Постанова № 12384071, 03.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03.11.2010 р. 15:10Справа № 2а-3994/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство", вул.Дружби Народів, 8, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000;

доЮжноукраїнська об'єднана ДПІ в Миколаївській області, вул. Комсомольська, 3, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;

проскасування податкового повідомлення-рішення №0000742301/3 від 15.06.2010р.;

за участю представників:

від позивача представник 1: Задорожнюк А.М., довіреність №03/756 від 27.07.10р.;

від позивача представник 2: Борець Ю.І., довіреність №03/522 від 03.06.10р.;

від відповідача представник 1: Гнезділов О.Д., довіреність №111/10/10-010 від 11.01.10р.;

від відповідача представник 2: Васильєва І.В., довіреність №1490/10/10-010 від 01.07.10р.;

від прокурора: Дзюбан О.В., посвідчення №253;

Комунальним підприємством "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство" предявлено позов до Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області з вимогою скасувати повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області №0000742301/3 від 15.06.10р.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та наданих доказах (а.с.5-9, 150-151). На підтвердження своєї правової позиції позивач також послався на відповідну судову практику (а.с.46-64) та на листи ДПА України (а.с.65-68).

Відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.99-102,), зазначив, що рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області №0000742301/3 від 15.06.10р. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

15.08.2010 року у справу на боці Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області вступив прокурор (а.с.204) який підтримав правову позицію відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

В період з 02.12.2009 року по 04.12.2009 року Южноукраїнською об'єднаною ДПІ в Миколаївській області (відповідач) була проведена позапланова перевірка Комунальним підприємством "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство" (позивач) з питань виникнення від'ємного значення податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року, за результатами перевірки було складено акт №110/23-01/31948866 (а.с.13-24).

24.12.2010 року, на підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято повідомлення-рішення №0000742301/0 від 24.12.2010 року про сплату за платежем: податок на додану вартість 204747,00грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено відповідно до чинного законодавства (а.с.70-76). Скарга позивача задоволена не була (а.с.77-82), та за результатами їх розгляду Южноукраїнською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742301/3 від 15.06.2010 року, про встановлення суми податкового зобов'язання в розмірі 204747,00грн., у тому числі: за основним платежем 136498,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 68249,00грн. (а.с.12).

Зазначене податкове повідомлення рішення винесено на підставі акту позапланової виїзної перевірки позивача з питань виникнення від'ємного значення податку на додану вартість за період з 01.07.09р. по 31.07.09р. №110/23-01/31948866 від 11.12.09р., та у зв'язку з порушенням, на думку відповідача:

- пп.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р.,

- п. 11.11 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

В липні 2009 року, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193, позивач отримав субвенцію з бюджету в сумі 9703424,22грн., яка за своїм призначенням мала відшкодувати збитки позивача, які виникли як різниця між фактичною собівартістю послуг та регульованим тарифом, затвердженим органом місцевого самоврядування.

Згідно Постанови КМУ від 05.03.2009р. №193 позивач в першу чергу повинен був погасити заборгованість за енергоносії, які виникли в минулі роки.

За рахунок отриманої субвенції (в день її отримання), позивачем були перераховані кошти в сумі 9703424,22грн. для погашення кредиторської заборгованості за отримані послуги від постачальника Відособленого підрозділу “Южно-Української АЕС” Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”.

Після погашення заборгованості перед Відособленим підрозділом “Южно-Української АЕС” Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в липні 2009р. позивач збільшив податковий кредит з ПДВ, застосовуючи відповідний касовий метод згідно положень п.п.11.11 п.11 ст.11 та п.1.11 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В той же час відповідачем було зазначено, що податкові зобов'язання на суму субвенції не виникають (донарахування податкових зобов'язань на суму субвенції в акті не наведено) і підставою для цього є п.п.3.2.7 Закону про ПДВ, згідно якого: “не є об'єктом оподаткування операції з виплат субвенцій з державного бюджету” (лист ДПА від 07.09.06р. №16715/7/16-1517).

Але, в п.п.3.2.7 закону зазначено, що не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Тобто, в зазначено пункті мова йде про випадки виплати дотацій, але дотацій підприємство не виплачувало. Бюджетна субвенція в даному випадку була отримана, а не виплачена. Об'єкт оподаткування при отриманні субвенцій відсутній у зв'язку з тим, що ця операція не є поставкою в розумінні п.1.4 Закону про ПДВ.

Таким чином, в результаті помилкового тлумачення відповідач зробив не вірний висновок, що ПДВ за придбаними товарами (роботами, послугами) можливо віднести до податкового кредиту тільки в частині, що відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. А частка, яка використовується в операціях, які не є об'єктом оподаткування, до податкового кредиту не відноситься (посилання на пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.99р. №168/97-ВР (а.с.21)).

В той же час, незважаючи на висновок про необхідність розподілу податкового кредиту, в акті перевірки відсутній розрахунок такого розподілу, внаслідок чого податковий кредит безпідставно виключено повністю, що є порушенням п.п.2.3.2 п.2.3, п.3.1 Наказу Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, які вимагають наявність розрахунків у разі виявлення заниження податкового зобов'язання (а.с.83-88).

Судом також встановлено, що позивачем не використовувались отримані послуги в операціях, які не є об'єктом оподаткування, або звільнених від оподаткування внаслідок відсутності таких операцій взагалі.

Слід зазначити, що за своєю природою субвенція не є компенсацією вартості товарів (послуг). В листі ДПАУ від 14.05.07р. №5903/5/16-1516 зазначено, що “базою оподаткування ПДВ поставки житлово-комунальних послуг є саме встановлений тариф, а не бюджетні виплати, які отримує платник податку понад встановлений тариф, оскільки такі виплати за своєю природою є відшкодування державою збитків підприємствам у зв'язку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (послуг), проданих (наданих) таким платникам податку.

Відповідно до роз'яснення ДПАУ від 07.11.07р. №22703/7/16-1117 щодо розподілу податкового кредиту, в якому наведено, що “при визначенні обсягу поставки за звітний (податковий) період з метою розрахунку частки ПДВ для включення в податковий кредит треба враховувати значення терміна "поставка товарів (послуг)" відповідно до вимог п.1.4 ст.1 Закону про ПДВ.

Таким чином, якщо позивач не здійснював операцій, які не є об'єктом оподаткування, або звільнених від оподаткування, то немає й підстав для розподілу отриманого ПДВ.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що позивач має право на формування податкового кредиту у повному обсязі сплачених сум.

Крім того, слід зазначити, що позивачу Відособленим підрозділом “Южно-Української АЕС” Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в січні-грудні 2008 року були надані послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення на загальну суму 10046722,16грн., в т.ч. ПДВ 1674453,69грн. В подальшому надані послуги були використані в господарській діяльності для забезпечення комунальними послугами населення бюджетних організацій та інших споживачів, що є основною діяльністю позивача.

Відповідно до вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” позивачем в період з січня по грудень 2008 року був відображений податковий кредит у сумі 212755,15 грн., тобто відображений податковий кредит за першою подією (отримання податкової накладної засвідчує факт придбання послуг) в сумі що відповідає частці наданих комунальних послуг іншим споживачам.

В подальшому, керуючись вимогами ст.11.11 Закону України від 03.04.97р №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, що зобов'язує підприємства, які надають послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення населенню визначати базу оподаткування за касовим методом (момент оплати),позивачем цілком правомірно сформувало податковий кредит в сумі 97014,08грн.

Реалізацію послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення позивачем підприємством здійснюється відповідно до затверджених тарифів, які встановлюються рішеннями Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради. Тарифи, що затверджені для населення не відповідають фактичній собівартості по наданим комунальним послугам та різниця між собівартістю наданих послуг населенню та затвердженим тарифом повинні компенсуватися органом, що їх затвердив. У зв'язку з невідповідністю тарифів собівартості позивач недотримував кошти, які б дали змогу і повному обсязі розраховуватися за товари, роботи, послуги, які необхідні для надання даних послуг.

На виконання ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193 “Питання реалізації ст.53 закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” позивачем був укладений відповідний договір №2/193 від 14.07.2009року “Про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193” (а.с.40-43), відповідно до якого позивач отримав кошти на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення в сумі 9703424,22грн. та перерахував кошти в сумі 9703424,22грн., в т.ч. ПДВ 1617237,37грн. для погашення заборгованості за теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення Відособленому підрозділу “Южно-Української АЕС” Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” за період з січня по грудень 2008 року. Перерахування коштів позивачем здійснено платіжним дорученням №6 від 29.07.09р. та відображено у бухгалтерському обліку у журналі-ордері №6 за липень 2009 року (а.с.11).

За відповідний період, позивач, виконуючи вимоги ст.11.11 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, правомірно сформував податковий кредит по факту сплати в сумі 1361894,98грн. Сформований податковий кредит позивачем був включений до Декларації ПДВ за липень 2009р. та заведений у додатку 5 до декларації з відображенням у реєстрі отриманих податкових накладних (а.с.152-203).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області №0000742301/3 від 15.06.10р. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тобто є протиправним.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено доказів правомірності прийнятого оскаржуваного рішення.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області №0000742301/3 від 15.06.2010 року.

3. Присудити за рахунок Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство" (код ЄДРПОУ 31948866) суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

08.11.2010 р.