Ухвала суду № 123683825, 25.11.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7624/21

Провадження №: 1-в/755/693/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_4 про приведення у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом`якшує його, вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31.01.2023 ухваленого у справі № 755/7624/21,-

У С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2024 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява засудженого ОСОБА_4 про приведення у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом`якшує його, вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31.01.2023 ухваленого у справі № 755/7624/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024, подання передано на розгляд головуючому судді ОСОБА_1 .

Засуджений в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено.

Прокурор в судовому засіданні просила подання задовольнити.

Вивчивши заяву, вислухавши думку прокурора з приводу подання, суд приходить до наступного.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31.01.2023 ухваленим у справі № 755/7624/21, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ст. ст. 70, 71 КК України призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 КУпАП.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року та дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2 102 грн.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2 270 грн.

За змістом вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31.01.2023 у справі № 755/7624/21, кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України були вчинені ОСОБА_4 11.08.2020, 14.08.2020, 19.03.2021, 31.03.2021, а вартість викраденого майна становила 864,84 грн.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12 зазначила, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

З огляду на викладене, враховуючи релевантну щодо обставин кримінального провадження практику Верховного Суду (позиція, викладена у Постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, та Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21), оскільки ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, заява ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а засуджений ОСОБА_4 звільненню від покарання.

Керуючись ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Заяву засудженого ОСОБА_4 про приведення у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом`якшує його, вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31.01.2023 ухваленого у справі № 755/7624/21 - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31.01.2023 у справі № 755/7624/21 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнити від призначеного покарання у зв`язку із усуненням караності діяння.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30.11.2020 у справі № 755/15809/19 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов`язків відповідно до ст. 76 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1