Ухвала суду № 123778884, 11.12.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.12.2024 Справа № 914/1014/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком», м. Київ

про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: Озимко О.М.;

від відповідача: Хитрук Н.І.;

вільний слухач: Окунь Ю.М..

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 22.04.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 22.05.2024.

02.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 01.05.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11916/24).

06.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.05.2024) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№12126/24).

10.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 10.05.2024) від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№12584/24).

14.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 14.05.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 22.05.2024 о 10:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№12911/24).

Ухвалою від 15.05.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/1014/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 22.05.2024, занесено до протоколу судового засідання від 22.05.2024, суд відклав підготовче засідання на 19.06.2024.

28.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.05.2024) від представника позивача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.14281/24).

04.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 03.06.2024) від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі (вх.№14778/24).

06.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.06.2024) від представника відповідача надійшла заява, у якій відповідач виклав письмові заперечення щодо заявлених позовних вимог (вх.№15142/24).

19.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.06.2024) від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та поновлення та поновлення пропущеного строку для подання таких доказів (вх.№16143/24).

19.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 19.06.2024) від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх.№2403/24).

Ухвалою від 19.06.2024, занесено до протоколу судового засідання від 19.06.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 17.07.2024, відклав вирішення питання про прийняття заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» від 19.06.2024 за вх.№2403/24 про зміну предмету позову у справі №914/1014/24 та задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/1014/24 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 17.07.2024, занесено до протоколу судового засідання від 17.07.2024, суд прийняв до розгляду заяву позивача від 19.06.2024 за вх.№2403/24 про зміну предмету позову, ухвалив розглядати справу з врахуванням зміненого предмету позову, відклав підготовче засідання на 07.08.2024 та задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/1014/24 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

02.08.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 02.08.2024) від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник позивача одночасно просить суд поновити строк для подання доказів та долучити такі докази до матеріалів справи (вх.№19422/24).

Ухвалою від 07.08.2024, занесено до протоколу судового засідання від 07.08.2024, суд задовольнив клопотання позивача від 02.08.2024 року за вх.№19422/24 про долучення доказів та поновлення строку на їх подання, поновив процесуальні строки на подання доказів та долучити такі до матеріалів справи №914/1014/24, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 11.09.2024. Крім того, згаданою ухвалою суд також задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні 11.09.2024 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 11.09.2024 оголошено перерву до 16.10.2024.

У судовому засіданні 16.10.2024 оголошено перерву до 13.11.2024.

У судовому засіданні 13.11.2024 оголошено перерву до 11.12.2024.

21.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 21.11.2024) від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та поновлення пропущеного строку на їх подання (вх.№28212/24).

25.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.11.2024) від представника позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової земельно-технічної експертизи у справі №914/1014/24 (вх.№4373/24)

09.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 09.12.2024) від представника відповідача надійшли письмові заперечення у справі №914/1014/24 (вх.№29752/24).

У судове засідання 11.12.2024 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача підтримав раніше подане клопотання про повернення до розгляду справи у підготовче провадження та призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

У судове засідання 11.12.2024 у режимі відеоконференції з`явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо клопотання позивача про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та призначення судової земельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні 11.12.2024 суд розглянув клопотання представника позивача від 25.11.2024 за вх.№4373/24 про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та призначення судової земельно-технологічної експертизи.

В обґрунтуванні зазначеного клопотання представник позивача повідомляє про те, що на стадії дослідження доказів йому стало відомо про наявність інших важливих доказів, які стосуються обставин справи і потребують оцінки судом. Такі письмові докази подані представником позивача у клопотанні від 21.11.2024 (вх.№28212/24) і, відповідно, стосуються недобросовісної поведінки відповідача у питанні встановлення сервітуту. Крім того, позивач вважає, що для дослідження таких доказів необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З огляду на те, що до обставин, які входять до предмету доказування у даній справі, належить обставини користування (використання) відповідачем земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні Залізниці. Зважаючи на те, що позивач безпосередньо повинен довести як конкретну площу такої земельної ділянки, так і розмір плати за встановлення сервітуту, що випливає насамперед з площі земельної ділянки.

Разом з тим, позивач повідомляє про те, що відповідачу необхідний доступ до земельних ділянок залізничного транспорту, де прокладений кабель, що належить відповідачу на праві приватної власності для реалізації, зокрема послуг постачання електронних комунікаційних мереж.

Позивач також зауважує про те, що сторонами по справі для визначення площі сервітуту крім довжини кабелю враховані інші значення, а саме: зі сторони позивача береться до уваги 4 м охоронних зон на підставі законодавства України, а зі сторони відповідача - лише 0,04 м діаметру захисної труби.

