Рішення № 12383119, 18.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.10 р.                     Справа № 34/214                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк, Костянтинівське виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства

до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу «Костянтинівська ковбасна фабрика», м. Костянтинівка

про стягнення 5433,06грн.           

за участю представників сторін:

від позивача – Чистякова О.В. (за довіреністю);

від відповідача – Назаров В.Д. (за довіреністю);

По справі була оголошена перерва з 26.10.2010р. на 09.11.2010р. на 09год. 30хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк, Костянтинівське виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства до Акціонерного товариства закритого типу «Костянтинівська ковбасна фабрика», м. Костянтинівна про стягнення суми боргу у розмірі 4534,33грн., пені в усім 460,84грн., інфляційних витрат в сумі 304,52грн. та 3% річних в сумі 133,37грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати послуг за водопостачання та водовідведення, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 4534,33грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в усім 460,84грн., інфляційні витрати в сумі 304,52грн. та 3% річних в сумі 133,37грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 26.10.2010р. (вхід. №02-41/45677) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що договір №6 від 01.01.2009р., на підставі якого позивач просить стягнути суму боргу разом із штрафними санкціями всього у розмірі 5433,06грн., між сторонами не укладався.

Позивачем додатково було надано договір №0262 від 01.01.2009р., на підставі якого відповідачу у той же період надавалися послуги з центрального водопостачання та водовідведення та на підставі якого між сторонами були підписані акти в яких зафіксовано кількість поданої води та прийнятих стоків за спірний період з серпня 2009р. по грудень 2009р. Крім того позивачем було надано акт звірки за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. станом на 26.10.2010р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 4534,33грн.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” (Виробник) в особі директора Костянтинівського виробного управління водопровідно-каналізаційного господарства А.В. Дерюжко та Акціонерним товариством закритого типу «Костянівська ковбасна фабрика» в особі голови правління Олексієва Н.В. 01 січня 2009р. укладено договір №0262 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, за умовами якого Виробник подає по своїм водопровідним мережам питну воду до водопровідного вводу Споживача в межах погоджених розрахункових об’ємах з урахуванням технічних можливостей Виробника, приймає та очищує господарсько-побутові та близькі до них по складу стічні води Споживача, в межах погоджених розрахункових обсягах, а Споживач зобов’язується своєчасно оплачувати послуги Підприємства по водопостачанню та водовідведенню відповідно до умов укладеного договору. (а.с. 118-119)

Пунктами 2.2. та 3.2. договору сторонами встановлений погоджений розрахунковий обсяг води, яка споживається та розрахунковий обсяг стічних вод.

Відповідно до п.п. 2.6. та 3.6. кількість поданої води та прийнятих стічних вод оформлюється двостороннім актом, засвідченим підписами представників сторін та печаткою або штампом, один раз в місяць не пізніше 24 числа поточного місяця.

Згідно із п. 5.1. договору надані Виробником відповідно до умов договору послуги з централізованого водопостачання та водовідведення Споживач оплачує відповідно до встановлених тарифів.

На момент підписання договору Виробником тариф на послуги питного водопостачання складає 3,75грн за 1 м.куб. (без ПДВ), коефіцієнт корегування складає 1,317грн. На загальну суму нараховується ПДВ.

Пунктом 5.6. договору встановлено, що розрахунок за надані послуги за минулий місяць Споживач здійснює по факту самостійно на підставі підписаного сторонами акта платіжним дорученням, не пізніше ніж через 3 банківські дні після підписання акту.

Відповідно до п. 6.4.1. Споживач зобов’язаний щомісячно підписувати акт, який фіксує кількість поданої води та прийнятих стічних вод. При необґрунтованій відмові ним від підписання акту, акт в односторонньому порядку підписується Виробником на підставі даних приладів обліку або п.п. 2.2., 3.2. даного договору, один екземпляр акту надсилається у триденний строк Споживачу, як підстава для оплати.

За несвоєчасну оплату (несплату) послуг в строки, передбачені п. 5.7. договору Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. (п. 7.2. договору).

Даний договір набирає чинності при досягненні згоди по всім істотним умовам договору та діє з дати підписання договору сторонами по 31.12.2009р. (п. 11.1. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до умов укладеного договору сторонами за спірний період з серпня 2008року по грудень 2009р. були підписані акти, в яких сторони фіксували кількість поданої питної води та прийняти стоків, а саме акт №0262 від 06.08.2009р. – кількість поданої води 97м3, прийнятих стоків 139м3; акт №0262 від 08.09.2009р. – кількість поданої води 66м3, прийнятих стоків 109м3; акт №0262 від 08.10.2009р. – кількість поданої води 48м3, прийнятих стоків 48м3; акт від 09.11.2009р. – кількість поданої води 117м3, прийнятих стоків 211м3; акт від 09.12.2009р. – кількість поданої води 86м3, прийнятих стоків 171м3.

Факт здійснення господарського операції за період з серпня 2009р. по грудень 2009р. на підставі договору №0262 також підтверджується податковими накладними, а саме податковою накладною №39/37 від 06.08.2009р. на суму 1292,11грн. (а.с. 96), №58/37 від 08.09.2009р. на суму 953,59грн. (а.с. 98), №37/37 від 08.10.2009р. на суму 784,99грн. (а.с. 101), №10/37 від 09.11.2009р. на суму 1782,16грн. (а.с. 103), №119/37 від 09.12.2009р. на суму 1392,04грн. (а.с. 105).

Між тими ж сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. станом на 26.10.2010р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 4534,33грн. (а.с. 56). З боку відповідача акт підписано директором та головним бухгалтером АТЗТ „Костянтинівська ковбасна фабрика”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями статті 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №0262 від 01.01.2009р. належним чином не виконав, надані йому послуги з постачання питної води та прийняття стічних вод за період з серпня 2009р. по грудень 2009р. не оплатив, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 4534,33грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Більш того, позивачем наданий акт звірки розрахунків станом на 26.10.2010р., підписаний обома сторонами відповідно до якого відповідач підтвердив суму заборгованості в розмірі 4534,33грн. Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4534,33грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 304,52грн. та 3% річних в сумі 133,37грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 304,52грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 133,37грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 7.2. договору в сумі 460,84грн.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення до 10%, що складає 46,08грн., виходячи з наступного

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 46,08грн., оскільки відповідач в акті звіряння взаєморозрахунків підтвердив наявність заборгованості у розмірі 4534,33грн. Відтак суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 46,08грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк, Костянтинівське виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства до Акціонерного товариства закритого типу «Костянтинівська ковбасна фабрика», м. Костянтинівна про стягнення суми боргу у розмірі 4534,33грн., пені в усім 460,84грн., інфляційних витрат в сумі 304,52грн. та 3% річних в сумі 133,37грн., задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Костянтинівська ковбасна фабрика” (85114, м. Костянтинівна, вул. Горького, 38, п/р №2600901014818, МФО 335753, код ЄДРПОУ 04541632) на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678) борг в сумі 4534,33грн., пеню в сумі 46,08грн., інфляційні витрати в сумі 304,52грн., 3% річних в сумі 133,37грн., державне мито в сумі 102,00грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в сумі 236,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя