Постанова № 12384602, 27.10.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3943/10/1770

27 жовтня 2010 року 10год. 38хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І.

відповідача: представник Чорномаз Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд"

доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" (далі ТОВ "Рівнеградбуд") звернулося в суд з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005301750/0 від 18.03.2010 року, №0000052350/0 від 22.03.2010 року, №0000062350/0 від 22.03.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152353/0 від 22.03.2010 року.

Позовні вимоги в повній мірі підтримані представником позивача в судовому засіданні, який на їх обґрунтування покликається на те, що сума витрат, понесених позивачем на придбання будівельно-монтажних робіт у ПП "Юнісеф" та ТОВ "Будіндустрія+" підтверджена необхідними документами первинного обліку, як і сума сплаченого в ціні таких робіт ПДВ підтверджена податковими накладними, виписаними суб'єктами господарювання, які на момент їх оформлення були зареєстрованими платниками ПДВ. Вважає, що у посадових осіб податкового органу не було підстав для визнання правочинів вчинених ТОВ "Рівнеградбуд" з ПП "Юнісеф" та ТОВ "Будіндустрія+" нікчемними, позаяк в акті перевірки відсутні прямі докази на підтвердження цьому, зокрема відсутній вирок по кримінальній справі стосовно ТОВ "Будіндустрія+", яким би було встановлено, що діяльність вищезазначеної юридичної особи спрямована на завдання шкоди державним та суспільним інтересам, а стосовно ПП "Юнісеф", - то незважаючи на наявність вироку, де вказана юридична особа фігурує, як фіктивний субєкт господарювання, зазначає, що посадову особу ПП "Юнісеф", яка підписувала відповідні первинні документи в підтвердження факту виконання господарських операцій до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво притягнуто не було. Також зазначає, що використання податковим органом під час перевірки позивача матеріалів кримінальних справ, порушених по факту фіктивного підприємництва, тобто інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, є протиправним заходом. Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат по господарським операціям з отримання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "Респект-Плюс" та ПП ОСОБА_3, вказує, що такі не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, позаяк витрати було сформовано позивачем на підставі тих первинних документів обліку, які повністю підтверджують і факт здійснення операцій і факт використання їх результату у власній господарській діяльності. Відтак доводить, що податкові повідомлення рішення відповідача, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є протиправними. В частині рішення про застосування штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, в основу яких покладено одні й ті ж факти, зазначає, що використання працівниками виданих їм під звіт готівкових коштів на придбання необхідних товариству матеріалів підтверджено документально, а та обставина, що на думку податкового органу такі документи не є належними, жодним чином не доводить правомірність відповідних рішень відповідача, позаяк Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, не містить виключного переліку документів, що підтверджують факт цільового використання виданих під звіт коштів, тобто дозволяє підтверджувати такі факти будь-якими документами. На таких підставах просить суд визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що під час проведення перевірки позивача було встановлено, що при виконанні будівельних робіт позивачем в якості субпідрядника залучалося ПП "Юнісеф". Сукупністю зібраних в ході розслідування кримінальної справи, по якій 25.05.2010 року Рівненським міським судом винесено вирок, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України - за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення в тому числі і ПП"Юнісеф" з метою прикриття незаконної діяльності, доведено той факт, що вказаний контрагент позивача жодної господарської діяльності не провадив, а створювався з метою конвертації безготівкових коштів в готівку. Відтак, ствердив, що операції з вказаним контрагентом є такими, які відбувалися лише на папері, а правочин укладений з позивачем не був спрямований на реальне настання наслідків передбачених ним, відтак, в силу приписів ст.ст.203, 215 ЦК України, є нікчемним. Що стосується залученого позивачем до виконання будівельних робіт в якості субпідрядника ТОВ "Будіндустрія+", то висновок про нікчемність відповідних правочинів зроблений на підставі звітності даного субєкта та інформації з бази даних ДПА про його неспроможність здійснити ті операції, які відображені в обліку позивача, а також на підставі інформації про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що договори субпідряду, укладені між позивачем та вказаними субєктами не були спрямовані на реальне настання наслідків і вчинялися виключно для отримання ТОВ "Рівнеградбуд" податкової вигоди у вигляді формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, в силу ст.ст.215, 228 ЦК України, є нікчемними. Враховуючи нікчемність договорів субпідряду валові витрати позивача сформовані з порушенням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а податковий кредит не підтверджується податковими накладними у відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Також доводить, що в документообігу позивача відсутні товарно-транспортні накладні, а в наданих до перевірки актах приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з ТОВ "Респект-Плюс" та ПП ОСОБА_3 на підтвердження понесення витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг, не конкретизовано, які саме товари перевозились, а відтак відсутнє належне матеріальне підтвердження надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Відтак вказує, що віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, пов'язаних з придбанням транспортних послуг здійснено в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, як і формування податкового кредиту з ПДВ, за податковими накладними виписаними ТОВ "Респект-Плюс". Зазначає, що перевіркою також встановлено завищення валових витрат на ремонт основних фондів у сумі 2836,67 грн., і даний факт позивачем жодними документами обліку не спростовано. Крім того зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено, що при здаванні працівниками позивача до бухгалтерії звітів про використання коштів наданих під звіт до них не було додано належних первинних документів, що підтверджували факт оплати товарів (робіт, послуг), що є порушенням п.2.11 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320. Відповідно, вважає, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій податковий орган дія відповідно до вимог чинного законодавства, обґрунтовано і правомірно. На таких підставах просить відмовити в позові повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 18.02.2010 року по 03.03.2010 року Дубенською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Рівнеградбуд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.01.2008 року по 31.12.2009 року. Її результати оформлені актом №39/23/35505106 від 11.03.2010 року (а.с.15-62 том 1).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0005301750/0 від 18.03.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7816,92 грн., в тому числі 2030,37 грн., - за основним платежем та 5786,55 грн. - за штрафними санкціями (а.с.12 том 1),

