Рішення № 12383036, 18.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.10 р.                     Справа № 34/220                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Ера”, м. Дніпропетровськ

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Волноваський комбінат хлібопродуктів”, м. Волноваха

про стягнення 241848,56грн.           

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Ера”, м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства „Волноваський комбінат хлібопродуктів”, м. Волноваха про стягнення основного боргу в сумі 198220,41грн., пені в сумі 20848,43грн., 3% річних в сумі 7054,47грн. та інфляційних витрат в сумі 15725,25грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №11/01-09 від 11.01.2009р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 198220,41грн. Крім того позивач просить стягнути пеню в сумі 20848,43грн., 3% річних в сумі 7054,47грн. та інфляційні витрати в сумі 15725,25грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення вхід. №02-41/17739 від 06.10.2010р., (а.с. 45) та вхід. №02-41/19448 від 04.11.2010р. (а.с. 51) представник відповідача отримав ухвали суду, тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористувався, свого представника у судове засідання не направив.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Відкритим акціонерним товариством „Волноваський комбінат хлібопродуктів” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Ера” (Продавець) 11 січня 2009року укладено договір №11/01-09, за умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору. Кожна партія товару (найменування, ціна за одиницю, кількість, загальна ціна) обумовлюється окремо відповідно до додатків (специфікацій).

Відповідно до п. 1.2. ціна на товар, який постачається по даному договору, фіксується на момент підписання даного договору та не підлягає зміні в односторонньому порядку. Зміна ціни на товар може бути здійснено шляхом письмового погодження сторін.

Згідно із п. 3.3. договору зобов’язання Продавця по поставці вважаються виконаними в момент здачі товару Покупцю.

Пунктом 4.1. договору строк відвантаження товару встановлено до 31.12.2009р.

Оплата за отриману продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця по факту поставки товару на склад Покупця. (п. 5.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009року. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Між тими ж сторонами були підписані специфікації, в яких сторони визначили найменування товару, кількість, ціну та строк поставки, а саме специфікацію від 11.01.2009р. на суму 117600,00грн., специфікацію від 19.03.2009р. на суму 78501,00грн., специфікацію від 17.04.2009р. на суму 107991,00грн., специфікацію від 18.04.2009р. на суму 82524,00грн., специфікацію від 25.04.2009р. на суму 109216,80грн., специфікацію від 28.04.2009р. на суму 110160,00грн., специфікацію від 30.04.2009р. на суму 90072,00грн., специфікацію від 07.05.2009р. на суму 165186,00грн., специфікацію від 13.05.2009р. на суму 137802,00грн., специфікацію від 17.05.2009р. на суму 180352,00грн., специфікацію від 27.05.2009р. на суму 185592,00грн., специфікацію від 11.07.2009р. на суму 112080,00грн. Всього специфікацій було підписано на загальну суму 1477076,80грн. Специфікації підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору та підписаних сторонами специфікацій позивачем було поставлено продукцію, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме видатковою накладною РН-000017 від 11.01.2009р. на суму 117600,00грн., №РН-000205 від 19.03.2009р. на суму 78501,00грн., №РН-336 від 17.04.2009р. на суму 107991,00грн., №РН-337 від 18.04.2009р. на суму 82524,00грн., №№РН-363 від 25.04.2009р. на суму 109216,80грн., №РН-371 від 28.04.2009р. на суму 110160,00грн., №РН-380 від 30.04.2009р. на суму 90072,00грн., №РН-000413 від 07.05.2009р. на суму 165186,00грн., №РН-438 від 13.05.2009р. на суму 137802,00грн., №РН-457 від 17.05.2009р. на суму 180352,00грн., №РН-506 від 27.05.2009р. на суму 185592,00грн., №РН-713 від 11.07.2009р. на суму 112080,00грн. Всього на загальну суму 1477076,80грн.

Позивач стверджує, що отриманий відповідачем товар був оплачений ним частково в сумі 1276598,00грн. Як вбачається з матеріалів справи сума боргу складає 200478,80грн. (1477076,80 – 1276598,00), однак за розрахунком позивача на момент звернення до суду із позовом сума основного боргу відповідача за прийнятий та неоплачений товар становить 198220,41грн. Відтак суд розглядає позовні вимоги заявлені позивачем у меншому розмірі, що є правом позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №11/01-09 від 11.01.2009р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 198220,41грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості у розмірі 198220,41грн відповідачем надано не було, крім того таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 198220,41грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 15725,25грн. та 3% річних в сумі 7054,47грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 15725,25грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 7054,47грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі в сумі 20848,43грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 20848,43грн. підлягають задоволенню.

Крім того позивачем при поданні позову було сплачено державне мито платіжним доручення №92 від 15.09.2010р. в сумі 473,62грн. та платіжним дорученням №798 від 03.11.2009р. в сумі 1982,20грн, всього на загальну суму 2455,82грн., відтак позивачу підлягає поверненню надмірно сплачене державне мито у розмірі 37,33грн. (2455,82грн. - 1% від суми позову 2418,49грн)

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Ера”, м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства „Волноваський комбінат хлібопродуктів”, м. Волноваха про стягнення основного боргу в сумі 198220,41грн., пені в сумі 20848,43грн., 3% річних в сумі 7054,47грн. та інфляційних витрат в сумі 15725,25грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Волноваський комбінат хлібопродуктів” (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. 100 років Червоно хреста, 2, п/р №260050101054 в ТОВ КБ „Фінансова ініціатива”, м. Київ, МФО 380054, код ЄДРПОУ 00957376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Ера” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 2-а, кв.1., п/р №26000010003501 у ВАТ „Сведбанк”, м. Київ, МФО 300164, код ЄДРПОУ 33516760) борг в сумі 198220,41грн., пеню в сумі 20848,43грн., 3% річних в сумі 7054,47грн., інфляційні витрати в сумі 15725,25грн., державне мито в розмірі 2418,49грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Агро-Ера” довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в розмірі 37,33грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя