Рішення № 123637993, 10.12.2024, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа499/925/24

Провадження2/153/456/24-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Швеця Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гуцол Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 20.11.2021 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1002018718301 на підставі якого ОСОБА_1 видано кредит в сумі 40000 гривень. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредиту. Відповідач ОСОБА_1 не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 01.07.2024 в розмірі 52591 гривня 12 копійок, з яких: 34588 гривень 94 копійки - заборгованість за кредитом; 6 гривень 88 копійок - заборгованість за процентами; 17995 гривень 30 копійок заборгованість за комісією. Позивач зазначив, що ним було направлено письмову вимогу (повідомлення) відповідачеві, однак, у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Вважаючи свої права порушеними, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом і просить заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у зазначеній вище сумі і судових витрат, задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті з повідомленням сторін на 10.12.2024 о 10 годині 00 хвилин.

Представник позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути у відсутність представника банку. Проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судовою повісткою-повідомленням із рекомендованим повідомленням, яка направлялася за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 . Про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив суду не подала, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в її відсутність до суду не надійшло.

Відмітка на поштовому повідомленні: «адресат відмовився», відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України свідчить про те, що відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Частиною 1 ст.223ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 20.11.2021 ОСОБА_1 підписала заяву №1002018718301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.8-9).

Із заяви вбачається, що цільове призначення кредиту: загальні споживчі цілі. Повернення споживчого кредиту та сплата процентів за користування споживчим кредитом разом із комісіями здійснюється за ануїтетною (рівними платежами) схемою. Відповідно до графіку платежів, що міститься у заяві №100201878301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, дата платежу до 20 числа кожного календарного місяця, розмір щомісячного платежу становить 2862,84 гривень щомісячно, окрім останнього місяця, коли сума платежу становить 2862,73 гривень, в тому числі комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1196 гривень щомісяця.

Також у заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (далі ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням усіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердила свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених умовах.

Перед підписанням заяви, відповідач ОСОБА_1 ознайомилася з умовами Паспорта споживчого кредитування та кредитного договору (а.с.9 на звороті).

Із змісту Публічної пропозиції АТ ''ПУМБ'' на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка є складовою частиною договору, слідує, що у ній зазначено умови кредитування (а.с.12 - 18).

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, діяла з 01.11.2021), передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.

Згідно п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором, позивач направив на адресу позичальника письмову вимогу (повідомлення), яке датоване 02.07.2024 вих.№КНО-44.2.2/382, про виконання зобов`язань за укладеним договором з вимогою повернення боргу протягом тридцяти днів з моменту отримання цього листа, однак вказана вимога відповідачем виконана не була (а.с.18 (на звороті) -19).

На виконання умов укладеного договору банк відповідно до платіжної інструкції №TR.53767508.26712.8810 від 20.11.2021 видав кредитні кошти відповідачу ОСОБА_1 в обумовленій сумі у розмірі 40000 гривень (а.с. 21).

З наданої банком виписки з рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо здійснення щомісячних платежів виконувала не належним чином, а саме: сплачувала відповідні платежі до 28.05.2022, після чого жодних платежів на користь позивача не здійснювала з усіх передбачених платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість (а.с.23-24).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №1002018718301 від 20.11.2021 встановлено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Перший Український Міжнародний банк» за кредитним договором №1002018718301 від 20.11.2021 станом на 01.07.2024 (включно) становить в розмірі 52591 гривня 12 копійок, з яких: 34588 гривень 94 копійки - заборгованість за кредитом; 6 гривень 88 копійок - заборгованість за процентами; 17995 гривень 30 копійок заборгованість за комісією (а.с.21 (на звороті) 22 (на звороті).

Таким чином, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №1002018718301 від 20.11.2021, отже, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статтей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов`язання.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст.611 ЦК України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за умовами кредитного договору №1002018718301 від 20.11.2021 отримала кредитні кошти в сумі 40000 гривень на строк 24 місяці, які повинна була повернути згідно графіку платежів, що міститься у заяві №1002018718301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, шляхом сплати до 20 числа кожного календарного місяця, розмір щомісячного платежу 2862,84 гривень щомісячно, окрім останнього місяця, коли сума платежу становить 2862,73 гривень, в тому числі комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1196 щомісяця.

Факт отримання вказаних коштів в сумі 40000 гривень відповідачем підтверджено письмовими доказами, зокрема, платіжною інструкцією№TR.53767508.26712.8810 від 20.11.2021, та частковим погашенням кредитної заборгованості, про що свідчить виписка з рахунку ОСОБА_1 .

Однак, відповідач неналежно виконувала взяті на себе договірні зобов`язання.

Згідно позовних вимог та розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути із відповідача 52591,12 гривень (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто одну гривню дванадцять копійок), з яких: 34588,94 гривень (тридцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім гривень дев`яносто чотири копійки) заборгованість за кредитом; 6,88 гривень (шість гривень вісімдесят вісім копійок) заборгованість за процентами; 17995,3 гривень (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень тридцять копійок) заборгованість за комісією.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, заявленій позивачем до стягнення, суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 34588,94 гривень є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Також, враховуючи наведені обставини, положення договору та норм законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача 6,88 гривень заборгованості за процентами є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Однак, суд вважає, що позовна вимога про стягнення комісії не підлягає задоволенню з таких підстав.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.5 заяви №1002018718301 від 20.11.2021 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %, що становить 1196,00 гривень щомісяця. Тобто банком фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Однак, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, який визначено в заяві №1002018718301 від 20.11.2021, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості. При цьому, з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 5.7.3 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20 листопада 2021 року, встановлено плату за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахункове касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Таким чином вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах визначених п.5 заяви №1002018718301 від 20.11.2021 та графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача комісії в сумі 17995,3 гривень необхідно відмовити.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовільнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача 34595,82 гривень заборгованості за кредитним договором №1002018718301 від 20.11.2021, а саме: 34588,94 гривень заборгованості за сумою кредиту та 6,88 гривень заборгованості за процентами. В іншій частині позову відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при пред`явленні позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, тому розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме: в сумі 1593,50 гривень.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 279, 263- 265, 268 ЦПК України, суд і на підставі ст.ст.15, 16, 207, 526, 527, 530, 533, 610, 612, 626, 628, 638, 639, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська,4), код ЄДРПОУ 14282829, заборгованість за кредитним договором №1002018718301 від 20.11.2021 в сумі 34595,82 гривень (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять гривень вісімдесят дві копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська,4), код ЄДРПОУ 14282829, судовий збір в сумі 1593,50 гривень (одна тисяча п`ятсотдев`яносто три гривні п`ятдесят копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська,4), код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 10.12.2024.

Суддя Р.В. Швець