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152353/0 від 22.03.2010 року, згідно якого до Товариства обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 11505,42 грн.(а.с.13 том 1),

- податкове повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 475275,00 грн., в тому числі 316818,00 грн., - за основним платежем та 158457,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.10 том 1),

- податкове повідомлення-рішення №0000062350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 378657,00 грн., в тому числі 252438,00 грн., - за основним платежем та 126219,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.11 том 1).

В основу визначення податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням №0005301750/0 від 18.03.2010 року, де 2030,37 грн. - основний платіж та 5786,55 грн. штрафна санкція, покладені нарахування податку з доходів фізичних осіб у вигляді 15 % податку від помножених на коефіцієнт сум, які відшкодовані без документів, що підтверджують факт витрачання коштів таким підзвітним особам: ОСОБА_4 відшкодовано кошти в сумі 1550,55 грн., ОСОБА_5 - в сумі 6678,39 грн., ОСОБА_4 - в сумі 3276,48 грн., разом 11505,42 грн. З урахуванням коефіцієнту сума недобру податку складає: 1824,18 грн. + 7856,93 грн. + 3854,68 грн. = 13535,79 грн., а 15% податку від 13535,79 = 2030,37 грн. Штрафні санкції застосовані у вигляді подвійного розміру від суми основного зобовязання 2 х 2030,37 грн. = 4060,74 грн., плюс 15% штрафу від суми витрачених працівниками коштів, тобто коштів за які не відзвітовано: 11505,42 грн. х 15% = 1725,81 грн., разом 4060,74 грн. + 1725,81 грн. = 5786,55 грн.

В основу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152353/0 від 22.03.2010 року, покладені нарахування штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі виплачених позивачем підзвітним особам коштів, а саме: ОСОБА_4 - кошти в сумі 1550,55 грн., ОСОБА_5 - в сумі 6678,39 грн., ОСОБА_4 в сумі 3276,48 грн., разом 11505,42 грн.

В основу визначення податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням №0000052350/0 від 22.03.2010 року, де 316818,00 грн. - основний платіж та 158457,00 грн. штрафна санкція, покладені наступні нарахування:

1) 709,17 грн. основного платежу та 354,59 грн. штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою завищення позивачем валових витрат на ремонт основних засобів на 2836,67 грн.;

2) 11920,00 грн. основного платежу та 7152,00 грн. - штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою завищення позивачем валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості сплачених ПП ОСОБА_3 транспортних послуг в сумі 47680,00 грн.;

3) 3125,00 грн. основного платежу та 937,50 грн. - штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою завищення позивачем валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості сплачених ТОВ "Респект-Плюс" транспортних послуг в сумі 12500,00 грн.;

4)110580,66 грн. основного платежу та 58092,13 грн. штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою завищення позивачем валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості оплачених ПП "Юнісеф" будівельно-монтажних робіт в сумі 442322,65 грн.;

5)190677,17 грн. - основного платежу та 95338,58 грн. штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою завищення позивачем валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості оплачених ТОВ "Будіндустрія+" будівельно-монтажних робіт в сумі 762708,67 грн.;

6) 193,75 грн. основного платежу та 23,05 грн. штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою заниження суми амортизаційних відрахувань.

