Рішення № 123825817, 16.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуСправа №160/26834/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо зарахування до вислуги років ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоду вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року із внесенням відповідних записів до її трудової книжки.

В обґрунтуванні своєї позиції позивач зазначає наступне. З 15.08.2000 позивач проходила службу в органах внутрішніх справ. З моменту скорочення штатів була звільнена з органів внутрішніх справ та поновлювалась на службі за рішеннями судів. На думку позивача, враховуючи факт неодноразового поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходила службу в органах внутрішніх справ, а безпосередньо саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а відтак відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватись до вислуги років. Тому вважає, що період з 06.11.2015 (початок строку перебігу вимушеного прогулу позивача) по 23.02.2017 (до прийняття позивача на службу до Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області), тобто період, в якій позивач перебувала у вимушеному прогулі (внаслідок незаконного звільнення), який має бути зарахованим до вислуги років. 28.03.2024 року позивач звернулась до ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області із заявою про зарахування до вислуги років час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 23.02.2017 та внести відповідні записи до трудової книжки. Однак, відповіді позивач не отримала. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/26834/24, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

23.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач позов не визнає з огляду на наступне. Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 року № 485 о/с на виконання вимог Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VІІІ звільнено осіб рядового і начальницького складу, державних службовців та інші категорії працівників органів та підрозділів ГУМВС України в Дніпропетровській області згідно з додатками 1-89 (копія наказу - додається). Відповідно до витягу з додатку № 60 до наказу ГУМВС від 06.11.2015 № 485 о/с по Жовтоводському міському відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» звільнено у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 заступника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу, з 6 листопада 2015 року, з вислугою років на день звільнення: 15 років 02 місяці 21 день. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі № 804/529/16 за позовом ОСОБА_1 до ГУМВС, Жовтоводського міського відділу ГУМВС, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 06.11.2015 року, стягнуто з Жовтоводського міського відділу ГУМВС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44 650,14 грн. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі № 804/529/16 в апеляційному порядку оскаржена не була. На день звільнення стаж позивача за вислугу років складав: 15 років 02 місяці 21 день, підстава постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 № 730 та наказ МВС України від 6 листопада 2015 № 1388. 22.09.2023 позивачка звернулася до Голови Ліквідаційної комісії ГУМВС із заявою, в якій просила на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі № 804/529/16 внести зміни до її трудової книжки про дату звільнення з ОВС у відповідності до зазначеного вище рішення суду. Ліквідаційною комісією ГУМВС було повідомлено, що змінювати відповідний запис в трудовій книжці правових підстав немає. В подальшому, 28.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУМВС із заявою щодо зарахування їй до вислуги років період вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 23.02.2017. Ліквідаційною комісією ГУМВС ОСОБА_1 повідомлено, що враховуючи те, що дата її звільнення не змінилась та вислуга на день звільнення в наказі про її звільнення з органів внутрішніх справ вказана вірно, а тому правових підстав для перерахунку вислуги років в органах внутрішніх справ з внесення відповідних записів до трудової книжки немає. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі № 804/529/16 виконано ГУМВС в повному обсязі, що в даній справі не оскаржується позивачем. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем процесуального строку на звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що питання щодо порушень строків передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України було розглянуто ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 року.

23.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Розглянувши клопотання по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, як визначено у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Водночас, як визначено частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому, служба в поліції має особливий характер та всі правовідносини побудовані на спеціальних нормах законодавства України, таких як Дисциплінарний статут Національної поліції України, Закон України "Про Національну поліцію" інші відомчі нормативно-правові акти.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VІІІ підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.

Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII визначено сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022., в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2024 року, який триває по сьогоднішній день.

Розділом V Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначені особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Спірні правовідносини, розглядаються під кутом норм права, які визначені у зазначеному розгляді Дисциплінарного статуту НПУ, на час воєнного стану в державі.