Зважаючи на усе вище викладене, беручи до уваги, що матеріали прави містять взаємо суперечливі докази, їх оцінка має бути надана господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Таким чином, позивач, враховуючи приписи п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, просить суд повернутися до стадії підготовчого провадження та одночасно вирішити питання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Представник відповідача заперечив щодо клопотання позивача про повернення до стадії у підготовче провадження, відповідно і щодо призначення судової земельно-технічної експертизи. У свої запереченнях представник відповідача покликається, насамперед, на безпідставність такого клопотання, адже на його думку, сам позивач вважає, що матеріалами справи не підтверджено площу прокладення волоконно-оптичного кабелю. Крім того, відповідачем зауважено, що у позовній заяві позивач самостійно визначив площу земельної ділянки, щодо якої він просить встановити сервітут на користь відповідача.

З урахуванням відсутності потреби у проведенні експертизи у цій справі, відповідач просить суд врахувати, що відносини сторін у справі з питань розміщення та експлуатації кабелю уже врегульовані діючими домовленостями, а відтак, клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової земельно-технічної експертизи н6е підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, у часники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

За приписами ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданням підготовчого провадження є, зокрема, і визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Крім того, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Так, у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 Верховний Суд зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого судового провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадії процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Отже заявляючи вимоги про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Суд, здійснюючи розгляд справи по суті, прийшов до висновку, що існує необхідність з`ясування додаткових обставин, про які стало відомо після закриття підготовчого провадження у справі. Разом з тим, судом береться до уваги, що саме заявлене клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі вирішується безпосередньо лише у підготовчому провадженні, а відтак, існує вагома обставина щодо повернення справи №914/1014/24 у підготовче провадження.

З огляду на те, що суд повернувся до розгляду справи у підготовче провадження, судом також розглянуто клопотання позивача за вх.№28212/24 від 21.11.2024 про поновлення процесуального строку на подання доказів у справі та долучення відповідних доказів до матеріалів справи.

Зі змісту ст. 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частинами 1, 3, 4, 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга. документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи дія подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення процесуальних строків на подання доказів у справі №914/1014/24 представник позивача зазначає про те, під час ознайомлення із судовим рішенням в аналогічній справі №921/315/24, що перебувала у провадженні Господарського суду Тернопільської області, представнику позивача стало відомо про наявність інших важливих письмових доказів, які стосуються обставин позову, і долучення яких необхідне для повного та всебічного встановлення всіх обставин у цій справі.

Враховуючи вище викладене, представник позивача просить суд визнати причини пропуску процесуального строку для долучення письмових доказів поважними, поновити відповідний строк та долучити докази до матеріалів справи №914/1014/24.

Положеннями частин 1-2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а також розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Дослідивши матеріали справи, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, враховуючи принцип змагальності сторін в судовому процесі, суд вважав за необхідне клопотання представника позивача задовольнити: поновити процесуальний строк на подання доказів.

Беручи до уваги поновлення позивачем процесуального строку на подання доказів, суд вважав за доцільне приєднати до матеріалів справи докази, подані у додатках до додаткових пояснень у справі від 21.11.2024 (вх.№28212/24).

Щодо призначення у справі судової земельно-технічної експертизи суд повідомляє наступне.

За змістом ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Таким чином, судова експертиза призначається у разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/18570/17, від 14.12.2021 у справі №910/9564/20, від 24.11.2021 у справі №914/1396/20, від 17.12.2020 у справі №910/7426/17.

Призначення судової експертизи віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України і таке призначення не може розцінюватися, як порушення норм процесуального права. Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя, суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповіді обставини неможливо.

За змістом ч. 1 ст. Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аналіз положень Господарського процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів та може призначатися судом за його ініціативою у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Виходячи з повноважень, наданих суду Господарським процесуальним кодексом України, та принципу диспозитивності дослідження обставин справи, оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін.

Відповідно до частини 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи, суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Так, у клопотанні про призначення судової земельно-технічної експертизи позивачем зазначено про те, що він просить суд доручити для проведення відповідної експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз із залученням, при необхідності, судових експертів та фахівців, які володіють необхідними знаннями у цій галузі (у тому числі працівників інших установ).

При підготовці питань, що підлягають вирішенню експертизою, судом проаналізовано подані представниками сторін питання, а також вимоги Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5.

Зокрема, питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об`єктам і матеріалам, які направляються на експертизу (абз.3 п.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

Згідно з ч.ч. 4-6 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Позивачем визначені питання, які останній просить суд поставити на розгляд експерту, а саме:

- Яка площа земельної ділянки з кадастровим номером 4623687000:07:000:0007 може бути передана в сервітут для експлуатації уже прокладеного кабелю волоконно-оптичної лінії зв`язку ТОВ «Євротранстелеком»?

- Чи включається у площу сервітуту 4 метри охоронних зон, що встановлені уздовж підземних кабельних комунікацій?

- Яка довжина прокладеного кабелю волоконно-оптичної лінії електрозв`язку в ґрунті земельної ділянки з кадастровим номером 4623687000:07:000:0007?

- Які можливі варіанти встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 4623687000:07:000:0007, що розташована на території села Ставчани Львівського району Львівської області?

