Постанова № 12383725, 15.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2010 року Справа № 2а-7916/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Лисенко Є.М.

за участю:

представника відповідача: Малахової А.В.(довіреність від 22.04.2010 № 02-13 др)

представник позивача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький машинобудівний завод» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році на загальну суму 32 650,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький машинобудівний завод» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році на загальну суму 32 650,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 Х11 на підприємстві відповідача у 2009 році замість 19 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встнаовлена інвалідність, працювало 16. За 3 робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятті інвалідами, відповідач до 15.04.2010 повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 30 950,43 грн. Дана сума заборгованості підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2009 від 04.03.2010. Розмір пені у сумі 1700,07 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Всього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає 32650,50 грн. ВАТ «Краснолуцький машинобудівний завод» в порушення закону не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів та не сплатило адміністративно господарські санкції, тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства. Крім цього відповідач не інформував Краснолуцький міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Краснолуцький машинобудівний завод» зареєстроване в якості юридичної особи, використовує найману працю та має зобовязання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до ст.7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ ( далі ЗУ № 875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 р. № 42, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду).

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, складеного відповідачем та прийнятого позивачем 04.03.2010 за № 4205 (а.с.8), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 464 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 19 осіб, разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працювало 16 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, кількість робочих місць не зайнятих інвалідами 3 особи. Відповідачем було самостійно визначено суму адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 30950,43 грн.

Позивачем у розрахунках ( а.с.7) була визначена відповідна сума адміністративно господарських санкцій 30950,43 грн. (а.с.7).

Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, у звязку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.7), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 1700,07 грн.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 р.) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З п.4 ст.20 ЗУ «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803 вбачається, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів .

Про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420.

Згідно листа Краснолуцького міського центру зайнятості від 11.06.2010 № 07/03-2301 (а.с.6) ВАТ «Краснолуцький машинобудівний завод» протягом 2009 року інформацію про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для осіб з обмеженими фізичними властивостями не надавало.

Заявлені позивачем до стягнення суми за своєю природою є адміністративно господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218,238,241 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2-ю наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, з окрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не вживав передбачених чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів та не надав доказів щомісячного звернення до відповідних органів про наявну можливість працевлаштування на підприємстві для інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, за значеними в ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно працевлаштування інвалідів. Тим самим відповідач порушив вимоги ст.ст.19, 20 Закону України № 875-ХІІ.

За таких підстав, суд вважає позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ВАТ «Краснолуцький машинобудівний завод» адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році на загальну суму 32650,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Дії представника відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент винекнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Сторонам розяснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький машинобудівний завод» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році на загальну суму 32650,50 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький машинобудівний завод» , і.к.00165646, на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( ВДК м.Красний Луч, р/р 31218230700039 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046797, код платежу 50070000) адміністративно господарські санкції у розмірі 30 950,43 грн.( тридцять тисяч девятсот пятдесят гривень сорок три копійки ) та пеню у розмірі 1 700,07 грн. (одна тисяча сімсот гривень сім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.М. Чиркін