Ухвала суду № 123609149, 27.09.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8066/24

4-с/308/24/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді - Крегул М.М.,

секретаря судового засідання - Микуланинець О.І.,

боржника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга Мамай ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 07.07.2023 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у м.Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір А.І.., у виконавчому провадженні №51642085, винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, а саме про здійснення відрахування із суми доходів боржника ( ОСОБА_1 ) у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, у розмірі 50% доходів щомісяця, до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 92245,27 грн, (станом на 01.07.2023 року). Постанова, винесена за виконавчим листом №308/4139/16-ц, про стягнення аліментів, що виданий на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду.

Постанова була направлена на виконання Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород», за місцем роботи заявника.

Як стверджує заявник, станом на 01.03.2024 року, відповідно до «Розрахунок заборгованості по аліментам» виданого старшим державним виконавцем ВДВС у м.Ужгород ЗРУ МЮУ Кушнір А.І. у виконавчому провадженні №51642085 - «станом на повноліття, борг по сплаті аліментів стягнуто в повному обсязі». Тобто означену суму заборгованості по аліментам, заявником було сплачено в повному обсязі.

При цьому, 09.04.2024 року, старшим державним виконавцем ВДВС у м.Ужгород ЗРУ МЮУ Кушнір А.І., у виконавчому провадженні №51642085, було винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, а саме про здійснення відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, у розмірі 50% доходів щомісяця, до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 63368.05 грн. в тому числі виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій. 25.04.2024 року вказану постанову заявником було отримано у поштовому відділенні.

Також заявник вказує, що мав змогу ознайомитись та отримати копії постанов на підставі яких вищевказана постанова прийнята, а саме про наявність «відносно боржника ОСОБА_1 державним виконавцем 08.11.2008 року, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 39903,5грн, 20.02.2020 винесено постанову про накладення шрафу на боржника в розмірі 3504,7 грн, 09.04.2024 винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10005,10 грн., та 09.04.2024 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 9954,75 грн. (загальна сума 63368,05 грн.)».

Вказані постанови заявник вважає необґрунтованими та незаконними, оскільки в порушення вимог ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», п.9 розділу 16 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, не зважаючи на фактичне виконання зобов`язань, виконавцем не було закінчено виконавче провадження, та не було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження за ВП№51642085.

Крім того, посилаючись на вимоги ч.2 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження», заявник зазначає, що постанова про звернення стягнення від 09.04.2024 року на загальну суму 63368,05 грн., не являється постановою зі стягнення аліментів.

Щодо постанови державного виконавця від 08.11.2018 року про накладення штрафу на боржника в розмірі 39903,5грн, за невиконання рішення суду в результаті якого утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, заявник також вважає таку незаконною, так як відповідна норма, про накладення штрафу, була введена в дію Законом № 2475-VІІІ від 03.07.2018, а тому державний виконавець вправі був обчислювати строк заборгованості лише з моменту (часу) введення даної норми в дію.

Окрім цього заявник зазначає, що 09.04.2024 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10005,1 грн., яку він також вважає незаконною так як станом на 01.03.2024 року, відповідно до «Розрахунок заборгованості по аліментам», виданого старшим державним виконавцем ВДВС у м.Ужгород ЗРУ МЮУ Кушнір А.І. у виконавчому провадженні №51642085, «станом на повноліття, борг по сплаті аліментів стягнуто в повном у обсязі».

Крім того, 09.04.2024 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору, на загальну суму 9954,75 грн., яку заявник вважає незаконною, оскільки з мотивувальної частини слідує, що постанова винесена 09.04.2024 року, на підставі розрахунку заборгованості станом на 31.03.2020 року.

З урахуванням наведеного заявник просить суд: 1) Визнати неправомірним рішення - Постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір А.І. від 09.04.2024 року, про звернення стягнення на заробітну плату, у виконавчому провадженні №51642085, та зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, поновити порушене право; 2) Визнати неправомірним рішення - Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миговича М.М. від 08.11.2018 року, про накладення штрафу в сумі 39903,01 грн., у виконавчому провадженні №51642085, та зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, поновити порушене право; 3) Визнати неправомірним рішення - Постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір А.І. від 09.04.2024 року, про накладення штрафу в сумі 10005,1 грн., у виконавчому провадженні №51642085, та зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, поновити порушене право; 4) Визнати неправомірним рішення - Постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір А.І. від 09.04.2024 року, про стягення виконавчого збору в сумі 9954, 75 грн., у виконавчому провадженні №51642085, та зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , поновити порушене право; Стягнути з Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, суму сплаченого судового збору, при поданні даної скарги.

20.05.2024 року від представника відділу ДВС у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хвасти С.В. через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив та 21.05.2024 року поштовим зв`язком заперечення аналогічного змісту, в доводах яких, останній підтверджує факт винесення оскаржуваних постанов та зазначає, що про винесення таких заявник був повідомлений вчасно та належним чином. Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 07.07.2023 року була надіслана за місцем роботи останнього Закарпатське обласне КП «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ УЖГОРОД». 06.04.2024р. на депозитний рахунок відділу надійшов останній платіж із заробітної плати в розмірі 11830,18 грн. Тобто, повне стягнення заборгованості по аліментах відбулось не станом на повноліття дитини (повноліття 07.02.2024р.), як державним виконавцем було помилково зазначено на розрахунку заборгованості, виданому боржнику, а 06.04.2024р.

