Рішення № 12382917, 21.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2010Справа №2-1/4158-2010 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1),

до відповідача Красноперекопського районного споживчого товариства, (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Гекало, 2),

про визнання договору оренди недійсним та стягнення 1505056,02грн.,

Суддя Л.О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и:

від позивача ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1,

від відповідача Юрій В.І, представник, довіреність від 14.08.2009р.; Моісєєва Н.Б., представник, довіреність від 31.05.2010р. № 235,

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Красноперекопського районного споживчого товариства про визнання недійсним договору оренди основних засобів, що не використовуються № 4.34-07 від 03.08.2007р. Також, позивач просить стягнути з Красноперекопського районного споживчого товариства 1505056,02грн.

Недійсність спірного договору підприємець обґрунтовує тим, що Красноперекопське районне споживче товариство під час укладення договору оренди не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочину, оскільки не було власником майна, що передавалось в оренду. Вимоги про стягнення з відповідача 1505056,02грн. підприємець ОСОБА_1. обґрунтовує положеннями статті 230 Цивільного кодексу України та мотивує тим, що стягувана сума є реальними збитками позивача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що право передання майна у найм має не тільки власник речі, а й особа, якій належать майнові права. Саме внаслідок наявності у Красноперекопського районного споживчого товариства майнових прав на обєкт нерухомості, розташований в АДРЕСА_2, рішенням господарського суду АР Крим від 08.12.2008р. за відповідачем визнано право власності на таке майно.

Також, відповідач не погоджується з вимогою підприємця про стягнення збитків, оскільки останнім не доведено доказів спричинення таких збитків саме товариством.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для зясування питання вартості та обєму виконаних підприємцем робіт з реконструкції орендованого приміщення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази, суд

В С Т А Н О В И В :

03.08.2007р. між Красноперекопським районним споживчим товариством (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1. (орендар) укладений договір оренди № 4.34-07, (аркуш справи 16-17, далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду 1 поверх торгової площі торгового центру «Кубань», розташованого за адресою: Красноперекопський район, с. Ішунь, загальною площею 200кв.м.

Згідно акту прийому-передачі основних засобів від 03.08.2007р. обєкт оренди переданий підприємцю ОСОБА_1., (аркуш справи 18).

Предметом даного спору є визнання недійсним укладеного 03.08.2007р. між сторонами у справі договору оренди основних засобів, що не використовуються № 4.34-07 та стягнення з Красноперекопського районного споживчого товариства збитків в сумі 1505056,02грн.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу визнання недійсним договору №4.34-07 та стягнення збитків, позивач посилається на відсутність у Красноперекопського районного споживчого товариства цивільної дієздатності на вчинення спірного правочину, що свідчить про наявність ознак недійсності такого договору.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід зясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У позовній заяві підприємець ОСОБА_1. зазначає, що право передання майна у найм має власник речі, у той час як Красноперекопське районне споживче товариство набуло право власності на предмет договору № 4.34-07 лише у грудні 2008 року на підставі рішення господарського суду АР Крим у справі №2-25/10115-2008.

З такими доводами позивача не можна погодитись з огляду на наступне.

За змістом статті 761 Цивільного кодексу України правом на передання майна у найм має не тільки власник речі, а й особа, якій належать майнові права.

В свою чергу, відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим обєктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки.

Частиною 2 статті 190 ЦК України визначено правовий режим речі на майнові права.

Згідно зі статтею 177 ЦК України обєктами цивільних прав є речі, зокрема гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Тобто, майнові права виступають одним з обєкті цивільного обігу, який відрізняється від речей, майна, обєктів інтелектуальної власності.

Відповідно до положень статті 190 ЦК України майнові права охоплюють не тільки права вимоги, що виникають із зобовязань, але й право власності, речові права тощо.

Майнові права можуть визначатись як субєктивне право учасників цивільних правовідносин, повязане з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обігу з приводу цих речей.

Згідно частини 2 статті 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Рішенням господарського суду АР Крим від 08.12.2008р. за Красноперекопським районним споживчим товариством визнано право власності на нежитлову двохповерхову будівлю (магазини 55,57), розташовану за адресою: АР Крим, Красноперекопський район, АДРЕСА_2 площею 800 кв.м.

В основу прийнятого рішення, судом покладений факт прийняття органом державної влади Красноперекопською районною державною адміністрацією розпорядження від 22.06.1999р. №234 «Про оформлення права власності» на обєкти Красноперекопського районного споживчого товариства, у тому числі й на магазини №55, 57 в с. Ішунь Красноперекопського району та вільного й незалежного від третіх осіб володіння, користування та розпорядження відповідачем обєктом спірного договору з 1979 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на час укладення із підприємцем ОСОБА_1. договору № 4.34-07, у Красноперекопського районного споживчого товариства були наявні майнові права на спірне майно, отже його передача в оренду у 2007 року не суперечила вимогам діючого законодавства, зокрема положенням статті 203 ЦК України.

Зазначене свідчить про відсутність ознак недійсності правочину та тягне відмову в задоволенні позову в цій частині.

Стосовно заявлених вимог підприємця ОСОБА_1. про стягнення з Красноперекопського районного споживчого товариства 1505056,02грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовою підставою стягнення з відповідача 1505056,02грн. підприємець зазначає положення статті 216 Цивільного кодексу України, відповідно до яких у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Втім, як вже зазначалось, судом встановлений факт відсутності ознак недійсності спірного договору оренди, у звязку із чим застосування правових наслідків недійсності правочину є неправомірним.

В свою чергу, задоволенню підлягають вимоги позивача стосовно стягнення зроблених ним поліпшень на суму 559356,00грн., оскільки відповідні поліпшення зроблені за згодою Красноперекопського районного споживчого товариства (аркуш справи 19), а право на таке відшкодування передбачено положеннями частини 3 статті 778 ЦК України.

Заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової будівельно-технічної експертизи для зясування питання вартості та обєму виконаних підприємцем робіт з реконструкції орендованого приміщення задоволенню не підлягає, оскільки матеріали справи вже містять висновок експертизи, проведеної в рамках господарської справи №2-8/3322-2009 за позовом підприємця ОСОБА_1. до Красноперекопського районного споживчого товариства про розірвання договору оренди №4-34-07, яким вже надані відповіді на поставлені відповідачем питання (аркуш справи 23).

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Красноперекопського районного споживчого товариства, (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Гекало, 2, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 01757544) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 559356,00грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.