Разом: основний платіж 709,17 грн. + 11920,00 грн. + 3125,00 грн. + 110580,66 грн. + 190677,17 грн. - 193,75 грн. = 316818,25 грн., а штрафна санкція з урахуванням встановленого пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року обмеження: 158457,00 грн.

В основу визначення податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням №0000062350/0 від 22.03.2010 року, де 252438,00 грн. - основний платіж та 126219,00 грн. штрафна санкція, покладені наступні нарахування:

1) 8000,00 грн. основного платежу та 9400,00 грн. - штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою завищення позивачем податкового кредиту через безпідставне віднесення до його складу ПДВ сплаченого ТОВ "Респект-Плюс" у вартості транспортних послуг в сумі 8000,00 грн.;

2) 91896,67 грн. основного платежу та 159788,56 грн. штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою завищення позивачем податкового кредиту через безпідставне віднесення до його складу ПДВ сплаченого ПП "Юнісеф" у вартості будівельно-монтажних робіт в сумі 91896,67 грн.;

3) 152541,73 грн. - основного платежу та 240479,26 грн. штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою завищення позивачем податкового кредиту через безпідставне віднесення до його складу ПДВ сплаченого ТОВ "Будіндустрія+" у вартості будівельно-монтажних робіт в сумі 152541,73 грн.

Разом: основний платіж 8000,00 грн. + 91896,67 грн. + 152541,73 грн. = 252438,40 грн., а штрафна санкція з урахуванням встановленого пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року обмеження 126219,00 грн.

Що стосується рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152353/0 від 22.03.2010 року, то воно то воно мотивоване фактом порушення позивачем п.2.11 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, та винесене відповідно до абз.6 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436 від 12.06.1995 року.

Вказане рішення базується на аналізі операцій з виплати ТОВ "Рівнеградбуд" грошових коштів своїм працівникам на відрядження.

Так, згідно з дослідженими судом письмовими доказами, ТОВ "Рівнеградбуд" 02.12.2008 року майстру ОСОБА_4 виплачено кошти в сумі 1550,55 грн., за які він відзвітувався подавши авансовий звіт №АО-0000197 від 02.12.2008 року про закупівлю для товариства змішувача та кришки до унітазу на вказану суму у ТОВ "Агромат сервіс"; придбання товару підтверджено видатковими накладними, податковими накладними та квитанціями на оплату, де платником зазначено: "Ковальчук", а також листами ТОВ "Агромат сервіс" про підтвердження зарахування оплати здійсненої ОСОБА_4, як оплати від ТОВ "Рівнеградбуд" (а.с.155-169 том 1). 22.05.2009 року ТОВ "Рівнеградбуд" директору ОСОБА_5 виплачено кошти в сумі 6678,39 грн. за які він відзвітувався подавши авансовий звіт №АО-0000562 від 22.05.2009 року про закупівлю для товариства уголка, швелеру, труби та арматури на вказану суму у ПП ОСОБА_6; придбання товару підтверджено видатковою накладною (а.с.152-154 том 1). 03.06.2009 року ТОВ "Рівнеградбуд" майстру ОСОБА_4 виплачено кошти в сумі 3276,48 грн. за які він відзвітувався подавши авансовий звіт №АО-0000425 від 03.06.2009 року про закупівлю для товариства будівельних матеріалів на вказану суму у ТОВ "Авіабудсервіс"; придбання товару підтверджено квитанцією на оплату, де платником зазначено: "Ковальчук", а також листами ТОВ "Авіабудсервіс" про підтвердження зарахування оплати здійсненої ОСОБА_4, як оплати від ТОВ "Рівнеградбуд" (а.с.148-151 том 1).

