиїзної перевірки були оформлені саме актом.

Відтак, суд наголошує на відсутності підстав для визнання незаконними дій відповідача по проведенню спірної перевірки.

Винесення за результатами розгляду матеріалів проведених перевірок податкових повідомлень рішень віднесено законодавцем до компетенції органів державної податкової служби України згідно з ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст.2 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядком направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок).

Таким чином, і дії по проведенню спірної перевірки, і дії по винесенню спірних податкових повідомлень рішень були вчинені відповідачем в межах компетенції ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова як органу державної податкової служби України.

Дослідивши наявні у справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання таких дій незаконними.

З огляду на викладене, позов в цій частині вимог належить залишити без задоволення.

Стосовно вимог про скасування податкових повідомлень - рішень

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про ПДВ», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Оглянувши наданий позивачем договір підряду, який 12.08.2008р. був укладений між позивачем (в якості замовника) та ТОВ «ПБК «Вертикаль»(в якості виконавця), суд відзначає, що за предметом даний правочин є договором будівельного підряду.

Вимоги до договору будівельного підряду визначені законодавцем у ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України, де указано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Не виконання сторонами договору будівельного підряду визначених законодавцем вимог за правилами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з правилами ч.1 і ч.2 ст.181 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком не досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

До суду позивачем не подано проектно-кошторисної документації за договором від 12.08.2008р., яка була б складена одночасно з укладенням договору, а також доказів передання пізніше (слід розуміти від дати укладення договору) складених локальних кошторисів виконавцю будівельних робіт - ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Окрім того, оглянувши надані позивачем копії локальних кошторисів, суд не знаходить правових підстав для прийняття цих документів до уваги, так як всупереч вимогам ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення) локальні кошториси не містять зазначення посад осіб, що склали і підписали кошториси, а також підписів цих осіб (а.с.100-103).

Суд також бере до уваги, що в ході розгляду справи позивач не подав дефектних актів або інших аналогічних документів, з яких би вбачалась наявність потреби у проведенні роботі за договором будівельного підряду від 12.08.2008р.

Провівши системний аналіз норм Закону України “Про ПДВ”, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за неукладеним договором, так як такий договір не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, зокрема, ч.5 цієї статті, згідно з якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В ході розгляду справи позивач не подав до суду належних та допустимих доказів наявності обєктивної потреби в отриманні результатів робіт за договором від 01.11.2007р. №1101 для організації власної господарської діяльності, фактичного виконання робіт по договору від 01.11.2007р. №1101 саме ТОВ «ПБК «Вертикаль», а також використання цих робіт в межах господарської діяльності, внаслідок чого суд погоджується з висновком ДПІ про нікчемність зазначеного правочину, бо за вказаним правочином позивачем без здійснення належним чином підтверджених витрат отримала податкову вигоду у вигляді збільшення розміру валових витрат обігу та виробництва та розміру податкового кредиту з ПДВ.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обовязок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б показували на те, що у спірних правовідносинах саме ТОВ «ПБК «Вертикаль» здійснило виконання робіт за договором від 12.08.2008р.

Водночас з цим, матеріалами справи встановлено, що за укладеним з ТОВ «ПБК «Вертикаль» правочином у вигляді договору будівельного підряду від 12.08.2008р. позивач отримав податкову вигоду, а тому згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України даний правочин є нікчемним.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості внаслідок дефекту їх походження.

За таких обставин, висновок ДПІ про порушення позивачем, ЗАТ «Готель Харків» вимог п.п.7.4.4 п.7.4 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ” визнається судом юридично обґрунтованим.

Юридично обґрунтованим слід визнати також і висновок ДПІ про порушення ЗАТ «Готель Харків» вимог п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позаяк в силу приписів ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення) первинні документи, що були складені з посиланням на нікчемний правочин не мають юридичної сили та доказовості внаслідок дефекту їх походження.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову в частині вимоги щодо визнання нечинними і скасування спірних податкових повідомлень-рішень належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22.11.2010р.

Суддя Сліденко А.В.