Постанова № 12383387, 08.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2010 р. справа № 2а-23527/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

за участю:

представника позивача Кузнєцова О.І.,

представників відповідача Колеснікової В.В., Бондар О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства „Мангуст Донецьк” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 13.09.2010 № 0003442340/0

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Мангуст Донецьк” звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 13.09.2010 № 0003442340/0.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту перевірки від 31.08.2010 № 1476/23-2/34384974 винесено податкове повідомлення рішення від 13.09.2010 № 0003442340/0 яким визначено податкове зобовязання та застосовані штрафні санкції на загальну суму 254980,5 грн.

Вважає, що доводи, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству. Позивач вказує, що в акті перевірки податковий орган посилається на інформацію Жовтневої МДПІ щодо неможливості провести перевірку контрагента ПП „ФортА” в звязку з відсутністю юридичної особи за юридичним адресом, відсутності чисельності працюючих на ПП „Форт-А”, відсутності основних засобів, приміщень, тощо. Позивач не погоджується із такою позиція, зазначає, що Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає визнання податкових накладних недійсними в звязку з відсутністю юридичної особи за юридичною адресою. Податкові накладні, за якими формувався податковий кредит містять всі необхідні реквізити, передбачені ЗУ „Про ПДВ”.

Крім того, позивач не погоджує позицію податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між ним та ПП „Форт-А”. Зазначає, що при укладанні угод підприємствами було враховано усі необхідні правові норми, передбачені діючим законодавством України. Надані послуги ПП „Форт-А” оформлювалися актами виконаних робіт, які мають усі необхідні реквізити, передбачені Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку. В свою чергу позивач сплатив за надані послуги, заборгованість відсутня, що підтверджується актом перевірки. Таким чином, вказує позивач, кожна із сторін договору виконала свої зобовязання в повному обсязі. Крім того, зазначає позивач, контрагент ПП „Форт-А” має ліцензію, видану Міністерством внутрішніх справ України на здійснення охоронної діяльності. З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи адміністративного позову, просив задовольнити.

Представник відповідача не погодилась із адміністративним позовом та надала письмові заперечення, де зазначила, що податковим органом була проведена документальна невиїзна перевірка ПП „Мангуст Донецьк” з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП „Форт-А” за період січень-квітень 2010 року. Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок вчинення нікчемних правочинів між ПП „Форт-А” та ПП „Мангуст Донецьк” на суму ПДВ у розмірі 43249 грн. в січні 2010 року, у розмірі 46631 грн. в лютому 2010 року, у розмірі 40165 грн. в березні 2010 року, у розмірі 39942 грн. в квітні 2010 року, що призвело заниження податку на додану вартість на 169987 грн.

Представник відповідача вказує, що між ПП ”Мангуст Донецьк” та ПП „Форт-А” були укладені документи, які мають назву „договір на охорону обєктів” № 16/04-01/10 від 04.01.2010 та „договір на надання послуг реагування” № 218/10/09 від 01.10.2009 однак, будь які інші додаткові угоди або зміни до вищевказаних договорів відсутні. Ніяких додатків, переліків обєктів охорони до даних договорів ПП „Мангуст Донецьк” до ДПІ не надано, пояснень щодо відсутності будь яких додатків не надано. Представник відповідача посилається на інформацію Жовтневої МДПІ м. Маріуполя, відповідно до якої остання податкова звітність з ПДВ ПП „Форт А” подана за лютий 2010, декларації з ПДВ за березень, квітень 2010 мають статус відсутньої податкової звітності, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Крім того, вказує відповідач, основні фонди у ПП „Форт-А” відсутні, інформація про чисельність працюючих на даному підприємстві та про наявність ліцензій, дозволів відсутня.

Представник відповідача також вказує, що акти виконаних робіт не містять передбачених чинним законодавством України відомостей про господарську операцію (обєкти охорони, місцезнаходження обєктів, строк охорони, обсяг, ціна послуги) і як наслідок не є первинними документами бухгалтерського обліку.

Представник відповідача посилається на приписи Цивільного кодексу України та з урахуванням викладеного робить висновок про нікчемність правочинів, укладених між ПП ”Мангуст Донецьк” та ПП „Форт-А”. З урахування викладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення, надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство „Мангуст Донецьк” є юридичною особою, ідентифікацій код 34384974, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.05.2006 за № 12661070005018230 (а.с. 48-49), взято на податковий облік в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 10.05.2006 за № 5037. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва № 100226491 від 22.05.2009.

У період з 11.08.2010 по 27.08.2010 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проводилася документальна невиїзна перевірка ПП „Мангуст Донецьк” з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП „Форт А” за період січень-квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 31.08.2010 № 1476/23-2/34384974 (а.с. 8-20).

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що спричинило заниження податку на додану вартість на 169987 грн. у т.ч. у сумі ПДВ в розмірі 43249 грн. в січні 2010 року, у розмірі 46631 грн. в лютому 2010, у розмірі 40165 грн. в березні 2010, у розмірі 39942 грн. в квітні 2010.

У звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства Відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 13.09.2010 № 0003442340/0 яким визначено податкове зобовязання на суму 254980,5 грн. у тому числі за основним платежем 169987 грн. та штрафними санкціями 84993,5 грн., (а.с. 7).

Судом встановлено, що 04.01.2010 року між ПП „Мангуст Донецьк” (Замвник) та ПП „Форт - А” (Виконавець) було укладено Договір на охорону обєктів № 16/04-01/10, відповідно до положень якого Замовник передає а Виконавець приймає під охорону обєкти на умовах, передбачених цим договором, зазначених в додаткових угодах, які є невідємною частиною договору. Строк дії договору до 31.12.2010 (а.с. 35-37) В Додаткових угодах № 1 від 04.01.2010, № 2 від 01.02.2010, № 3 від 01.03.2010, № 4 від 01.04.2010 до договору на охорону обєктів № 16/04-01/10 від 04.01.2010 наведено перелік обєктів, які приймав ПП „Форт-А” під фізичну охорону від ПП „Мангуст Донецьк” (а.с. 38-47) Крім того, між сторонами було укладено графік виходів працівників виконавця на пости охорони в січні 2010 року, який є додатком до додаткової угоди № 1 від 04.01.2010 (а.с. 40-42)

Крім того, судом встановлено, що 01.10.2009 між ПП „Мангуст Донецьк” (Замвник) та ПП „Форт - А” (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг реагування № 218/10/09 відповідно до положень якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обовязки по наданню послуг реагування, повязаних з виїздом працівників груп швидкого реагування Виконавця для охорони майна, яке знаходиться на обєктах „Замовника” після отримання на пульт централізованого спостереження Замовника тривожних сигналів „Тревога”, „Нажата тривожна кнопка” від системи охоронно тривожної сигналізації. Строк дії договору до 31.12.2010. Додатковими угодами № 1 від 02.11.2009, № 2 від 01.12.2009, № 3 від 04.01.2010, № 4 від 01.02.2010 які є невідємною частиною договору № 218/10/09 від 01.10.2009 змінювався додаток № 1 „Розрахунок дислокація обєктів”. Відповідно до додатку № 5 від 15.02.2010 сторони досягли згоди про розірвання договору № 218/10/09 про надання послуг реагування від 01.10.2009 з 01.03.2010 року.

Фактичне надання послуг з боку ПП „Форт-А” згідно Договору на охорону обєктів від 04.01.2010 року № 16/04-01/10 та Договору про надання послуг реагування від 01.10.2009 № 218/10/09 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2010 по квітень 2010, підписаними з боку ПП „Мангуст Донецьк” та ПП „Форт-А” (а.с. 67-84)

Суд не враховує твердження податкового органу щодо відсутності в актах приймання-передачі виконаних робіт передбачених чинним законодавством України відомостей про господарську операцію, оскільки зазначене спростовується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом актами.

Так, акти приймання-передачі виконаних робіт містять посилання на відповідні обєкти охорони, згідно додаткових угод № 1 від 04.01.2010, № 2 від 01.02.2010, № 3 від 01.03.2010, № 4 від 01.04.2010, в яких, зокрема наведено перелік обєктів охорони, які приймав під фізичну охорону ПП „Форт-А” як виконавець за договором від 04.01.2010 року № 16/04-01/10.

Відображення в актах виконаних робіт обєктів, відповідає переліку обєктів, взятих під охорону ПП „Форт-А”, зазначених в додаткових угодах до договорів та графіку виходів працівників на пости охорони вказаних обєктів.

Факт сплати ПП „Мангуст Донецьк” за отримані послуги підтверджується матеріалами перевірки, зокрема сторінкою 9 Акту де зазначено, що станом на 22.07.2010 року дебіторська/кредиторська заборгованість між сторонами відсутня. Крім того, позивачем до суду було надано банківські виписки з яких вбачається, що позивачем повністю сплачено грошові кошти за надані послуги з боку ПП „Форт-А”.

До судового засідання позивачем надані податкові накладні, виписані ПП „Форт А” на адресу ПП „Мангуст Донецьк” за спірний період (а.с.50-60) які за змістом та формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський податкового облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснену господарську операцію. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларацій з податку на додану вартість за січень квітень 2010 року. Зазначені обставини відображені в акті перевірки податного органу від 31.08.2010 № 1476/23-2/34384974.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 31.08.2010 № 1476/23-2/34384974, позивачем до податкового органу було надано договори на охорону обєктів та надання послуг реагування, декларації з податку на додану вартість за січень квітень 2010 року, податкові накладні за спірний період, акти здачі приймання виконаних робіт за січень квітень 2010 року, копії виписок банку, реєстри податкових накладних, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, оборотно сальдову відомість по рахунку 6852 „Розрахунки з іншими кредиторами” за період з 01.01.10 по 22.07.10. Вказані документи також були надані позивачем до суду та досліджені у судовому засіданні.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» виходить закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Як встановлено у судовому засіданні, правильність відображення спірних господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача відповідачем не оспорюється.

Суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено для особи, яка підпадає під діє цього закону, альтернативну поведінку, тобто встановлено диспозитивність у облікових відносинах.

Так, у відповідності до ч. 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку i способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності i технології обробки облікових даних; розробляє систему i форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності i контролю господарських операцій, визначає права працiвникiв на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту i технологiю обробки облікової інформації, додаткову систему рахункiв i регiстрiв аналiтичного облiку; може видаляти на окремий баланс фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли, які зобовязані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звiтностi підприємства».

Отже суд вважає, що Відповідачу було надано достатній обєм документів на підставі яких можливо було зробити висновок про наявність відповідних господарських операцій між ПП „Мангуст Донецьк” та ПП „Форт А” та їх фактичне виконання.

На користь правової позиції позивача також свідчить надані до судового засідання копія свідоцтва про державну реєстрацію ПП „Форт-А” серії А00 № 744357 (стосовно фактичного існування даного контрагента) (а.с. 22), копія свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ПП „Фотр-А” № 100166496 від 03.07.2008 (стосовно правомірності та правоспроможності видачі податкових накладних) (а.с. 24), копія ліцензії, видана Міністерством внутрішніх справ України ПП „Форт-А” на надання послуг, повязаних з охороною, серія АВ № 472482, строк дії ліцензії з 28.05.09 по 30.10.11 (стосовно правової обґрунтованості та можливості надання послуг, повязаних з охороною) (а.с. 23). У судовому засіданні досліджено подяку, видану Комерційним Банком „Місто Банк” на адресу ПП „Форт-А” за професійних підхід до роботи, високий професіоналізм працівників, відповідальність та швидку реакцію на неадекватні ситуації (стосовно фактичного надання послуг з охорони ПП „Форт-А”) (а.с. 25)

Крім того, у судовому засіданні досліджені копії трудових угод, укладених між громадянами України та ПП „Форт-А” відповідно до яких працівники (громадяни України) брали на себе обовязок надавати послуги (виконувати роботи) по здійсненню охорони обєктів, визначених роботодавцем ПП „Форт-А” (а.с. 29-34), що в свою чергу свідчить про наявність трудових ресурсів на підприємстві, необхідних для надання послуг з охорони обєктів на користь ПП „Мангуст Донецьк”.

Суд не приймає також посилання відповідача на той факт, що контрагент ПП „Мангуст Донецьк” ПП „Форт-А” не надає податкову звітність з податку на додану вартість до податкового органу з лютого 2010. Це твердження спростовується матеріалами справи, зокрема копіями квитанцій про відправлення податкової звітності електронною поштою з боку ПП „Форт-А” за період з січня 2010 по квітень 2010 року (а.с. 61-66) Відповідно до пояснень представника позивача, зазначені квитанції були надані їх підприємству на запит для підтвердження фактичного надання податкової звітності з ПДВ до податкового органу та наміру підприємства добросовісно виконувати свої податкові зобовязання.

Матеріалами справи також підтверджується фактичне надання послуг з охорони та послуг реагування з боку ПП „Мангуст Донецьк” (у тому числі з використанням ПП „Форт-А”) третім особам, зокрема листами банків, з яких вбачається, що послуги по охороні обєктів за період з 01.01.10 по 01.07.10 надані в повному обсязі, претензій за надані послуги немає, заборгованість по оплаті послуг з охорони відсутня.

До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Матеріалами та встановленими обставинами справи підтверджується намір Позивача на отримання економічного ефекту (прибутку), а також підтверджується фактичне отримання прибутку від господарської діяльності (в даному випадку від послуг з охорони обєктів та послуг з реагування третім особам з боку ПП „Мангуст Донецьк” та ПП „Форт-А”).

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено, що перевірці під час розгляду відповідної категорії спорів підлягають обставини, що свідчать про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником як підстава для одержання права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків. Відомості про порушення кримінальних справ відносно посадових осіб ПП „Форт-А” та ПП „Мангуст Донецьк” податковим органом до суду не надані, про наявність таких відомостей не зазначено.

Таким чином, Верховний Суд України та Вищий адміністративний суд України конкретизували свої правові позиції щодо справ, повязаних із встановленням права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З правових позицій Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас ВАСУ визнає обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року.

Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», виданих ПП „Форт-А”.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобовязання позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу податкових зобовязань, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства „Мангуст Донецьк” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 13.09.2010 № 0003442340/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства „Мангуст Донецьк” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 13.09.2010 № 0003442340/0 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 13.09.2010 № 0003442340/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Мангуст Донецьк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 08 листопада 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 12 листопада 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.