Рішення № 123819015, 12.12.2024, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2016/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (59433, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Вікно, код НОМЕР_1 )

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - 567460,86 грн

Представники сторін:

від позивача Генцарюк М.-Д.Д. представник;

від відповідача Раздорський Р.А. адвокат.

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідачки безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 24.04.2021 по 08.10.2023 в сумі 567460,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з 20.02.2019 за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, зокрема нежитлову будівлю, загальною площею 202.3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є договір дарування нежитлового приміщення, посвідчений 20.02.2019 приватним нотаріусом Чепель О.Д. та зареєстрований за №331. Зазначений об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,6121 га, кадастровий номер 7310136600:27:002:0008.

У зв`язку із неоформленням відповідачем правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради спрямовано лист №24/01-08/3-04/4/1636 від 09.10.2023, де було запропоновано відповідачу впродовж одного місяця з дня отримання даного листа сплатити безпідставно збережених кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 567460,86 грн.

Однак, відповідач кошти за користування земельною ділянкою не сплатив, у зв`язку із чим позивач на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 24.04.2021 по 08.10.2023 в сумі 567460,86 грн.

Представником відповідачки 07.11.2024 подано письмові пояснення на предмети спору, в яких він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за відсутністю належних доказів та за безпідставністю, в разі якщо суд вважатиме, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, задовільнити позовні вимоги Чернівецької міської ради лише в розмірі 121285,51 грн за період з 24.04.2023 по 08.10.2023. При цьому, представник відповідачки посилається на те, що спір не носить господарсько-правового характеру та не підпадає під юрисдикцію господарського суду, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі ст. 231 ГПК України. Крім того, якщо період за який стягуються грошові кошти міська рада визначила з 24.04.2023 по 08.10.2023 (включно), то згідно їх же розрахунків по формулі, яка міститься в розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю від 09 жовтня 2023 року сума безпідставно збережених коштів мала би бути 121285, 51 грн.

21.11.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення від представниці позивача отримано письмові пояснення в яких в тому числі зазначено, що розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в сумі 567460,86 грн здійснено за період з 24.04.2021 по 08.10.2023.

2. Рух справи.

06.08.2024 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№2016.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.08.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.09.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 08.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 23.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 07.11.2024.

07.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представника відповідачки надійшло клопотання (вх.№2826) про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та додаткові пояснення по справі (вх.№3417).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі (вх.№2826), закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.11.2024 відкладено розгляд справи по суті на 12.12.2024.

На призначений день розгляду справи представниця позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві та винести рішення яким стягнути з відповідачки безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 24.04.2021 по 08.10.2023 в сумі 567460,86 грн.

Представник відповідачки позовні вимоги визнав частково, а саме на суму 121285,51 грн.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у справі №926/4230/21 задоволено апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено, рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.02.2022 у справі №926/4230/21 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі 409649,38 грн.

Постанова суду мотивована тим, що за ОСОБА_1 20.02.2019 зареєстровано право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля мазутопостачання) площею 202,3 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.07.2021 за №26632794. Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,6121 га (кадастровий номер 7310136600:27:002:0008). Вид використання земельної ділянки для обслуговування будівлі мазутопостачання. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 14.08.2008. Судом встановлено факт набуття ФОП ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а також користування ФОП ОСОБА_1 у період з 20.02.2019 до 23.04.2021 без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість. Враховуючи доведеність факту використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, суд дійшов висновку, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на підставі статтей 1212, 1214 ЦК України безпідставно збережених коштів, що еквівалентно розміру орендної плати за період з 20.02.2019 до 23.04.2021.

Станом на день розгляду справи нерухоме майно (нежитлова будівля мазутопостачання) площею 202,3 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 й надалі перебуває у власності відповідачки, що не заперечується представниками сторін та підтверджується Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №348591928 від 29.09.2023.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 й надалі використовувала вищевказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання. Департаментом урбаністики та архітектури ЧМР запропоновано відповідачці впродовж одного місяця з дня отримання претензії сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 567460,86 грн за період з 24.04.2021 до 08.10.2023 на підставі статтей 1212, 1214 ЦК України.

Відповідачка кошти за користування земельною ділянкою в добровільному порядку не сплатила.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 зберегла у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.4, 5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, факти, встановлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших. Правило про преюдиціальність спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Як вже зазначалось, постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у справі №926/4230/21 задоволено апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено, рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.02.2022 у справі №926/4230/21 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі 409649,38 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:002:0008 за період з 20.02.2019 до 23.04.2021.

Тобто, в даному випадку преюдиціальним є встановлений факт використання відповідачкою земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що відповідачка й надалі в період з 24.04.2021 до 08.10.20223 використовувала спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.03.2021 №389 та 02.10.2023 №НВ-7300410612023, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів відповідачкою за період з 24.04.2021 до 08.10.2023 складає 567460,86 грн.

5. Висновки за наслідками розгляду справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 8511,91 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь Чернівецької міської ради.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (59433, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Вікно, код НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 567460,86 грн та 8511,91 грн судового збору.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Микола Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.