На підставі аналізу вказаної документації, яка також була надана до перевірки, відповідачем зроблено висновки, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, неналежно відзвітувалися на загальну суму 11505,42 грн., позаяк додані до авансових звітів документи не підтверджують оплату товару саме позивачем, що, в свою чергу, стало основою для висновку про порушення позивачем вимог законодавства, які регулюють порядок проведення готівкових розрахунків, в тому числі при видачі готівки під звіт працівникам.

Порядок видачі готівкових коштів під звіт працівнику врегульований п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320. Звітування працівника про витрачання таких коштів здійснюється шляхом складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 440 від 19.09.2003 року. Юридично така операція, як видача працівнику готівкових коштів під звіт, відповідає договору доручення, оскільки в силу положень ст.1000 ЦК України, саме за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується здійснити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, а правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Працівник, який придбаває для підприємства від його імені та за його рахунок товари (послуги, роботи), фактично діє за дорученням цього підприємства. На довірителя, в силу вимог ст.1007 ЦК України, покладаються такі обов'язки, як забезпечення повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, так і відшкодування повіреному витрат, пов'язаних з виконанням доручення.

Матеріалами справи підтверджено факт закупівлі працівниками а ТОВ "Рівнеградбуд" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідних позивачу в господарській діяльності товарів за готівкові кошти, які отримані працівниками під звіт. Та обставина, що в квитанціях на оплату вказаних коштів зазначено прізвище працівника ТОВ "Рівнеградбуд", а не назву самого позивача, не змінює сутності правовідносин, позаяк прізвище зазначено саме як реквізити особи, через яку проведено платіж. Такі дії не суперечать вимогам чинного законодавства.

При винесенні рішення №0000152353/0 від 22.03.2010 року відповідачем застосовано санкцію відповідно до абз.6 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436 від 12.06.1995 року.

Даною нормою встановлено відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. Поміж того, що вказана норма встановлює вид і міру відповідальності, що застосовується, до осіб, які прийняли готівкові кошти в оплату за товари, роботи, послуги і не видали платіжного документа на підтвердження сплати покупцем готівки, вона не встановлює виключного переліку платіжних документів, а навпаки допускає складання будь-якого письмового документа на підтвердження проведення готівкового розрахунку.

З огляду на це та з врахуванням наявності підтверджуючих розрахунки документів, а відтак і належне звітування за використання готівки працівниками ТОВ "Рівнеградбуд", застосування до позивача санкції, що передбачена зазначеною нормою є неправомірним заходом.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152353/0 від 22.03.2010 року не відповідає вимогами законності та обґрунтованості, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0005301750/0 від 18.03.2010 року, згідно якого ТОВ "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7816,92 грн., то в його основу лягли ті ж обставини, що й в основу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позаяк висновки податкового органу про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпідставно відзвітувалися на загальну суму 11505,42 грн., зумовили й відповідні висновки про те, що виплачені ТОВ "Рівнеградбуд" для вказаних працівників кошти є додатковим матеріальним благом, які вони отримали, і з суми якого не утримано податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до вимог п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України, та іноземні доходи є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб-резидентів. Згідно п.4.2.9. цього Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо, за винятками, передбаченими п.4.3 ст.4 даного Закону, який, в свою чергу, передбачає види доходів, що не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. До таких доходів, відповідно до пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону, відносяться і суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. В свою чергу, за приписами абзацу 1 пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 цього Закону, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. А в силу вимог абзацу 2 пп.9.10.3, - якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Нормою пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. А в силу вимог пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Висновки податкового органу про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпідставно відзвітувалися на загальну суму 11505,42 грн., зумовили нарахування податку з доходів фізичних осіб у вигляді 15% податку від помножених на коефіцієнт сум, які відшкодовані без документів, що підтверджують факт витрачання коштів таким підзвітним особам, а штрафні санкції застосовані у вигляді подвійного розміру від суми основного зобовязання плюс 15% штрафу від суми витрачених працівниками коштів, тобто коштів за які не відзвітовано.

Разом з тим, ні матеріалами справи, ні актом перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення не зафіксовано такого порушення з боку працівників позивача, як надмірне витрачання коштів отриманих під звіт, відтак трактувати виплату їм ТОВ "Рівнеградбуд" грошових коштів на підставі авансових звітів, як виплату в порушення норм п. 9.10 ст.9 Закону, неможна. Кошти, виплачені позивачем для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для покриття витрат на оплату товару, придбаного для "Рівнеградбуд" і оприбуткованого ним, підпадають під той вид доходу, який, відповідно до пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону, не включається до складу загального оподаткованого доходу. Відповідно у позивача, як у працедавця, який виступає податковим агентом своїх працівників, не було правових підстав для нарахування і утримання із виплаченої на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суми податку на доходи фізичних осіб. Отримані зазначеними працівниками грошові кошти, з огляду на правило п.1.1. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не можуть також вважатися додатковим благом (доходом), що надавалося їм у розумінні пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону, позаяк носять компенсаційний характер.

В силу наведеного, підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та нарахування відповідних штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0005301750/0 від 18.03.2010 року в судовому засіданні не встановлено, а відтак вказане рішення не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та правомірності і підлягає скасуванню в судовому порядку.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, то таке ґрунтується на аналізі цілого ряду господарських операцій позивача, за результатами яких ним сформовано валові витрати відповідних звітних періодів.

Так, основою нарахування 190677,17 грн. - основного платежу та 95338,58 грн. штрафних санкцій, слугували висновки про встановлення перевіркою завищення валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості оплачених ТОВ "Будіндустрія+" будівельно-монтажних робіт в сумі 762708,67 грн.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних документів, що підтверджують понесені підприємством видатки. При цьому, слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Рівнеградбуд" було укладено з ТОВ "Будіндустрія+" договір підряду на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт. Виконання підрядних робіт підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, оформленими належним чином і скріпленими печатками та підписами сторін; за змістом вказаних довідок роботи виконувались по будівництву житлово-адміністративного комплексу по вул.Відінській,5 у м. Рівне; оплата підрядних робіт проведена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будіндустрія+" (а.с.85-98, 101-103 том 1). З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що вказані підрядні роботи отримувались ТОВ "Рівнеградбуд" для забезпечення виконання усього комплексу робіт по договору генпідряду, який, в свою чергу, укладався позивачем із таким замовником, як ТОВ "Аванті-Буд" (а.с.191-193 том 1, а.с.22-49 том 2). Таким чином, залучення ТОВ "Будіндустрія+" в якості субпідрядника при виконанні ТОВ "Рівнеградбуд" будівельних робіт для ТОВ "Аванті-Буд" було господарською необхідністю для позивача, спрямованою на виконання взятих на себе господарських зобовязань та на отримання прибутків.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, витрати ТОВ "Рівнеградбуд" по господарським операціям з ТОВ "Будіндустрія+" повязані з господарською діяльністю позивача.

За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення у відповідній частині, господарські операції позивача з вказаним контрагентом оформлені договором, довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, податковими накладними та розрахунковими документами, яких на думку податкового органу недостатньо, з огляду на неспроможність ТОВ "Будіндустрія+" здійснити ті господарські операції, які відображені в обліку позивача (а.с.34-35 том 1). На переконання податкового органу, така неспроможність доводиться податковою звітністю даного контрагента, з якої вбачається відсутність прибутків, амортизаційних нарахувань, необхідної кількості штатних найманих працівників. Разом з тим, відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження таких обставин, не зважаючи на те, що судом витребовувалась уся документація, що була використана податковим органом під час проведення перевірки позивача.

Обставини порушення кримінальної справи №80/19-08 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Будіндустрія+", на які також міститься покликання в акті перевірки, не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені. Враховуючи, що на момент проведення перевірки та на час розгляду даної судової справи по суті, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на існування кримінальної справи, що перебуває на стадії досудового слідства, причому не надаючи цьому жодного доказу, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів ТОВ "Рівнеградбуд" з ТОВ "Будіндустрія+" є передчасними та необґрунтованими.

Таким чином, ТОВ "Рівнеградбуд" не вчиняло порушень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, як наслідок твердження податкового органу про завищення валових витрат на суму 762708,67 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 190677,17 грн. є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально.

Аналогічним чином, суд не погоджується з твердженням Дубенської ОДПІ щодо порушення ТОВ "Рівнеградбуд" пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 152541,73 грн. по операціям з ТОВ "Будіндустрія+".

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. А в силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

На момент видачі податкових накладних ТОВ "Будіндустрія+" являлося зареєстрованим платником податку на додану вартість (за даними офіційного веб-сайту ДПА України свідоцтво платника ПДВ анульоване лише 03.11.2009 року (а.с.194 том 1)), тому на законних підставах видало податкові накладні. Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає. Податковий кредит позивача в розмірі 152541,73 грн. підтверджено податковими накладними, виписаними ТОВ "Будіндустрія+" на підтвердження сплати позивачем ПДВ у складі вартості будівельно-монтажних робіт (а.с.99-100 том 1).