Згідно ч.4 ст.31 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" у період дії воєнного стану поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

У постанові від 30.11.2023 у справі №500/1224/23 Верховний Суд зазначив, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.

Отже, враховуючи внесені законодавцем зміни до Дисциплінарного статуту Національної поліції України в період дії воєнного стану, у спірних правовідносинах для обчислення строку звернення слід застосовувати норми спеціального законодавства, а саме частина 4 статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ.

Позивач в межах спірних правовідносин оскаржує бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо зарахування до вислуги років ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоду вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року.

Варто зазначити, що вище зазначена бездіяльність виникла також після набрання законної сили 23.02.2017 року постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі №804/529/16.

В подальшому позивачем було неодноразово здійснено звернення до відповідача для врегулювання проблемних питань.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Кодекс адміністративного судочинства України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з визначеним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, суд зазначає, що питання щодо наявності пропуску процесуального строку на звернення до суду було досліджено в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 року, а саме, порушень вимог статті 122 КАС України не виявлено.

19.11.2024 року від позивача надійшла заява, в якій позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.08.2000 року відповідно до наказу Управління МВС України в Дніпропетровській області № 418 о/с від 17.07.2000 року, була прийнята на службу в органи внутрішніх справ.

04.11.2015 року, у зв`язку з виявленням бажання проходити службу в поліції, позивачем на ім`я начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області був поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року звільнено майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Не погоджуючись із наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року та бажаючи поновитись на роботі, позивач звернулась до суду із адміністративним позовом про скасування даного наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі № 804/529/16 позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів). Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 06.11.2015 року. Стягнуто з Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44 650,14 грн. (сорок чотири тисячі шістсот п`ятдесят гривень 14 копійок).

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі №804/529/16 набрала законної сили 23.02.2017 року.

На підставі вказаного рішення суду позивача було поновлено на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 06.11.2015 року.

На виконання Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі № 804/529/16 відповідачем було сплачено на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 44 650,14 грн. за період з 06.11.2015 року по 26.10.2016 року, зокрема, 20.06.2017 року - 4 442,80 грн. та 30.06.2017 року - 40 207,34 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач перебувала на службі в органах внутрішніх справ у період з 15.08.2000 року по 26.10.2016 року, з яких період служби в органах внутрішніх справ з 06.11.2015 року по 26.10.2016 року є періодом вимушеного прогулу, який підлягає зарахуванню до вислуги років.

29.03.2017 року позивач звернулась до ГУНП в Дніпропетровській області із запитом про надання інформації, яким просила надати копію наказу про скасування наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с в частині її звільнення з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області; копію наказу про поновлення мене на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області; копію наказу про повторне звільнення мене з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області.

У відповідь на вказаний вище запит позивач отримала Витяг з наказу від 05.12.2016 №14 о/с «По особовому складу», відповідно до якого пункт наказу ГУМВС від 6 листопада 2015 року № 485 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-257492) заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу, відмінити, вважати її працюючою на попередній посаді з 6 листопада.

Вислуга років позивача на день звільнення складає: 15 років 02 місяці 21 день.

22.09.2023 року позивач звернулась із письмовою заявою на ім`я голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, якою просила на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі № 804/529/16 внести зміни до трудової книжки про дату звільнення з ОВС у відповідності до вищезазначеного рішення суду.

Листом від 10.10.23 № 18/4-П-1129/Лк «Про надання інформації» Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Дніпропетровській області повідомила про те, що наказом ліквідаційної комісії ГУМВС від 5 грудня 2017 року № 14 о/с пункт наказу ГУМВС від 6 листопада 2015 року № 485 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, з 6 листопада 2015 року відмінено на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року по справі № 804/529/16 та тим же наказом ліквідаційної комісії ГУМВС від 05 грудня 2017 року № 14 о/с мене звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, з 6 листопада 2015 року. Враховуючи, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ з тієї ж дати, яка вже внесена до трудової книжки, змінювати відповідний запис в трудовій книжці правових підстав немає.

