Постанова № 12384646, 22.10.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3679/09/1770

22 жовтня 2010 року 12год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарновецький П.Я.,

відповідача: представник Коритнюк В.О., третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетелекомбуд" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м. Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , - ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001222342//23-121 від 30 березня 2009 року, №0001232342/0/23-121 від 30 березня 2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбання товарів позивача у ПП «Агроімпекс-Ресурс» підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Придбані товари були оподатковані та оприбутковані позивачем в повному обсязі з наступним використанням у власній господарській діяльності шляхом продажу третім особам та отриманням доходу. Крім того, позивач вказує що ТОВ «Рінетелекомбуд» не включало у свої валові витрати транспортні витрати по доставці вантажу від ПП «Агроімпекс-Ресурс». Таким чином, позивач вважає, що правочини вчинені з ПП «Агроімпекс-Ресурс» є правомірними, а твердження податкового органу щодо їх невідповідності ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що на момент здійснення вищевказаної операції ПП «Агроімпекс-Ресурс» було зареєстровано, як юридична особа, перебувало на обліку в органах статистики, державної податкової служби. На думку представника позивача кожна з вказаних господарських операцій підтверджена підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав, пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки позивача було встановлено вчинення господарських операцій з ПП «Агроімпекс-Ресурс». Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит по безтоварним операціям з ПП «Агроімпекс-Ресурс», оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів».

Пояснив, що у ПП «Агроімпекс-Ресурс»відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення постановок товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом позапланової виїзної перевірки ПП «Агроімпекс-Ресурс» за № 1725/23-400/35899158 від 18.12.2008 р. Крім того, представник відповідача вказує, що вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09, який набрав законної сили встановлено, що підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 визнані винні у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до кримінальної відповідальності. Таким чином, посадові особи ДПІ у м. Рівне під час здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» дійшли вірного висновку, що правочини вчинені з ПП «Агроімпекс-Ресурс» не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених в них та вчинені виключно з метою отримання податкової вигоди, як наслідок в силу ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Враховуючи нікчемність правочинів між позивачем та ПП ПП «Агроімпекс-Ресурс» занижено податок на прибуток підприємств у сумі 10765, 31 грн. та встановлено суми не повязані з придбанням або виготовленням товарів у розмірі 8612, 24 грн., що підтверджується первинними документами та податковими накладними, та є порушення пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 березня 2009 року ДПІ у м. Рівне було складено акт № 260/23-400/31710741 про результати позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд».

За наслідками проведення перевірки було встановлено, порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На підставі акта від 16 березня 2009 року заступником начальника ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001223342/0/23-121 від 30 березня 2009 року, №0001232342/0/23-121 якими визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 12729, 59 грн. по податку на додану вартість , в тому числі за основним платежем 8612, 24 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4117, 35 грн. та податкове зобовязання податку на прибуток приватних підприємств в сумі 12317, 56 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 10765, 31 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1552, 25 грн.

Під час проведення перевірки було встановлено, що на виконання умов усної угоди ПП «Агроімпекс-Ресурс» для ТОВ «Рівнетелекомбуд» виписано видаткову накладну №57 від 29.09.2008 р. на суму 22834, 58, видаткову накладну №164 від 31.10.2008 р., на суму 17512, 49 грн., податкову накладну №164 від 31.10.2008 р. на суму 17512, 49 грн., видаткову накладну №903.1 від 28.11.2008 р. на суму 11326, 39 грн., податкову накладну №903.1 від 28.11.2008 р. на суму 11326, 39 грн.

Суми відображені в зазначених видаткових накладних включено ТОВ «Рівнетелекомбуд» до податкового кредиту відповідного періоду та валових витрат відповідного періоду.

Як встановлено судом, будь-яких інших фінансово-господарських документів, крім податкової накладної, видаткової накладної, реєстру отриманих податкових накладних, виписки банку для перевірки не було представлено.

Вказані обставини не заперечуються представниками сторін в процесі розгляду справи по суті.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року провадження по даній справі було зупинено на підставі п. 3 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неможливістю подальшого розгляду адміністративної справи до набрання законної сили рішення по справі 1-608//09 (1-386/10), що розглядається в порядку кримінального судочинства по обвинуваченню групи осіб у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва ПП «Агроімпекс-Ресурс».

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 р. провадження по справі було поновлено так як відпали обставини, на підставі яких було зупинено провадження по вказаній справі. Відповідачем було долучено до матеріалів справи витяг з вироку Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі № 1-608//09 (1-386/10), що набрав законної сили, яким визнано винним ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Приписи вказаної вище статті кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якого вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010 р. судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП “Агроімпекс-Ресурс” носила фіктивний характер.

Вказане підприємство не мало трудових та економічних ресурсів необхідних для реального виконання господарських операцій, що відображалися в податковій звітності.

Відсутність у ПП “Агроімпекс-Ресурс” трудових та економічних ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності було встановлено посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення документальної перевірки та підтверджується актом документальної перевірки ПП “Агроімпекс-Ресурс” № за № 1725/23-400/35899158 від 18.12.2008 р., долученим відповідачем до матеріалів справи.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань зі сторони посадових осіб ПП “Агроімпекс-Ресурс”.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що правочини вчинені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» та ПП “Агроімпекс-Ресурс” не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Враховуючи відсутність у правочинів вчинених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» та ПП “Агроімпекс-Ресурс” спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в них, суд погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» податкового кредиту та валових витрат за відповідний період. За таких обставин вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями податкового органу, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» та ПП “Агроімпекс-Ресурс” в силу ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи нікчемність правочинів вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» та ПП “Агроімпекс-Ресурс” суд приходить до висновку, що видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.

За таких обставин суд погоджується з висновками посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем та ПП “Агроімпекс-Ресурс”, оскільки роботи та послуги не надавалися, а отже і Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» не могло їх отримати та відповідно використати у своїй господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджується правомірність прийняття ДПІ у м. Рівне податкових повідомлень-рішень №0001222342//23-121 від 30 березня 2009 року, №0001232342/0/23-121 від 30 березня 2009 року. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетелекомбуд" - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.