Постанова № 12383988, 13.10.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13.10.2010 р. 10:31Справа № 2а-5508/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватне мале підприємство "Відзев", пр. Миру, 36, м. Миколаїв,54000

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв,54028

провизнання незаконними дії, скасування рішення від 20.08.2010 р. №0001552301/0,

за участю представників:

від позивача представник 1: Беркан М.А., довіреність від 10.11.09р.;

від позивача представник 2: Воробйов В.Л., довіреність від 10.11.09р.;

від відповідача: Чуприна А.М., довіреність №5/9/10-007 від 11.01.10р.;

Приватним малим підприємством "Відзев" предявлено позов до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва з вимогою визнати незаконними дії ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва по винесенню податкового повідомлення-рішення №0001552301/0 про стягнення з Приватного малого підприємства "Відзев" податкового зобов'язання на загальну суму 330465,69 грн. та скасування повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №0001552301/0 від 20.08.10р. про стягнення з Приватного малого підприємства "Відзев" (далі - позивач) податкового зобов'язання на загальну суму 330465,69 грн., в тому числі 220310,46 грн. - за основним платежем, та 110155,23 грн. - за штрафними санкціями.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та наданих доказах (т.1, а.с.4-12, 33-34).

Відповідач позовні вимоги не визнав (т.1, а.с.35-40, т.2, а.с.236-238, 239-242), зазначив, що рішення ДПІ у Ленінському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001552301/0 від 20.08.10р. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

В період з 09.08.10 року по 11.08.10 року, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ "Сетка-Днепр", приватним підприємством Луганська фірма "Стартрейд-М", приватним підприємством "Метекс-М" за період з 01.03.08р. по 30.04.09р., про що складено відповідний акт №6505\23-200\20866186 від 12.08.10р. (т.1, а.с.14-32).

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.08.10р. №0001552301\0 (т.1, а.с.41) яким позивача було зобовязано сплатити податок на додану вартість на загальну суму 330465,69грн., з яких за основним платежем 220310,46грн., та за штрафними санкціями 110155,23грн.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, на думку відповідача, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно п.п.1,2 ст.215, п.п.1.5 ст.203, ст.216 ЦК України.

Згідно Акту перевірки, встановлено, що податковий кредит позивача за період з 01.03.08р. по 30.04.09р. завищено в сумі 220310, 46 грн. за рахунок нікчемних (на думку відповідача) правочинів з ПП ЛФ "Стартрейд-М" на суму 52500грн., ТОВ "Сетка-Днепр" на суму 113367,64грн., ПП "Метекс-М" на суму 54442,82 грн.

Відповідачем вказано, що зазначені підприємства, а також їх постачальники, не могли забезпечити реального виконання угод щодо поставки товарів.

До такого висновку відповідач дійшов на підставі аналізу податкової декларації позивача з ПДВ за зазначений період, аналізу податкової звітності ТОВ "Сетка-Днепр", приватного підприємства Луганська фірма "Стартрейд-М", приватного підприємства "Метекс-М", та актів перевірок підтвердження отриманих від зазначених підприємств - платників податків відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства.

Аналізом податкової звітності приватного підприємства ЛФ "Стартрейд-М", відповідач встановив, що підприємство, як суб'єкт підприємництва здійснювало фінансово-господарські відносини з основними контрагентами на підставі угод та договорів, які були укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суб'єкт господарювання вчиняв дії умисно, з метою отримання прихованого прибутку, що є ухиленням від сплати податків.

Так, з розрахунку суми комунального податку за 1 квартал 2009 року, кількість працюючих на підприємстві - 7 осіб, у підприємства у податковій звітності відсутні дані щодо приросту (убутку) балансової вартості запасів та амортизаційні відрахування, з чого на розсуд відповідача випливає, що у підприємства відсутні товарно-матеріальні цінності (запаси) та основні фонди.

Згідно з актом Ленінської МДПІ у м.Луганську від 09.08.10р., неможливо проведення перевірки контрагента приватного підприємства ЛФ "Стартрейд-М" внаслідок отримання листа про неможливість надання документів для перевірок.

Аналізом податкової звітності приватного підприємства ЛФ "Стартрейд-М" відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідачем встановлено, що за перевіряємий період постачальниками підприємства були: ПП "Сенатор'', що визнаний банкрутом, ПП "Східбудгруп-СМ", що знаходиться в стадії ліквідаційної процедури за рішенням суду; ТОВ "Фінайті" - фактична адреса не встановлена.

Відсутність товарно-матеріальних цінностей (запасів), на думку відповідача, свідчить про відсутність у ПП "Сенатор", ПП "Східбудгруп-СМ", ТОВ "Фінайті" можливості реалізувати залишки товарних запасів. Відсутність необхідних для виробництва реалізованої продукції та виконання зазначених у документах робіт трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює виробництво продукції та виконання робіт власними силами.

З викладеного відповідач дійшов до висновку, що підприємством ПП ЛФ "Стартрейд-М" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ПП "Сенатор", ПП "Східбудгруп-СМ", ТОВ "Фінайті" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Аналізом податкової звітності приватного підприємства "Метекс-М" та ТОВ "Сетка-Днепр", відповідач встановив, що підприємства, як суб'єкти підприємництва здійснювали фінансово-господарські відносини з основними контрагентами на підставі угод та договорів, які були укладені (на думку відповідача) з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суб'єкти господарювання вчиняли дії умисно, з метою отримання прихованого прибутку, що є ухиленням від сплати податків, а саме:

- з ТОВ "Бастіон ресурс", у якого, відсутні товарно-матеріальні цінності (запаси) та основні фонди;

- з ПП "Техпромат-Агро", МПП "Селена" шляхом здійснення "безтоварних" операцій.

Від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва надійшли відомості до відповідача, що провести перевірку приватного підприємства "Метекс-М" неможливо у зв'язку з тим, що фактична адреса підприємства не встановлена.

Зазначені підприємства відсутні за юридичною адресою або не можливо провести перевірку. Так, ПП "Діапазон-стандарт", яке відсутнє за місцезнаходженням, ТОВ "Роял-би" не має амортизаційних відрахувань та ліквідовано, ТОВ "Стілко ЛТД" визнано банкрутом, ПП "Торгівельний будинок "Вес" знаходиться в стадії ліквідації, ТОВ "Ост-Оіл" відсутнє за місцезнаходженням та не має даних щодо приросту (убутку) балансової вартості запасів та амортизаційних відрахувань.

З викладеного відповідач дійшов до висновку, що підприємством ТОВ "Сетка-Днепр" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ПП "Діапазон-стандарт", ТОВ "Роял-би", ТОВ "Стійко ЛТД", ПП "Торгівельний будинок "Вес", ТОВ "Ост-Оіл" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Позивач, приватне мале підприємство «ВІДЗЕВ»(код 20866186) зареєстрований як юридична особа 30.11.1993р. та займається оптовою торгівлею чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатах, обробленням металевих відходів та брухту тощо (т.1, а.с.42-43); зареєстрований як платник ПДВ з 17.07.1997 року (т.1, а.с.44).

Судом також встановлено, що позивач є великим постачальником та виробником металопрокату та металевих виробів на півдні України; має власний товарний знак; дочірні підприємства; власну виробничу базу. Станом на 01.07.10р. на балансі позивача обліковуються та є його власністю основні засоби на загальну суму 15790000грн. (без ПДВ), у тому числі земельна ділянка, будівлі та споруди, транспортні засоби, станки та інше обладнання. Чисельність працюючих на підприємстві складає 131 особу (довідка т.2, а.с.133-134).

Судом були досліджені наступні докази:

- копії договорів постачання (з додатками) від 10.04.09р. №100409, від 29.12.08р. №291203, від 26.12.08р. №2612203, від 15.08.08р.№1508-01 між приватним підприємством «Луганська фірма «Стартрейд-М»та позивачем (т.1, а.с.46-57);

- копії актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.1, а.с.58), наказ про введення в експлуатацію основних засобів (станок автомат АСР 15/2,0, станок контрольного зварювання ), та інші документи на підтвердження товарності операції (т.1, а.с.59-81);

- копії платіжних доручень та податкових накладних, актів приймання та реєстри отриманих накладних (т.1, а.с.82-91);

- копії документів щодо господарських відносин з приватним підприємством «Метекс М»(т.1, а.с.95-114);

- копії документів щодо господарських відносин з ТОВ «Сетка ДНЕПР»(постачання металевої сітки рабиці та іншої металопродукції) (т.1, а.с.115-170, 177-250, т.2, а.с.1-);

- копія Листа ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»(т.1, а.с.176);

- копії документів щодо господарських відносин з дочірнім підприємством «ПМП ВІДЗЕВ», м.Херсон та ТОВ «Торговий Дім «Відзев»(т.2, а.с.135-232);

З наданих доказів вбачається, що позивач уклав з ПП ЛФ "Стартрейд-М" договори постачання товарів №1508-01 від 15.08.08р., №261203 від 26.12.08р., №291203 від 29.12.08р., №100409 від 10.04.09р. На виконання умов зазначених договорів, ПП ЛФ "Стартрейд-М" поставило обумовлені товари, які було прийнято та оформлено відповідними актами приймання передачі, обліковано на ПМП "Відзев" та введено в експлуатацію. Позивач, на підставі виставлених рахунків-фактур та податкових накладних сплатив поставлений товар та правомірно зарахував зазначені суми у податковий кредит. Такі обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: копіями договорів, актами приймання-передачі, рахунками-фактурами, розхідними накладними, інвентарними картками та наказами про ввід в експлуатацію, а також реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, та самими і податковими накладними.

Крім того, позивач в ході своєї господарської діяльності від приватного підприємства "Метекс-М" за видатковими накладними №РН-0000024 від 27.03.09р., №РН-0000023 від 18.03.09р., №РН-0000012 від 05.03.09р., №РН-0000001 від 11.02.09р. за відповідними рахунками - фактурами отримав швелера та металеві кутки, які були прийняті актом прийому-передачі, та використані у подальшому виробництві. Отриманий товар було оплачено, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, реєстром отриманих та виданих податкових накладних та податковими накладними.

З товариством з обмеженою відповідальністю "Сетка-Днепр" позивачем укладено довгостроковий договір №01\3\08 від 11.01.08р., на виконання якого протягом року за розхідними накладними та рахунками-фактурами отримував різноманітну металеву та ткану сітку, яку оприходувано по складу, та оплачено згідно платіжних доручень, податкових накладних, та правомірно враховано, як податковий кредит.

Таким чином, господарські правовідносини позивача та приватного підприємства ЛФ "Стартрейд-М", приватного підприємства "Метекс-М" та ТОВ «СеткаДнепр»є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, з акту перевірки ДПІ вбачається, що на момент реалізації правовідносин позивача з контрагентами вони були зареєстровані, як діючі підприємства, суб'єкти підприємницької діяльності і платники податків. Законодавство України не зобов'язує сторони перед укладанням договорів перевіряти та аналізувати господарську діяльність один одного.

Також, невірні висновки відповідача щодо фактичного неведення господарської діяльності контрагентами позивача через кількість найманих працівників та відсутність амортизаційних відрахувань, так як зазначене не виключає співпрацю підприємств з приватними підприємцями - фізичними особами на виконання окремих робіт, а також використання орендованих приміщень та основних засобів, що не протирічить діючому законодавству.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 10 Постанови Пленума Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, згідно з ч.5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується. Якщо буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі і те, що продавець не мав право відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.

Разом з тим, відповідач не надав суду докази про те, що позивачу було відомо про будь-які перешкоди для здійснення правочинів з ПП „Метекс-М”, ПП ЛФ „Стартрейд-М”, ТОВ „Сетка-Днепр” та іншими контрагентами.

Пунк 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між ПМП „Відзев” та ПП „Метекс-М”, ПП ЛФ „Стартрейд-М”, ТОВ „Сетка-Днепр” щодо придбання та поставки товарів не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Аналогічна правова позиція висловлена в Листі Вищого адміністративного суду України «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби №1112/11/13-10»від 20.07.2010р. Зазначений лист було підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, коли для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваних правочинів (наприклад, у випадках невідповідності дійсному економічному змісту або не обумовленості розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Про безпідставність вимоги щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу (наприклад, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності). Відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків.

В той же час судом встановлено (доказів про інше суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, було встановлено намір здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

В судовому засіданні було також встановлено, що відповідач взагалі не досліджував під час перевірки реальність та товарність операцій позивача, документів на підтвердження товарності операцій від позивача не вимагав та не досліджував. Доказів відсутності податкових накладних або доказів відсутності факту оплати вартості товарів відповідачем суду не надано.

Суд також дійшов висновку що дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

При цьому не може бути підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість або для застосування штрафних (фінансових) санкцій порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не може бути підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагентів. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини тільки в силу припинення (ліквідації, банкрутства) юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем актів суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

Доводи відповідача, що зазначені угоди укладені з метою ухилення від оподаткування, штучного створення умов для ухилення від відповідальності за несплату податків, в тому числі і при виконанні спірних господарських зобов'язань, суд визнає такими, що не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи.

В адміністративних справах субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що дії відповідача свідчать також про порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за № 925/11205 (надалі - Порядок), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 згідно з якими висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обовязкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом також встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Так, зокрема, відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результати перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Виходячи з наведеного, висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за березень-вересень, грудень 2008 року, лютий-квітень 2009 року у розмірі 220310,46грн. є протиправними, а податкове повідомлення-рішення №0001552301/0 від 20.08.10р. є незаконним.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.70 та 71 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не наведено доказів наявності спрямованості правочинів на порушення публічного порядку. Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та вчинених дій.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними дії ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва по винесенню податкового повідомлення-рішення №0001552301/0 про стягнення з Приватного малого підприємства "Відзев" податкового зобов'язання на загальну суму 330465,69 грн.

3. Скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0001552301/0 від 20.08.2010 р. про стягнення з Приватного малого підприємства "Відзев" податкового зобов'язання на загальну суму 330465,69 грн., в тому числі 220310,46 грн. - за основним платежем, та 110155,23 грн. - за штрафними санкціями.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства "Відзев" суму сплаченого судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

18.10.2010 р.