28.03.2024 року позивач звернулась із письмовою заявою на ім`я голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, якою просила надати мені довідку про період проходження нею служби в органах внутрішніх справ; довідку про розмір заробітної плати та стаж проходження служби в органах внутрішніх справ.

У відповідь на вказану вище заяву відповідачем надано Довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за період з 2004 по 2018 року, згідно яких ОСОБА_1 нараховано суми грошового забезпечення (ГЗ) та сплачено страхові внески (СВ), які враховуються при обчисленні пенсії за період служби з 28 липня 2004 року по 06 листопада 2015 року.

Таким чином, період з 06 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року не зараховано до вислуги років та, відповідно, суми грошового забезпечення, нараховані за цей період, не враховуватимуться при обчисленні пенсії.

23.08.2024 року позивач звернулась до відповідача у справі із письмовою заявою, якою просила зарахувати до вислуги років позивача період вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року та внести відповідні записи до трудової книжки.

Заяву від 23.08.2024 року отримано відповідачем 27.08.2024 року, однак, відповіді не надано.

Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області не вчинено жодних дій шодо зарахування позивачу до вислуги років період вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року, відповідні записи до трудової книжки позивача ним не внесено.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо незарахування позивачу до вислуги років вимушений прогул за період з 06.11.2015 по 23.02.2017 протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (пп.20, 24) час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. «б» ч.1ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, ... на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до ст.ст. 236, 236 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. […] У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. […] Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон №1404) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 231 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту про проходження військової служби, має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту і звільнення з військової служби у порядку, встановленому законодавством. Оскарження наказу не зупиняє його виконання. У разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Новий контракт з таким військовослужбовцем укладається у порядку, визначеному цим Положенням.

Відповідно до п. 149 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби за контрактом в Управлінні державної охорони України» у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Час вимушеного прогулу зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Новий контракт з таким військовослужбовцем укладається у місячний строк після поновлення його на військовій службі.

З огляду на вказане, судом встановлено, що внаслідок систематичного прийняття ГУ МВС у Дніпропетровській області шаблонних (однакових за змістом) незаконних наказів про звільнення зі служби з 06.11.2015 позивач була змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та щоразу суд поновляв її на раніше займаній посаді з дати звільнення.

Суд при прийнятті рішення враховує, що в розумінні КЗпП України вимушений прогул це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції та, як наслідок, не отримував заробітної плати. Причиною виникнення вимушеного прогулу є протиправні дії роботодавця, що зумовили звільнення працівника без законної підстави. Особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Отже, період вимушеного прогулу обчислюється починаючи з дня, наступного за днем незаконного звільнення, і триває до дня винесення наказу про поновлення працівника на роботі.

В розумінні пп.20, 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ незаконно звільнена особа рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а час вимушеного прогулу вважається часом перебування особи рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ, що зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством.

Отже, факти неодноразового поновлення позивача на посаді з дати звільнення свідчать про те, що в період вимушеного прогулу позивач вважається таким, що проходив службу в органах внутрішніх справ, а зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника. Правильність саме такого способу тлумачення норм Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підтверджується тим, що Положення про проходження інших видів державної служби спеціального характеру (військової служби у Збройних Силах України, за контрактом в Управлінні державної охорони України тощо) прямо передбачають зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні).

Отже, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи, що спори між тими ж сторонами щодо незаконного звільнення позивача закінчилися прийняттям наказу про прийняття на службу до Національної поліції України від 17.04.2018 та остаточним розрахунком вислуги років станом на 06.11.2015, суд вирішує питання щодо періоду вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 23.02.2017, а не з 06.11.2015.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною квитанцією №0312910026 від 03.10.2024.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року.

Зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, 20-а, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 08592141) зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), період вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року із внесенням відповідних записів до її трудової книжки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, 20-а, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 08592141) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна