Рішення № 123689183, 11.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Справа № 280/4804/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , батьку ОСОБА_2 , частини грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 07.07.2022 року по дату звернення до суду пропорційно дням перебування у полоні;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , батьку ОСОБА_2 , частини грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 07.07.2022 року по дату звернення до суду пропорційно дням перебування у полоні.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Кириленком А.В. який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія ВН №1368564 від 24.05.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є батьком старшого солдата ОСОБА_2 , який проходить службу у ВЧ НОМЕР_2 . Відповідно до наказу, ОСОБА_2 з 07.06.2022 вважається таким, що знаходиться в полоні збройних формувань Російської Федерації. У зв`язку з ненарахуванням грошового забезпечення за час перебування ОСОБА_2 в полоні, позивачем було подано заяву на здійснення відповідних виплат, однак відповідач відмовив у здійсненні виплати у зв`язку з недолученням заяви матері військовослужбовця, ОСОБА_3 , чи відмови від її права на отримання даної виплати на користь заявника, не наданням документів, які підтверджують реєстрацію заявника, копію свідоцтва про шлюб, наданням незавірених документів. Також посилався на невідповідність прізвища ім`я та по батькові позивача у паспорті та свідоцтві про народження. Позивачем була подана повторна заява на здійснення виплати, втім, знову отримана відповідь про відмову з аналогічних підстав. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач вважає, що зазначені підстави відмови не позбавляють позивача права на отримання половини грошового забезпечення та додаткової винагороди за час перебування ОСОБА_2 в полоні. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29.05.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.06.2024 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 07.07.2022 по 23.11.2023, повернуто позивачеві.

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 17.07.2024 провадження у справі зупинено до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2024 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог та повернення матеріалів адміністративної справи №280/4804/24 до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 280/4804/24 в частині повернення позовної заяви в частині вимог за період з 07.07.2022 по 23.11.2023 - скасовано.

Ухвалою суду від 19.11.2024 поновлено провадження в адміністративній справі №280/4804/24 зі стадії, на якій воно було зупинено.

21.11.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та зазначає, що старший солдат ОСОБА_2 знаходиться в полоні з 07.06.2022. Відповідно до наданих заявником документів, встановлено, що їх недостатньо для вирішення питання про прийняття рішення про виплату позивачу грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ОСОБА_2 в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 не надано заяв інших осіб, які можуть претендувати на зазначені виплати, зокрема матері ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Зважаючи на відсутність підстав для задоволення заяви про виплату позивачу грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ОСОБА_2 в повному розмірі, позивачу було роз`яснено порядок надання відповідних документів та рекомендовано надати докази відмови матері ОСОБА_2 від отримання коштів та надання інших документів, передбачених п.4 Порядку, визначеного постановою Кабінету міністрів України № 884 від 30.11.2016 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884). 29.03.2024 позивач повторно звернувся із заявою про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ОСОБА_2 в повному розмірі, мотивуючи це тим, що його син ОСОБА_2 розлучений із дружиною (на підтвердження чого ним наданий витяг реєстру про розірвання шлюбу ОСОБА_2 ), а також тим. що мати сина, ОСОБА_3 , знаходиться на окупованій території та, ймовірно, має громадянство Російської Федерації, проте не надав жодних документів на підтвердження вказаних доводів. За результатами розгляду вказаного звернення заявнику повторно було роз`яснено порядок надання відповідних документів та рекомендовано надати докази відмови матері ОСОБА_2 від отримання коштів або звернутись із відповідною заявою про виплату частини грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця, який перебуває в полоні. Водночас позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату йому частини грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця, який перебуває в полоні, як батьку військовослужбовця ОСОБА_2 , отже станом на дату звернення до суду відсутній предмет спору, оскільки рішення про відмову позивачу у нарахуванні та виплаті частини грошових коштів не приймалось. Крім того, відповідачем встановлено наявність у ОСОБА_2 , відповідно до рішення суду у справі № 337/3103/18 пр.№2/337/1617/2018 від 03.12.2018 року, неповнолітньої доньки, яка проживає з матір`ю, яка є її законним представником та відповідно до закону має право претендувати на отримання грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця, який перебуває в полоні. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 22.11.2024 поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 12.03.1988.

Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.03.2023 №286, з 07.06.2022 головний сержант - командир відділення старший солдат ОСОБА_2 вважається таким, що знаходиться в полоні збройних формувань Російської Федерації.

22.02.2024 позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_2 із заявою про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця, з дати знаходження його сина, старшого солдата ОСОБА_2 , у полоні.

Відповідач листом №1346 від 13.03.2024 року повідомив, що відповідно до положень п.4 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється батькам військовослужбовця рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання. Позивачем подано заяву щодо виплати в повному обсязі грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ОСОБА_2 , який знаходиться в полоні, водночас позивачем не долучено належним чином оформленої заяви матері ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щодо виплати їй частини належного ОСОБА_2 грошового забезпечення, чи відмови від її права на отримання зазначеної частини на користь позивача. Також позивачем не надано копії документів, на підтвердження реєстрації позивача, копії свідоцтва про шлюб, також відповідність наданих документів оригіналам не підтверджена належним чином (не завірені нотаріально або іншим чином, передбаченим законодавством). Крім того, особисті дані позивача, зазначені в паспорті громадянина України № НОМЕР_5 від 11.01.2023, не відповідають особистим даним, зазначеним у свідоцтві про народження ОСОБА_2 від 02.03.1988 серія НОМЕР_4 . Зважаючи на викладене, відсутні передбачені законом підстави для задоволення заяви про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 , як батьку військовослужбовця, який перебуває в полоні, до усунення зазначених недоліків.

29.03.2024 позивач повторно звернувся до ВЧ НОМЕР_2 із заявою про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця, з дати знаходження його сина, старшого солдата ОСОБА_2 , у полоні. Окрім того, щодо матері ОСОБА_2 , повідомив, що остання знаходиться на тимчасово окупованій території.

Відповідач листом №2038 від 12.04.2024 повідомив, що відповідно до положень п.4 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється батькам військовослужбовця рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання. Позивачем подано заяву щодо виплати в повному обсязі грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ОСОБА_2 , який знаходиться в полоні, водночас позивачем не долучено належним чином оформленої заяви матері ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щодо виплати їй частини належного ОСОБА_2 грошового забезпечення, чи відмови від її права на отримання зазначеної частини на користь позивача. Також, встановлено, що особисті дані позивача, зазначені в паспорті громадянина України № НОМЕР_5 від 11.01.2023, не відповідають особистим даним, зазначеним у свідоцтві про народження ОСОБА_2 від 02.03.1988 серія НОМЕР_4 . Зважаючи на викладене, відсутні передбачені законом підстави для задоволення заяви про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 , як батьку військовослужбовця, який перебуває в полоні, до усунення зазначених недоліків.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу, як батьку військового службовця, що перебуває у полоні, частини грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди пропорційно дням перебування його у полоні, позивач звернувся до суд із позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі

Відповідно до ст. 2 Закону №2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до ч. 2-4 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.

Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку № 260).

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок № 884.

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно.

Згідно п.7 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

З наведеного законодавчого регулювання спірних правовідносин вбачається, що батьки захопленого у полон військовослужбовця мають право на отримання грошового забезпечення такого військовослужбовця рівними частками та лише за умови, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі, або не має повнолітніх дітей, які проживають разом з ним, та осіб на утриманні.

З матеріалів справи встановлено, що позивач, як батько захопленого в полон ОСОБА_2 , звернувся до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця, який перебуває у полоні, водночас відповідач відмовив у виплаті, посилаючись на ненадання належним чином оформленої заяви матері ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щодо виплати їй частини грошового забезпечення, чи відмови від її права на отримання зазначеної частини на користь позивача, яка також має право на отримання зазначеної виплати.

Разом із тим, суд звертає увагу, що пунктом 4 Порядку № 884 серед документів, які додаються до відповідної заяви, не передбачено обов`язок подавати заяви інших осіб, які мають право на отримання відповідних сум, про їх виплату чи відмову від виплати.

Слід зазначити, що звернення за відповідною виплатою здійснюється на добровільних засадах і право на отримання належних до виплати сум членом сім`ї військовослужбовця, який перебуває у полоні, не може бути поставлено у залежність від факту реалізації або відмови від реалізації такого права іншими особами.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі із ОСОБА_4 . Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2018 у справі №337/3103/18, розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.08.2016 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 746. Також судовим рішенням встановлено, що сторони мають неповнолітню доньку, яка мешкає з матір`ю.

Водночас судом встановлено, що зазначена обставина не була підставою для відмови у виплаті позивачу грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди його сина, який перебуває у полоні, а тому не може бути прийнята під час розгляду даної справи судом до уваги. Крім того відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин, а надана копія відповідного судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень є знеособленою, що не доводить, що таке рішення стосується саме ОСОБА_2 .

Крім того, наведене свідчить про те, що, відмовляючи позивачу у виплаті грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди його сина, який перебуває у полоні, відповідач не перевірив та взагалі не встановив коло осіб, які мають право на отримання такої виплати відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату йому частини грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця, який перебуває в полоні, як батьку військовослужбовця ОСОБА_2 , суд відхиляє як беззмістовні, оскільки Порядок №884 не розмежовує та не виділяє заяви на якісь окремі види.

Слід зазначити, що долучені до матеріалів справи копії відповідних заяв позивача не містять вимоги про виплату позивачеві грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди його сина за час перебування у полоні саме в повному розмірі.

Визначення кола осіб, що мають право на отримання зазначених виплат, частини та обсягу цих виплат, входять до повноважень відповідача, оскільки саме командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У наданих відповідях відповідач жодного разу не повідомив позивачу по можливість отримання частини грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди його сина за час перебування у полоні, обмежуючись посиланням на відмову у виплаті з підстав, які не передбачені Порядком №884.

Отже, під час розгляду заяви позивача відповідач повинен був встановити коло осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за час його перебування у полоні, відповідно до черговості, встановленої ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII, та визначити їхню частку до виплати, у тому числі і позивача, однак протиправно цього не зробив.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що особисті дані позивача, зазначені в паспорті громадянина України № НОМЕР_5 від 11.01.2023, не відповідають особистим даним, зазначеним у свідоцтві про народження ОСОБА_2 від 02.03.1988 серія НОМЕР_4 , як на підставу для відмови у виплаті позивачеві відповідних сум грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за час його перебування у полоні, оскільки по-перше, паспорт позивача та свідоцтво про народження ОСОБА_2 складено різними мовами. Крім того, визнання відповідачем позивача батьком ОСОБА_2 вбачається зі змісту наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.03.2023 №286 «Про результати службового розслідування», оскільки останній містить інформацію про врахування пояснень позивача як батька щодо обставин втрати зв`язку з військовослужбовцем, а також інформацію про те, що саме за зверненням позивача як батька військовослужбовця до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було підтверджено факт перебування ОСОБА_2 у полоні.

Вищенаведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ОСОБА_2 за час перебування останнього у полоні.

При цьому позивачем помилково заявлено про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_2 у спірних правовідносинах, адже відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) за результатами розгляду заяви та поданих документів зобов`язаний прийняти рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі, і конкретна форма такого письмового повідомлення чинним законодавством не визначена.

Отже, порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення про відмову позивачу у виплаті грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди його сина, старшого солдата ОСОБА_2 , який перебуває у полоні, яке оформлено відповідним листом.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пункт 2 вказаної норми передбачає, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина 4 статті 245 КАС України).

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

У даній справі судом встановлено, що відповідач під час розгляду заяви позивача не встановив осіб, які мають право на відповідну виплату, не перевірив належним чином наявність/відсутність осіб на утриманні військовослужбовця, який перебуває в полоні, не встановив чи має позивач відповідне право в порядку черговості, визначеної ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII, не визначив належний розмір частки грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди полоненого військовослужбовця, за умови наявності такого права у позивача.

Суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить розгляд відповідної заяви та прийняття вмотивованого рішення, приймаючи рішення замість нього в умовах неповного з`ясування відповідачем обставин, що мають вирішальне значення для правильного прийняття рішення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у спосіб, визначений позивачем, шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу частину грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди його сина, який перебуває у полоні, оскільки це не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

Виходячи зі встановлених обставин справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними та скасування рішення відповідача про відмову позивачу у виплаті грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, як батьку військовослужбовця, який перебуває у полоні, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.03.2024 про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця, який перебуває у полоні, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України "Про судовий збір", інших витрат не заявив, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_2 , оформлене листом №2038 від 12.04.2024, про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, як батьку військовослужбовця ОСОБА_2 , який перебуває у полоні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2024 про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, як батьку військовослужбовця ОСОБА_2 , який перебуває у полоні, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 11.12.2024.

Суддя М.О. Семененко