Постанова № 12384411, 18.05.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-7710/09/1770

"18" травня 2010 р. 14год. 37хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Боймиструка С.В. за участю секретаря судового засідання Бодряшкіної Ю.К. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:

позивача: представник Никонець Д.А.;

відповідача: представник Оніщук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Позивач СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство звернувся із позовною заявою, відповідно до якої просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0002722342/0 від 23.06.2009 року, № 0002712342/1 від 28.07.2009 року, № 0002722342/1 від 28.07.2009 року, № 0003402342/0 від 28.07.2009 року, № 0003402342/1 від 25.08.2009 року, № 0002712342/2 від 30.09.2009 року, № 0002722342/2 від 30.09.2009 року, № 0003402342/2 від 30.09.2009 року.

До початку судового засідання СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство подано заяву про зміну предмета позову. Відповідно до заяви про зміну предмета позову позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0002722342/0 від 23.06.2009 року, № 0002712342/1 від 28.07.2009 року, № 0002722342/1 від 28.07.2009 року, № 0003402342/0 від 28.07.2009 року, № 0003402342/1 від 25.08.2009 року, № 0002712342/2 від 30.09.2009 року, № 0002722342/2 від 30.09.2009 року, № 0003402342/2 від 30.09.2009 року, № 0002712342/3 від 15.12.2009 року, № 0002722342/3 від 15.12.2009 року, № 0003402342/3 від 15.12.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, свої вимоги заявник обґрунтовує наступним.

По-перше: позивач не погоджується із встановленим порушенням формування валових доходів. Так, на його думку податковий орган всупереч чинному законодавству робить висновок, що в порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) не включено до валового доходу умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду. Тому ДПІ у м. Рівне нарахувала підприємству умовні відсотки, які, як вона вважає, включаються до складу валових доходів в 2007 році на суму 1200 грн. 00 коп. (в т.ч. в IV кварталі 2007 року на суму 1200 грн. 00 коп.), в 2008 році на суму 169597 грн. 80 коп. (в т.ч. в І кварталі 2008 року на суму 36855 грн. 00 коп.), в ІІ кварталі 2008 року на суму 42270 грн. 00 коп., в ІІІ кварталі 2008 року на суму 45236 грн. 40 коп., в IV кварталі 2008 року на суму 45236 грн. 40 коп.).

При цьому на думку позивача податковий орган не врахував те, що за договором комісії комісіонер зобовязується за дорученням комітента за винагороду здійснити одну або декілька угод від свого імені за рахунок комітента. При цьому вартість придбаних за дорученням і за рахунок комітента товарів (робіт, послуг) не включається до складу ні валових доходів, ні до валових витрат комісіонера. Це повязане з тим, що валовий дохід згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) операції з надання товарів у межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари, не вважаються продажем.

Згідно з пп.4.1.6 п. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) валовий дохід включає доходи у вигляді поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобовязання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Виходячи із зазначених положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями), валові доходи платника податків збільшуються на суму умовно нарахованих відсотків лише у випадку неповернення на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги.

В даному випадку, на думку позивача, СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство не отримувало в періоді, що перевірявся, поворотну фінансову допомогу від Рівненської обласної спілки споживчих товариств, а тому нарахування умовних відсотків на такі кошти та включення їх до складу валових доходів підприємства є безпідставними та неправомірним.

По-друге: позивач не погоджується із встановленим порушенням формування валових витрат, які виникли на підставі отриманих консультативних послуг від Рівненської обласної спілки споживчих товариств та від Березнівського районного споживчого товариства на суму 46000 грн. 00 коп. В підтвердження валових витрат підприємством надано для перевірки акти приймання наданих послуг та податкові накладні, які є первинними документами у відповідності до вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями). Дані акти приймання наданих послуг оформлені у відповідності до п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Позивач стверджує, що податковий орган безпідставно розширює коло документів, якими мають бути підтверджені валові витрати за надані консультативні послуги, та про які зазначено в пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями). Це призвело до додаткових обмежень щодо віднесення до валових витрат, витрат, повязаних з отриманням таких послуг. Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат виробництва та обігу крім тих, що зазначені у Законі, не дозволяється.

Отже, дані декларацій з податку на прибуток підприємства та декларацій з податку на додану вартість СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство підтверджуються первинними документами, що відповідає Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, зокрема, розділ 1, яким передбачено, що "дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)" .

По-третє: позивач не погоджується з донарахуванням податкового зобовязання з податку на додану вартість виходячи з наступного. СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з таким придбанням ним консультативних послуг на підставі відповідних договорів та актів приймання-передачі. Такі послуги водночас надавались по реальним господарських питаннях, які виникли під час провадження господарської діяльності та потребували додаткового вивчення і консультування. А тому, безпідставним є твердження податкового органу про те, що платником не підтверджено використання наданих послуг в веденні фінансово-господарської діяльності. Оскільки надання та отримання консультативних послуг є за своєю суттю операціями з надання послуг, а, відповідно, включають в себе певну компенсацію понесених затрат (матеріальних, розумових тощо), операції з надання консультативних послуг підпадають під визначення підприємницької діяльності, а, отже, платник податку на додану вартість одержувач таких послуг має право на податковий кредит.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в запереченнях проти позову. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ДПІ у м. Рівне була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За наслідками перевірки складено акт "Про результати планової виїзної перевірки СП Рівненське заготівельно виробниче підприємство (ЄДРПОУ 01785517) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р." № 732/23-400/01785517 від 10.06.2009 року.

Перевіркою встановлення порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) в результаті чого зменшене відємне значення обєкту оподаткування з податку на прибуток на суму 8700 грн. 00 коп. за IV квартал 2007 року та занижено суму податку на прибуток в розмірі 52024 грн. 45 коп. в 2008 році (в т.ч. за І квартал 2008 року на суму 10838 грн. 00 коп., в ІІ кварталі 2008 року на суму 13005 грн. 00 коп., в ІІІ кварталі 2008 року на суму 13746 грн. 60 коп., в IV кварталі 2008 року на суму 14434 грн. 10 коп.) та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) в результаті чого занижено обєкт оподаткування з податку на додану вартість за вересень 2008 року на суму 1292 грн. 96 коп..

За результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та за результатами розгляду скарг позивача ДПІ у м. Рівне було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0002722342/0 від 23.06.2009 року, № 0002712342/1 від 28.07.2009 року, № 0002722342/1 від 28.07.2009 року, № 0003402342/0 від 28.07.2009 року, № 0003402342/1 від 25.08.2009 року, № 0002712342/2 від 30.09.2009 року, № 0002722342/2 від 30.09.2009 року, № 0003402342/2 від 30.09.2009 року, № 0002712342/3 від 15.12.2009 року, № 0002722342/3 від 15.12.2009 року, № 0003402342/3 від 15.12.2009 року.

В ході проведення планової виїзної документальної перевірки встановлено, що за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство (далі за текстом СП РЗВП) задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 11 879 196 грн. 00 коп.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року податковим органом правомірно встановлено його заниження, а саме в порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) занижено скоригований валовий дохід в 2007 року на суму 1 200 грн. 00 коп. (в т.ч. в IV кварталі 2007 року 1200 грн. 00 коп.); в 2008 році на суму 169597 грн. 80 коп. (в т.ч. І кварталі 2008 року 36 855 грн. 00 коп., в ІІ кварталі 2008 року на суму 42 270 грн. 00 коп., в ІІІ кварталі 2008 року 45236 грн. 40 коп., в IV кварталі 2008 року 45236 грн. 40 коп.), а саме встановлено, що між СП РЗВП та Рівненською обласною спілкою споживчих товариств укладено договір комісії б/н від 27.12.2007 року, згідно якого Комісіонер зобовязується за дорученням Комітента від свого імені, але за рахунок Комітента здійснювати закупку споживчих товарів.

В ході проведення документальної перевірки встановлено, що 28.12.2007 року на розрахунковий рахунок СП РЗВП (Комісіонер) надійшло 1 500 000 грн. 00 коп..

Кошти, що були отримані СП РЗВП в сумі 1 500 000 грн. 00 коп. по договору комісії витрачалися на цілі не повязані з виконанням договору комісії, зокрема 28.12.2007 року (в день отримання коштів) кошти в повному обсязі використовувалися для здійснення власної господарської діяльності, а саме:

500 000 грн. 00 коп. перераховано на погашення позики згідно кредитного договору № 87 від 23.03.2007 року з АБ "Укоопспілка" ;

455053 грн. 76 коп. перераховано на погашення позики РФ "Райфайзен банк "Аваль" ;

344946 грн. 24 коп. перераховано на погашення позики згідно кредитного договору № 142 від 22.06.2007 року АБ "Укоопспілка" ;

200 000 грн. 00 коп. перераховано на погашення позики згідно кредитного договору № 41 від 29.01.2007 року АБ "Укоопспілка" .

Згідно банківської виписки по рахунку 26008101013002 АБ "Укоопспілка" залишок коштів на початок дня 28.12.2007 року становить 133917 грн. 41 коп.

Залишок на кінець дня 28.12.2007 року становить 17318 грн. 17 коп.

Також, перевіркою встановлено, що згідно представлених до перевірки первинних документів, відомостей по бухгалтерських рахунках та головної книги СП РЗВП 22.08.2008 року перераховано кошти на рахунок Рівненської обласної спілки споживчих товариств в сумі 140 000 грн. 00 коп. та 25.09.2008 року в сумі 500000 грн. 00 коп. з призначенням платежу погашення кредиторської заборгованості за товари згідно Договору комісії на придбання товарів від 27.12.2007 року.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Враховуючи те, що СП РЗВП ніяких дій на виконання розділу 2 Договору комісії б/н від 21.12.2007 року не вживало, а кошти які отримані від Рівненської обласної спілки споживчих товариств було використано в господарській діяльності та частину з них було повернено.

Отже, згідно вищенаведеного випливає, що кошти одержані від Рівненської обласної спілки споживчих товариств по Договору комісії б/н від 27.12.2007 року виконували функцію кредитних коштів (поповнення оборотних коштів).

Абзацом 6 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що безповоротна фінансова допомога це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

У відповідності до пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) поворотна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено, що в порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) СП РЗВП не включено до валового доходу суму умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду.

Таким чином, СП РЗВП правомірно нараховано умовні відсотки за користування коштами, які включаються до складу валових доходів в 2007 році на суму 1200 грн. 00 коп. (в т.ч. в IV кварталі 2007 року на суму 1200 грн. 00 коп.), 2008 році на суму 169597 грн. 80 коп. (в т.ч. в І кварталі 2008 року на суму 36855 грн. 00 коп., в ІІ кварталі 2008 року на суму 42270 грн. 00 коп., в ІІІ кварталі 2008 року на суму 45236 грн. 40 коп., в IV кварталі 2008 року на суму 45236 грн. 40 коп.).

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року СП РЗВП встановлено їх завищення на суму 46 000 грн. 00 коп. (в т.ч. в IV кварталі 2007 року на суму 7 500 грн. 00 коп., в І кварталі 2008 року на суму 6 500 грн. 00 коп., в ІІ кварталі 2008 року 9 750 грн. 00 коп., в ІІІ кварталі 2008 року 9 750 грн. 00 коп., в IV кварталі 2008 року 12 500 грн. 00 коп.) в порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями).

Як було встановлено перевіркою податкового органу та досліджено в судовому засіданні СП РЗВП отримано консультативні послуги від Рівненької обласної спілки споживчих товариств та від Березнівського районного споживчого товариства на суму 46000 грн. 00 коп..

В підтвердження валових витрат СП РЗВП надано для перевірки акти приймання наданих послуг та податкові накладні, інших первинних документів (в т.ч. актів виконаних робіт) не надано.

Судом було встановлено, що відповідачем на адресу позивача було надіслано лист № 24086/23-423 від 01.06.2009 року (щодо надання копій відповідних документів) та на момент закінчення перевірки копій СП РЗВП не надало.

Відповідно до вимог п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи надані позивачем складені з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення консультативних послуг.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як передбачено приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень повязаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Судом було досліджено акти приймання наданих послуг в судовому засіданні та встановлено, що в акті приймання наданих послуг відсутня інформація про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, що позбавляє можливості для висновку про фактичне падання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та їх використання підприємством у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, судом встановлено, що до податкового кредиту СП РЗВП включено податкові накладні, що виписані на виконання вищевикладених господарських зобовязань.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податків придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в звязку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту.

З підстав описаних вище СП РЗВП не підтверджено використання наданих послуг в веденні фінансово-господарської діяльності та отриманні доходу за вказаними послугами.

Таким чином, в порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" СП РЗВП безпідставно сформовано податковий кредит в розмірі 9842 грн. 96 коп.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем не доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов, а відповідачем доказана правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне від 23 червня 2009 року № 0002722342/0, від 28 липня 2009 року № 0002712342/1, № 0002722342/1, № 0003402342/0, від 25 серпня 2009 року № 0003402342/1, від 30 вересня 2009 року № 0002712342/2, № 0002722342/2, № 0003402342/2,- відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Список >Боймиструк С.В.

Постанова складена в повному обсязі "25" травня 2010 р.

< Список >

< Список >

< Список >