Рішення № 123673003, 11.12.2024, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2024 Справа №905/1273/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали

за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080,вул. Батумська, буд.11, м.Дніпро, 49074)

до відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 81562,97 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави позову

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.73.0000000299 від 20.01.2021 у розмірі 81562,97 грн станом на 21.09.2024, яка складається з наступного: 54986,71 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 8775,52 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 11800,74 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 0,00 грн - пеня; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова); 5000,00 грн - штраф (змінна складова).

Позов обґрунтований тим, між позивачем та відповідачем підписаний кредитний договір №20.73.0000000299 від 20.01.2021. Відповідачем не виконано зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Заперечення учасників судового процесу

Відзив на позовну заяву

Відповідач відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Хід розгляду справи та процесуальні дії

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність 23.06.2021 за власним рішенням.

Відповідно до відповіді №818712 від 01.10.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 не знайдено.

Ухвалою суду від 02.10.2024 постановлено: зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області та Державну міграційну службу України надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, від 21.11.2009, РНОКПП НОМЕР_1 ); зобов`язати Міністерство соціальної політики України надати відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, від 21.11.2009, РНОКПП НОМЕР_1 ).

08.10.2024, на електронну пошту суду надійшов лист Міністерства соціальної політики №22902/0/2-24/3 від 04.10.2024 (вх.№01-35/1404/24) про те, що станом на 03.10.2024 в ЄІБД ВПО інформація про запитувану особу відсутня.

08.10.2024, на електронну пошту суду надійшов лист Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області №1401.2.3-4027/1401.2.10-24 від 08.10.2024 (вх.№01-35/1407), в якому повідомлено, що за наявними обліками Гу ДМС у Донецькій області, згідно РТГ ІП Реєстрація місця проживання Горбачової Катерини Сергіївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованою за адресою - АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.10.2024 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/1273/24; справу №905/1273/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); запропонувати відповідачу зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, відповідно до вимог ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За допомогою підсистеми Автоматизованої системи "Діловодства спеціалізованого суду", судом встановлено, що у відповідача не зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що територія м.Маріуполь тимчасово окупована з 05.03.2022.

Згідно з ст.12.1. ч.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (із змінами та доповненнями, що набрали законної сили 03.12.2022) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Судом за допомогою веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" встановлено, що поштове відділення за місцем реєстрації відповідача, тимчасово не функціонує. Отже відправка ухвали суду засобами поштового зв`язку на адресу реєстрації відповідачів не можлива.

На виконання вимог вищевказаних нормативних актів, судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ (14.10.2024) про відкриття провадження у справі.

Крім того, направлення ухвали суду від 11.10.2024 здійснювалось на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_2), що зазначена позивачем у позовній заяві. Ухвалу доставлено до електронної скриньки, що підтверджується довідкою Господарського суду Донецької області про доставку електронного листа.

05.11.2024, через канцелярію суду, надійшов лист Державної міграційної служби України №6.2-11217/6/-24 віл 04.10.2024 (вх.№8037/24), з якого вбачається, що за наявною в ДМС інформацією, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано 09.07.2013 за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду позовної заяви повідомлений належним чином.

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами

20.01.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі - банк, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) було підписано кредитний договір №20.73.0000000299 (надалі - договір).

За умовами кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (далі - "кредит") надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору термін повернення кредиту зазначений у пункті А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 договору.

Усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - "Істотні умови кредитування" (п.1.3 договору).

Згідно з п.А1 договору вид кредиту -строковий кредит.

Відповідно до п.А2 договору ліміт цього договору: у розмірі 100000,00 грн на фінансування поточної діяльності.

Термін повернення кредиту 19.01.2023. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 цього договору).

Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:

сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором*((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)*Процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);

сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтеїного платежу;

сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %.

Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 19.01.2023 (пункт A3 договору).

Згідно з п.А6 договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних.

Відповідно до п.А7 та А8 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку передбаченого п.А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентів ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360").

Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежів заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.

Згідно з п.А10 договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Банк зобов`язується: відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у пункті А.4 цього договору; надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої пунктом 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.12 цього договору (п.п. 2.1.1, 2.1.2 п. 2.1 договору);

Позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору (п. 2.2.1 договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору (п. 2.2.2 договору); повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору (п. 2.2.3 договору); сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору (п. 2.2.5 кредитного договору).

Пунктом 2.2.6 договору визначено, що позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язань з погашення кредиту, а також процентів за користування.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.5 договору позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А.10 цього договору.

Згідно з п. 4.7 договору у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день та позичальник має відкриті в банку поточні рахунки, позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених п.п. 2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснити погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день.

Погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього договору (пункт 4.8 договору).

Зобов`язання за цим договором у тому числі, строк виконання яких згідно з умовами цього договору не наступив, за умови реалізації банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п.п. 2.2.13, 2.3.13 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. Остаточне погашення заборгованості за цим договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п. 1.2 цього договору. Під реалізацією права банку щодо стягнення неустойки згідно розділу 5 цього договору, сторони узгодили дії банку з розподілу грошей, отриманих від позичальника для погашення заборгованості, згідно черговості погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті договору. При цьому сторони узгодили, що додаткових вимог до позичальника, щодо реалізації банком свого права по стягненню неустойки, не потрібні. У разі, якщо банк не реалізує свого права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації, узгодженими сторонами способами телекомунікацій, повідомляє позичальника про таке, протягом 5 днів з дати отримання грошей від позичальника. Узгодженими сторонами способами телекомунікацій є: відповідне повідомлення, ПЗ "А24", СМС-повідомлення (п.4.9 договору).

Згідно з п.4.10 договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п.4.11 договору);

Відповідно до п.5.8 договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень +5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами (п.6.1 договору).

Відповідно до п.6.2 договору цей договір у частині 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п.6.2 договору).

Договір підписано керівником відділення Акціонерного товариства "Акцент-Банк" Власовою Н.В., ОСОБА_1 та скріплено печаткою банку.

Додатком №1 до договору №20.73.0000000299 від 20.01.2021 визначено графік погашення основної суми боргу, суми процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату та сума комісійних винагород, відповідно до якого строк погашення кредиту до 19.01.2023 (включно). Відповідно графіку, позичальник кожного місяця 20 числа починаючи з 20.02.2021 зобов`язаний погашати кредит у розмірі 5885,87 грн (платіж складається з основної суми боргу, суми процентів та комісійних винагород) та повинен повністю сплатити кредит 19.01.2023 у розмірі 5885,79 грн.

Додаток №1 до договору підписано керівником відділення Акціонерного товариства "Акцент-Банк" Власовою Н.В., ОСОБА_1 та скріплено печаткою банку.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до матеріалів справи додано меморіальний ордер №TR.16531016.25074.64999 від 20.01.2021 на суму 100000,00 грн, з наступним призначенням платежу "видача кредиту згідно договору №20.73.0000000299 від 20.01.2021".

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано банківську виписку з рахунку відповідача за період з 20.01.2021 по 21.09.2024.

З банківської виписки вбачається, що відповідачем було сплачено заборгованість у загальному розмірі 53176,74 грн, а саме: 17.02.2021 у розмірі 5900,00 грн; 19.03.2021 у розмірі 5885,87 грн; 19.04.2021 у розмірі 5900,00 грн; 20.05.2021 у розмірі 5885,87 грн; 05.07.2021 у розмірі 5800,00 грн; 21.07.2021 у розмірі 5886,00 грн; 25.08.2021 у розмірі 4999,00 грн; 12.11.2021 у розмірі 8920,00 грн; 08.02.2022 у розмірі 4000,00 грн.

Крім того, банком було здійснено автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості у загальному розмірі 17514,17 грн, що були віднесені на погашення простроченої заборгованості за комісією у розмірі 3191,19 грн, погашення простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 4335,20 грн та погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9985,78 грн.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин повідомлених позивачем та тих, що підтверджуються наявними матеріалами справи.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором №20.73.0000000299 від 20.01.2021 у розмірі 81562,97 грн станом на 21.09.2024, яка складається з наступного: 54986,71 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 8775,52 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 11800,74 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова); 5000,00 грн - штраф (змінна складова).

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 13.02.2019 №910/8729/18.

Згідно частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.04.2017 та припинила свою підприємницьку діяльність 23.06.2021 шляхом внесення відповідного запису до реєстру.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що кредитний договір між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписаний 20.01.2021, тобто в період реєстрації ОСОБА_1. суб`єктом підприємницької діяльності.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).

Таким чином, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як Фізичної особи-підприємця, не припинились.

Враховуючи викладене, справа за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості відноситься до юрисдикції господарського суду.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що кредитний договір №20.73.0000000299 від 20.01.2021 за своїм змістом та правовою природою містить елементи кредитного договору, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем 20.01.2021, на виконання умов договору №20.73.0000000299 від 20.01.2021 надано відповідачу кредит у розмірі 100000,00 грн на період з 20.01.2021 по 19.01.2023, що підтверджується меморіальним ордером №TR.16531016.25074.64999 від 20.01.2021.

Відповідно до умов договору позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів.

Відповідно до Графіку погашення, що є додатком №1 до договору, позичальник повинен був щомісяця в строк до 20 числа місяця вносити платежі у розмірі, погодженому сторонами, кінцевий строк - 19.01.2023.

З банківської виписки вбачається, що позичальник здійснював платежі за кредитним договором до 08.02.2022 у загальному розмірі 53176,74 грн. Після 08.02.2022 відповідач припинив виконання умов договору та внесення щомісячних платежів відповідно до умов договору та графіку погашення заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку/особового рахунку відповідача за період з 20.01.2021 по 21.09.2024, судом встановлено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 153450,40 грн.

Доказів сплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 54986,71 грн матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 54986,71 грн.

Щодо вимог Акціонерного товариство "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 8775,52 грн, то суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у статті 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Отже, можливість стягнення процентів за неправомірне користування кредитом в іншому розмірі, ніж це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, має визначатися окремим зобов`язанням (умовою договору) та не може ототожнюватися з розміром процентів, визначеним умовами договору за правомірне користування кредиту в порядку частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України.

Крім того, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем на підставі п.4.1 договору нараховано у розмірі передбаченому п. А6 та заявлено до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом.

Дослідивши умови договору щодо періоду, підстав та розміру нарахування процентів за користування кредитом, судом встановлено, що сторонами погоджено нарахування процентів за користування кредитом до повного погашення кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п.4.10 договору). Аналогічні положення передбачені п. 4.1 договору, відповідно до якого за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору.

При цьому, договір також містить положення про нарахування пені та штрафу за порушення строків виконання будь -якого з грошових зобов`язань (п.А7., 5.8 договору).

Як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості станом на 21.09.2024, позивач здійснює нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 19,9% за період з 09.02.2022 по 31.03.2023 у загальному розмірі 8775,52 грн.

Проте, суд не погоджується з розрахунком процентів за користуванням кредиту за період з 09.02.2022 по 31.03.2023 оскільки, як встановлено судом вище, строк користування кредитом закінчився 19.01.2023. Отже, після закінчення строку кредитування, позивач має право на нарахування пені та штрафів за прострочення виконання грошового зобов`язання, як це передбачено договором. Зазначення у договорі про те, що проценти за користування кредитом нараховуються до дня погашення кредиту не спростовують того факту, що сторонами погоджено розмір процентів саме за користування кредитом, тобто за правомірне користування кредитом. Тому, у суду відсутні підстави для застосування вказаних вище положень договору до нарахування процентів за неправомірне користування процентів.

За таких обставин, за розрахунком суду заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 09.02.2022 по 19.01.2023 становить 8414,93 грн, яка і підлягає стягненню.

Щодо вимог Акціонерного товариство "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості за винагородою у розмірі 11800,74 грн, то суд виходить з наступного.

Позивач на підставі п.А.10 договору нарахував та заявив до стягнення заборгованість за винагородою, що складає 0,79% від суми кредитного ліміту (100000,00 грн) за період з 09.02.2022 по 31.03.2023.

Відповідно до п. А.10 договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.

Судом досліджений зміст договору та умови п. А.10 договору та з`ясовано, що останні не містять положень про тлумачення такого виду послуг як кредитне обслуговування. Разом з цим, суд не погоджується з нарахуванням позивачем винагороди за кредитне обслуговування після закінчення строку кредитування, оскільки після цього строку сума кредиту, яка не сплачена у строки передбачені договором переноситься до суми простроченої заборгованості і тому позивач вже не може надавати послуги з кредитного обслуговування.

За таких обставин, за розрахунком суду заборгованість за винагородою за період з 09.02.2022 по 19.01.2023 становить 9430,74 грн, яка і підлягає стягненню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі: 1000,00 грн - штраф (фіксована складова); 5000,00 грн - штраф (змінна складова), суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Водночас, згідно з пунктом 8 Розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 17.21.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 та від 25.04.2023 № 383 за назвами: «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 в Україні встановлений карантин. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Разом з цим, відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23 зазначено, що з аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

В подальшому строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента№ 133/2022 від 14.03.2022; з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента№ 259/2022 від 18.04.2022; з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 341/2022 від 17.05.2022; з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 573/2022 від 12.08.2022; з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 757/2022 від 07.11.2022; з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 58/2023 від 06.02.2023; з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 254/2023 від 01.05.2023; з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 451/2023 від 26.07.2023; з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 734/2023 від 06.11.2023; з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 49/2024 від 05.02.2024; з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 271/2024 від 06.05.2024 та з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 469/2024 від 23.07.2024.

Таким чином, позивачем відповідно до умов договору нараховані штрафи, проте зважаючи на період дії карантину та воєнного стану відповідач звільняється від нарахованих позивачем штрафів у загальній сумі 6000 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1000,00 грн - фіксована складова та 5000,00 грн - змінна складова, задоволенню не підлягають.

Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді сплачено судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 13, 73-76, 79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (код ЄДРПОУ 14360080, вул. Батумська, буд.11, м. Дніпро, 49074) заборгованість за кредитним договором №20.73.0000000299 від 20.01.2021 на загальну суму 72832 (сімдесят дві тисяч вісімсот тридцять дві) грн 38 коп. станом на 21.09.2024, яка складається з: 54986 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) грн 71 коп - залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 8414 (вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн 93 коп. - залишок заборгованості за процентами; 9430 (дев`ять тисяч чотириста тридцять) грн 74 коп - залишок заборгованості за винагородою та судовий збір у розмірі 2703 (дві тисячі сімсот три) грн 88 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2024.

Суддя Д.М. Огороднік