Відповідно, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого ТОВ "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підлягає скасуванню в частині нарахування 190677,17 грн. - основного платежу та 95338,58 грн. штрафних санкцій (50% від суми основного платежу), а податкове повідомлення-рішення №0000062350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого ТОВ "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню в частині нарахування 152541,73 грн. основного платежу та 76270,86 грн. штрафних санкцій (50% від суми основного платежу).

Базисом нарахування 110580,66 грн. основного платежу та відповідної суми штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням №0000052350/0 від 22.03.2010 року, і 91896,67 грн. основного платежу та відповідної суми штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням №0000062350/0 від 22.03.2010 року слугували висновки про встановлення перевіркою завищення валових витрат та податкового кредиту через безпідставне віднесення позивачем до їх складу вартості оплачених ПП "Юнісеф" будівельно-монтажних робіт в сумі 91896,67 грн. та, відповідно, ПДВ сплаченого у вартості таких робіт.

На підтвердження факту отримання від ПП "Юнісеф" будівельних послуг позивачем надано копії договору підряду №23 від 01.08.2008 року на виконання будівельно-монтажних робіт в с.Карпилівка, Ківерцівського району, довідок про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в на даному обєкті, а також виписок з особового рахунку щодо оплати таких робіт в безготівковому порядку (а.с.104-132 том 1). На підтвердження правомірності формування податкового кредиту копії податкових накладних, виписаних ПП "Юнісеф" (а.с.133-136 том 1). На підтвердження факту використання робіт у власній господарській діяльності позивачем надано копії договорів підряду, укладених на виконання робіт з будівництва житлових будинків в с.Карпилівка, Ківерцівського району, з таким замовником, як ТОВ "Смарт-Холдинг" та акти КБ-3 та КБ-2в (а.с.164-190 том 1, а.с.210-249 том 1, а.с.1-21 том 2).

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено вирок у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_17, ПП ОСОБА_13, ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі (а.с.203-204 том 1). В мотивувальній частині даного вироку встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у такого платника податків, як ПП "Юнісеф" та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. На момент розгляду справи судом, вирок вступив в законну силу.

Сама по собі наявність у позивача видаткових та податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту. Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, та підтверджувати фактичне здійснення операцій.

Оскільки ПП "Юнісеф" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували даного субєкта для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що всі первинні документи, виписані ПП "Юнісеф", в тому числі і для ТОВ "Рівнеградбуд" не мають юридичної сили.

Згідно ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочину між ПП "Юнісеф" та ТОВ "Рівнеградбуд", суд приходить до висновку про його нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які заснували і використовували ПП "Юнісеф" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки юридичних наслідків договір між ПП "Юнісеф" та ТОВ "Рівнеградбуд" не створює в силу своєї нікчемності, тому оформлені акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення відповідної суми на підставі таких документів до складу валових витрат і до складу податкового кредиту. Відповідно, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року і №0000062350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого ТОВ "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість у відповідній частині до скасування не підлягає.

Що стосується податкового повідомлення рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року, в частині нарахування 709,17 грн. основного платежу та 354,59 грн. штрафних санкцій на основі висновків про встановлення перевіркою завищення позивачем валових витрат на ремонт основних засобів, слід зазначити наступне.

Валові витрати виробництва та обігу, відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, пп.8.7.1. п.8.7. ст.8 даного Закону, дозволяє платникам податку протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Податковим органом під час перевірки встановлено, а представником позивача під час судового засідання не спростовано той факт, що у IV кварталі 2008 року ТОВ "Рівнеградбуд" віднесено до складу валових витрат вартість придбаних запасних частин в сумі 2836,67 грн., які в наступних податкових періодах списані на ремонт транспортних засобів, при тому, що станом на початок першого звітного періоду на 22.01.2008 року (дата взяття на податковий облік) балансова вартість основних фондів позивача була визначена на нульовому рівні.

Враховуючи наведене, Дубенською ОДПІ зроблено логічні висновки про порушення позивачем вимог пп.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що призвело до завищення валових витрат на ремонт основних засобів на 2836,67 грн., а відтак підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року у відповідній частині суд не знаходить.

Базисом для нарахування за податковим повідомленням рішенням №0000052350/0 від 22.03.2010 року 15045,00 грн. основного платежу та відповідної суми штрафних санкцій слугували висновки податкового органу про встановлення перевіркою завищення позивачем валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості сплачених ПП ОСОБА_3 транспортних послуг в сумі 47680,00 грн. та вартості сплачених ТОВ "Респект-Плюс" транспортних послуг в сумі 12500,00 грн. Що стосується ТОВ "Респект-Плюс", то ці ж висновки стали базисом і для зняття з податкового кредиту ПДВ, сплаченого у вартості таких послуг, а відповідно і для нарахування 8000,00 грн. основного зобовязання з ПДВ та відповідних штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням №0000062350/0 від 22.03.2010 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Рівнеградбуд" уклало з ПП ОСОБА_3 договір про надання послуг за умовами якого, останній зобовязався надавати позивачу послуги з перевеезння вантажів автомобілем ЗІЛ-130 (а.с.137-138 том 1). На підтвердження виконання умов договору надано копію акту приймання-передачі виконаних робіт (а.с.139 том 1). Аналогічним чином, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Рівнеградбуд" уклало з ТОВ "Респект-Плюс" договір транспортного експедирування та перевезення, за умовами якого, останнє зобовязалося власними силами здійснювати перевезення чи укладати з перевізниками від свого імені договори на перевезення вантажу позивача (а.с.140-143 том 1). На підтвердження виконання умов договору надано копії актів здачі-приймання виконаних робіт, а на підтвердження правомірності формування податкового кредиту копії податкових накладних (а.с.144-147 том 1). Іншої документації з приводу оформлення вказаних господарських операцій суду надано не було і за даними акту перевірки, такої в документообігу позивача не існує.

Системний аналіз пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та .7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року вказує, що платник податку має право формувати податковий кредит та валові витрати, при виконанні, зокрема, таких двох умов: 1) підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення; 2) спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Валові витрати позивача по господарським операціям з ПП ОСОБА_3 і ТОВ "Респект-Плюс", та відповідно і податковий кредит позивача по господарським операціям з останнім, належним чином не підтверджені.

Так, ТОВ "Рівнеградбуд", ні податковому органу, ні суду, не представлено тих документів, які передбачені договорами, як передумова для здійснення перевезення вантажів, а саме замовлень та заявок. Не надано також і будь-яких документів, які б містили відомості про господарські операції. Зі змісту актів прийому-передачі виконаних робіт не можливо встановити, ні кількість здійснених перевезень, ні кількість перевезеної продукції, відсутні дані про транспортні засоби, залучені до виконання робіт (надання послуг), про маршрути перевезення, не визначені такі учасники транспортного процесу як вантажовідправники та вантажоодержувачі, з огляду на що неможливо встановити обсяг виконуваних операцій та їх господарський сенс для позивача. ТОВ "Рівнеградбуд" жодним чином не обґрунтовано звязок отримання послуг по перевезенню з власною господарською діяльністю, а саме необхідність отримання таких послуг для можливості провадження такої діяльності та одержання відповідного прибутку. Не надано також позивачем товарно-транспортних накладних та рахунків, які передбачені договором з ПП ОСОБА_3, як обовязкова передумова здійснення оплати послуг.

Таким чином, позивачем документально не підтверджено, які саме послуги були надані йому ПП ОСОБА_3 і ТОВ "Респект-Плюс", та що ці послуги використовувалися ним у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень №0000052350/0 від 22.03.2010 року та №0000062350/0 від 22.03.2010 року у відповідній частині, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0005301750/0 від 18.03.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 7816,92 грн., в тому числі 2030,37 грн., - за основним платежем та 5786,55 грн. - за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000152353/0 від 22.03.2010 року, згідно якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" застосовано суму штрафних санкцій у розмірір 11505,42 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000052350/0 від 22.03.2010 року, в частині визначенння Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 286015,75 грн., в тому числі 190677,17 грн., - за основним платежем та 95338,58 грн. - за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000062350/0 від 22.03.2010 року, в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 228812,59 грн., в тому числі 152541,73 грн., - за основним платежем та 76270,86 грн. - за штрафними санкціям

В решті позовних вимог - відмовити.

Присудити на корсить Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" з Державного бюджету судовий збір в розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.