Рішення № 123782718, 16.12.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/13893/24

Провадження №2/752/5883/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 31.07.2020 на підставі укладеного кредитного договору №2001649341801 відповідачу була видана кредитна карта з кредитним лімітом у розмірі 30 000 грн, який в подальшому було збільшено до 40000 грн.

Відповідач не виконує свої зобов`язання за укладеним кредитними договорами, внаслідок чого станом на 30.04.2024 заборгованість відповідача перед банком становить 64693,64 грн., з яких 38703,55 грн. - заборгованість за кредитом та 25990,09 грн. - заборгованість за процентами.

Просить стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

22.07.2024 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

05.08.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.09.2024 постановлено ухвалу про повернення без розгляду заяви представника відповідача про перехід до розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження та про перехід до розгляду цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30.08.2024 представник відповідача Індиченко Ю.П. подав до суду відзив на позовну заяву, який підлягає поверненню без розгляду, оскільки не надано належний документ (ордер) на підтвердження його повноважень у встановленому законом порядку.

27.09.2024 представник відповідача адвокат Чугуєнко Д.В. подав до суду відзив на позовну заяву, який суд приймає до розгляду та поновлює строк на його подання, оскільки позивачем та його представником строк на подання відзиву був пропущений з поважних причин.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що 13.03.2021 близько 10:30 год. невстановлені особи, видаючи себе за співробітників служби безпеки банківської установи шахрайським шляхом під приводом необхідності проведення транзакцій, заволоділи грошовими коштами на загальну суму 60000 грн., які знаходились на карткових рахунках банків «ПУМБ», «Ощадбанк та «ПриватБанк», про що ОСОБА_1 18.03.2021 було подано заяву до Голосіївського управління поліції м. Києва. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження №12021100010000702 від 18.03.2021 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч.2 ст.190 КК України та проводиться досудове розслідування.

При цьому ОСОБА_2 наголошує, що не передавала інформацію щодо даних картки або PIN-коду третім особам. Таким чином, вбачається, що грошові кошти (кредит) позичальник не отримав від кредитодавця, а грошовими коштами шахрайським шляхом заволоділи невстановлені особи.

Максимальний кредитний ліміт у розмірі 40000 грн. був встановлений позивачем односторонньо без повідомлення відповідача.

На примусовому виконанні у приватного виконавця Юхименко О.Л. перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №49205, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 24.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПУМБ» заборгованості в розмірі 52345,94 грн., в рамках якого позивачу перераховано грошові кошти у сумі 3166,28 грн.

Відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва №758/2603/22 від 13.10.2022 виконавчий напис, визнано таким, що не підлягає виконанню.

08.03.2023 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

11.10.2021 на адресу відповідача надійшов лист за №2888164 про те, що кредитна справа за кредитним договором №2001649341801 від 31.07.2020 передана у роботу ТОВ «УКРБОРГ». АТ «ПУМБ» уклав з ТОВ «УКРБОРГ» Договір доручення №543/44.2 від 30.04.2021. Відповідно до даного договору, ТОВ «УКРБОРГ» має право вчиняти дії, направлені на стягнення кредитної заборгованості з клієнтів банку. Також в цьому листі зазначається, що станом на 11.10.2021 борг складає 16184,66 грн.

Після військової агресії Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року відповідач для збереження життя двох неповнолітніх рідних дітей та свого життя була вимушена виїхати до Швейцарії.

Зазначає, що позивач був повідомлений про форс-мажорні обставини, відповідач подала заяву про звільнення позичальника від відповідальності на період дії воєнного стану.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, від відповідальності за несплатиту суми боргу з урахуванням процентної ставки за Договором.

Просив суд застосувати строки позовної давності.

Також відповідачем до відзиву на позовну заяву долучені клопотання про перехід до розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження та про перехід до розгляду цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, які суд залишає без задоволення, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

09.10.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що заява особисто підписана відповідачем 31.07.2020. Публічний договір не підлягає особистому підписанню з боку клієнта.

Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) відповідно до ст.6 Закону є публічною частиною договору, до якої приєднався відповідач, підписавши Заяву, яка є індивідуальною частиною договору.

Відповідач не довела, що її не ознайомили в момент підписання заяви із ДКБО, проте у кожному відділені є ДКБО у паперовій формі.

Відповідно до пунктів 4.1.5, 4.2.4. ДКБО, відповідач, приєднавшись до ДКБО надала згоду щодо зміни Кредитного ліміту, встановленого та повідомленого Клієнту шляхом надіслання SMS-повідомленням на номер мобільного телефону. Протягом дії кредитного договору відповідач не надавала заперечень банку, що не погоджується з розміром збільшеного кредитного ліміту, навпаки, активно користувалася карткою після збільшення розміру кредитного ліміту, що підтверджується випискою з особового рахунку.

Окрім того, ні на момент укладення кредитного договору, ні протягом строку його дії, відповідач не зверталася до банку про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору (ДКБО, Заяви), тим самим надала згоду на умови кредитування.

Відповідач не надала докази на підтвердження обставин неотримання SMS-повідомлень, а тому зазначенні твердження не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідач не спростовує факт отримання кредиту, а також не спростовує наявність

кредитної заборгованості та підстави її виникнення

Щодо шахрайських дій з рахунком/коштами відповідача зазначив, що

в даному випадку відповідач не звертається до суду з окремими позовними вимогами. В межах розгляду даної справи, де предмет позову - стягнення заборгованості, суд не має процесуальної можливості розглядати обставини списання коштів з рахунку відповідача.

Банк не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою картки або здійсненні за допомогою мобільного платіжного додатку, до зупинення (блокування) дії картки або обмеження використання зареєстрованих в мобільному платіжному додатку карток, а також у разі розблокування дії картки клієнтом. Сторони погодились, що в разі підключення клієнта до послуги «SMS-банкінг», несанкціоноване використання картки, проведення несанкціонованих держателем картки операцій за картковим рахунком вважається виявленим клієнтом відразу після направлення банком SMS про здійснення такої операції на номер мобільного телефону клієнта.

Відповідачем не зазначено, чи зверталася вона до банку з приводу блокування картки. Також з доводів зазначених відповідачем у відзив на позовну заяву, можна зробити висновок, що остання сама повідомила конфіденційну інформацію можливим шахраям.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

31.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Перший український міжнародний банк» з заявою №2001649341801 на приєднання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за отриманням кредитної картки на загальні споживчі цілі з кредитним лімітом у розмірі 30000 грн. з процентною ставкою за користування кредитними коштами 47,88% річних, строком на 12 місяців. У подальшому кредитний ліміт був збільшений до 40000 грн.

З аналогічними умови кредитування відповідач була ознайомлена у паспорті споживчого кредиту від 31.07.2020, про що свідчить її особистий підпис на зазначених документах.

Згідно п.4.3.6.4 Розділу ІІ Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п.4.2.19. Розділу ІІ цього договору клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до Банку особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення банку згода клієнта зміною умов договору вважається підтвердженою.

Згідно з випискою з особового рахунку відповідача за період з 31.07.2020 по 30.04.2024 відповідач користувалася кредитними коштами.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту за договором №2001649341801 боржника ОСОБА_1 31.07.2020 сума кредитного ліміту становила 30000 грн., 17.11.2020 сума ліміту збільшилася до 35000 грн., а 16.12.2020 сума ліміту збільшилася до 40000 грн.

Письмову вимогу банку від 01.05.2024 №КНО-44.2.2/196, направлену на адресу місця проживання, яку відповідач зазначила у анкеті на отримання кредиту, відповідач залишила без реагування.

Згідно з розрахунком, зробленим позивачем, станом на 30.04.2024 відповідач має заборгованість 64693,64 грн., з яких 38703,55 грн. - заборгованість за кредитом та 25990,09 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до довідки Голосіївського управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві Гончаренко І.А. 18.03.2021 звернулася з заявою про вчинення шахрайських дій невстановлених осіб, які 13.03.2021, видаючи себе за співробітників служби безпеки банківської установи, під приводом необхідності здійснення транзакцій, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_1 , які знаходились на карткових рахунках банків «ПУМБ», «Ощадбанк» та «Приватбанк» на загальну суму близько 60000 грн. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження №12021100010000702 від 18.03.2021 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 2 ст. 190 КК України та проводиться досудове розслідування.

На примусовому виконанні у приватного виконавця Юхименко О.Л. перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №49205, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 24.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПУМБ» заборгованості в розмірі 52345,94 грн., в рамках якого позивачу перераховано грошові кошти у сумі 3166,28 грн.

Відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва №758/2603/22 від 13.10.2022 виконавчий напис №49205 від 24.12.2021, визнано таким, що не підлягає виконанню.

08.03.2023 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання були розроблені АТ «ПУМБ», то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", затвердженого постановою НБУ від 05.11.2014 №705 (далі - Положення №705), яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема станом на 13.03.2021, банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Матеріали справи не місять відомостей про те, що відповідач ознайомився з Публічною пропозицією АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та погодився з нею.

Роздруківка з сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача можуть будь-коли змінюватися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

За таких обставин, суд вважає, що між сторонами 31.07.2020 був укладений кредитний договір №2001649341801, умови якого визначені сторонами в заяві №2001649341801 та паспорті споживчого кредиту від 31.07.2020, та, які були підписані обома сторонами.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазаначила, що 13.03.2021 внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб з її банківського рахунку були зняті грошові кошти.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 5 розділу VI Положення №705, яке діяло станом на 13.03.2021, відповідачка була зобов`язана контролювати рух коштів за своїм банківським рахунком та повідомляти банк про операції, які нею не виконувалися.

Тому, виявивши несанкціоноване зняття з банківського рахунку грошових коштів, які відповідач не знімала, тобто виявивши платіжну операцію, яку вона не вчиняла, у неї виник обов`язок негайно повідомити банк про зазаначену обставину.

Доказів того, що відповідач зазначений обов`язок виконала, суду не надано. За таких обставин, саме відповідачка несе ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність.

Також суд зауважує, що відсутні докази того, що саме банк вчинив дії, які призвели до несанкціонованого підвищення кредитного ліміту та зняття грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 .

Також суд враховує, що після проведення операцій 13.03.2021, відповідач частково погашала наявну перед банком заборгованість 31.03.2021 в сумі 20500 грн. та 30.04.2024 в сумі 1197,01 грн.

Доводи представника відповідача щодо неправомірного збільшення кредитного ліміту без належного повідомлення відповідача є безпідставними, оскільки відповідач не скористалася своїм правом на подання заяви про відмову від запропонованого ліміту, а отже, її поведінка свідчить про її згоду та намір на отримання кредитних коштів у встановленому (запропонованому) позивачем розмірі.

Щодо доводів представника відповідача щодо звільнення позичальника від відповідальності на період воєнного стану та неможливості нараховувати проценти за прострочення грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встанволено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встанволено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Період, впродовж якого нрархована заборгованість за кредитом та відсотки за його користування, включає в себе період карантину та воєнний стан, проте в зазначені періоди не підлягають нарахуванню виплати, визначені статтею 625 ЦК України (інфляційні нарахування та 3% річних від суми заборгованості), також позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобовязання щодо виконання грошового зобов`язання за договором про надання кредиту (позики). При цьому позичальник не звільняється від обов`язку сплатити відсотки за користування кредитом (позикою), які визначені умовами договору.

Разом з тим, як встановлено з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував інфляційні нарахування, 3% річних від суми заборгованості чи неустойку за невиконання зобов`язання відповідачем, що свідчить про неспроможність доводів представника відповідача.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що встановлено невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за укладеним з банком договором, суд вважає можливим стягнути на користь позивача заборгованість за кредитними договорами, яка станом на 30.04.2024 становить 64693,64 грн., з яких: 38703,55 грн. - заборгованість за кредитом та 25990,09 грн. - заборгованість процентами.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків давності у цій справі, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлена ст.257 ЦК України і становить три роки.

За змістом ч.2 ст.259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Судом встановлено, що кредитний договір був укладений між АТ «ПУМБ» та відповідачем укладено 31.07.2020 на строк 12 місяців. Тобто, початком строку позовної давності, у межах якого позивачу необхідно було би звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості, є 01.08.2021. Таким чином, трирічний строк давності мав би сплинути 31.07.2024 .

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положения» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже трирічний строк позовної давності не пропущений, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в межах встановленого законодавством строку, а тому відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн., оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а судові витрати підтверджені документально.

Керуючись ст.ст. 12- 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №2001649341801 від 31.07.2020 в сумі 64693 (шістдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто три) грн. 64 коп. та судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, б. 4, код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення складене 16.12.2024.

Суддя Ж. І. Кордюкова