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судову експертизу», незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

1) подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи;

2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;

6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Пунктом 3.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, встановлено, що у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 йдеться про те, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Оскільки сервітут це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою, іншими природніми ресурсами, нерухомим майном), то потреба у його встановленні виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном сервітуту.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України визначається суб`єктний склад сервітутних відносин власник або землекористувач земельної ділянки чи інша заінтересована особа. При цьому зазначення про те, що користування буде здійснюватися чужою земельною ділянкою (ділянками) визначає предмет правовідносин, а не виступає обмеженням щодо кола суб`єктів.

Стаття 99 Земельного кодексу України, закріплюючи невичерпний перелік земельних сервітутів, також наголошує, що їх установлення можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок, чи інші заінтересовані особи. Разом з тим, жодних вказівок на те, що з відповідною вимогою не можуть звертатись власники (користувачі) земельних ділянок, які будуть обтяжені сервітутом, в цій статті також не встановлено.

Власник (користувач) земельної ділянки має такі ж самі права на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і інша особа, яка має необхідність у використанні його земельної ділянки за умови дотримання інших умов передбачених законодавством та конкретних обставин, які спонукали його до такого звернення. Потреба в заявлені такого позову саме власником (користувачем) земельної ділянки може бути викликана, зокрема необхідністю врегулювання використання його земельної ділянки, яке фактично склалось між сторонами, забезпечення такого користування в найменш обтяжливий для нього спосіб, компенсації витрат та збитків.

Таким чином, Верховний Суд зробив висновок про те, що звертатися до суду з вимогою про встановлення сервітуту вправі не лише особа, яка вимагає встановлення для неї права обмеженого користування чужим майном, а й сам власник (користувач) земельної ділянки. Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.12.21 за №918/303/21.

Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 глави 6 розділу 2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, основним завданням земельно-технічної експертизи є визначення можливих варіантів встановлення земельного сервітуту.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п.1.6. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне доручити проведення судової земельно-технічної експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз із залученням, при необхідності, судових експертів та фахівців, які володіють необхідними знаннями у цій галузі (у тому числі працівників інших установ).

Як зазначено в абз.6 п.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз`яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта).

Оскільки клопотання про призначення експертизи було заявлено позивачем, оплату витрат за її проведення слід покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Пунктом 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, передбачено право суду за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Пунктом 6 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу зупиняється на час проведення експертизи.

З огляду на те, що у справі призначено судову експертизу, провадження у справі підлягає зупиненню на час проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 42, 77, 80, 98, 99, 100, 102, 113, 118, 119, 177, 181, 182, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернутися до розгляду справи №914/1014/24 у підготовчому провадженні.

2. Клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 21.11.2024 року за вх.№28212/24 про долучення до матеріалів справи №914/1014/24 доказів та поновлення строку на їх подання - задовольнити.

3. Поновити процесуальні строки на подання доказів та долучити такі докази до матеріалів справи №914/1014/24.

4. Задовольнити клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25.11.2024 за вх.№4373/24 про призначення судової земельно-технічної експертизи.

5. Призначити у справі №914/1014/24 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз із залученням, при необхідності, судових експертів та фахівців, які володіють необхідними знаннями в цій галузі (у тому числі працівників інших установ).

6. Для вирішення експерту поставити наступні питання:

- Яка площа земельної ділянки з кадастровим номером 4623687000:07:000:0007 може бути передана в сервітут для експлуатації уже прокладеного кабелю волоконно-оптичної лінії зв`язку ТОВ «Євротранстелеком»?

- Чи включається у площу сервітуту 4 метри охоронних зон, що встановлені уздовж підземних кабельних комунікацій?

- Яка довжина прокладеного кабелю волоконно-оптичної лінії електрозв`язку в ґрунті земельної ділянки з кадастровим номером 4623687000:07:000:0007?

- Які можливі варіанти встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 4623687000:07:000:0007, що розташована на території села Ставчани Львівського району Львівської області?

7. Оплату за проведення судової експертизи покласти на позивача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

8. Попередити експерта про передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків

9. Повідомити судового експерта про надане йому право зазначити в експертному висновку свої міркування щодо обставин, які мають значення для справи, та з приводу яких йому не були поставлені питання.

10. Зобов`язати експерта після закінчення проведення судової експертизи подати письмовий висновок судового експерта за результатами дослідження та повернути Господарському суду Львівської області матеріали справи.

11. Зобов`язати сторін на вимогу суду за клопотанням експерта неухильно і у визначені строки надавати необхідні докази суду для подальшого скерування судовому експерту з метою проведення експертних досліджень.

12. На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.

13. Матеріали справи направити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

14. Про поновлення провадження у справі, дату, час і місце наступного судового засідання учасники процесу будуть повідомлені ухвалою суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

У судовому засіданні 11.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено 16.12.2024.

Суддя Гоменюк З.П.