Відтак, оскільки заборгованість по аліментах стягнуто в повному обсязі 06.04.2024р., державним виконавцем 09.04.2024р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 9954,75 грн. відповідно до вимог ст..27 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо доводів заявника про відсутність зворотної дії у часі зазначив, що положення абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VIII, передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Тобто зазначена норма містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Внесені до Закону зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від виконання призначеного стягнення за несплату аліментів. Натомість неможливість застосування частини чотирнадцятої статті 71 вказаного Закону до заборгованості, що виникла до 28 серпня 2018 року, але продовжила існувати після набрання ним чинності, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини. Тож державним виконавцем вірно застосовано цю норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що виникли до моменту набрання ним чинності та продовжувались після набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі. Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача.

Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні скарги.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав, просив задовольнити з підстав та мотивів наведених в ній.

Представник відділу ДВС у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, при цьому в прохальній частині відзиву від 20.05.2024 року та заперечень від 21.05.2024 року просить суд розгляд справи провести без участі представника ВДВС.

Суд, заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною першоюстатті 448 ЦПКУкраїнискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною першоюстатті 74 зазначеного Законурішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві перебував виконавчий лист № 2п-2333 виданий 06.04.2009 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів 700,00 грн. щомісячно на користь ОСОБА_2 .. Виконавче провадження № 21577104. Заборгованість згідно виконавчого документа з 23.02.2009 року по 08.07.2016 року становила 61786,66 грн.

Постановою головного державного виконавця Савченко Ю.Й. відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 08.07.2016 року виконавче провадження № 21577104 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено виконавчий документ виконавчий лист № 2п-2333 виданий 06.04.2009 року за належністю до Ужгородського міського ВДВС Ужгородського МРУЮ.

Постановою головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Секерні Є.М. від 14.07.2016 року відкрито виконавче провадження № 51642085 з виконання виконавчого листа № 308/4139/16-ц виданого 24.06.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 700 грн. щомісячно, починаючи з 23.02.2009 року.

Згідно реєстру рекомендованих листів МВ ДВС Ужгородського МРУЮ переданих в Головпоштамт м. Ужгород від 14.07.2016 року вбачається, що вказано постанову було надіслано за адресою проживання боржника ОСОБА_1

16.08.2016 року даний лист отримано за довіреністю, що підтверджується результатами відстеження пересилання поштового відправлення.

У зв`язку з невиконанням вимог виконавчого документа, державним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_1 було надіслано виклик та зобов`язано з`явитися до виконавця щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

06.03.2018 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 51642085 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постановою державного виконавця від 06.03.2018 року відносно боржника ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Також згідно постанови державного виконавця від 06.03.2018 року відносно боржника ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

08.11.2018 року постановою державного виконавця відносно боржника ОСОБА_1 накладено траф у розмірі 39903,01 грн. за невиконання рішення суду в результаті якого утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Також 20.02.2020 року відносно боржника ОСОБА_1 державним виконавцем винесено постанову та накладено штраф у розмірі 3504,7 грн. за невиконання рішення суду в результаті якого утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

09.04.2024 року державним виконавцем відносно боржника ОСОБА_1 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 20% суми заборгованості із сплати аліментів, що складає 10005,1 грн., у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищеє суму відповідних платежів за один рік.

07.07.2023 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату , пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 в розмірі 50 % від усіх доході до погашення боргу (борг станом на 01.07.2023р.) в розмірі 92245,27 грн., враховуючи поточний платіж, а далі в розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, яку надіслано за місцем роботи ОСОБА_1 - в Закарпатське обласне комунальне підприємство «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ УЖГОРОД».

08.04.2024 року державним виконавцем А.Кушнір видане розпорядження № 51642085, згідно якого грошові кошти у сумі 11830,18 грн. що надійшли 06.04.2024 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 308/4139/16-ц, виданого 24.06.2016 року Ужгородським міськрайонним судом, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , необхідно перерахувати на користь ОСОБА_4 ..

Як зазначає державний виконавець у письмових запереченнях на скаргу, це був останній платіж із заробітної плати.

Таким чином судом встановлено, що повне стягнення заборгованості по аліментах відбулось станом на 06.04.2024 року, а не станом на повноліття дитини 07.02.2024 року, як про це зазначено державним виконавцем у розрахунку заборгованості, виданому боржнику.

Разом з тим, 09.04.2024 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9954,75 грн.

У статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

Згідно з пунктом 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами(частина першастатті 18 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно зістаттею 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами частини другої та третьоїстатті 51 Конституції Українибатьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

28 серпня 2018 року набрав чинностіЗакон № 2475-VIII, яким доповненостаттю 71 Закону № 1404-VIIIчастиною чотирнадцятою такого змісту:

«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

Згідно долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості по аліментам, станом на 01.09.2018 року заборгованість зі сплати аліментів становила 79806,02 грн., станом на 01.02.2020 року 97329,52 грн., станом на 31.12.2021 року 70151,52 грн., у зв`язку з чим, відносно боржника ОСОБА_1 державним виконавцем були винесені відповідні постанови про накладення штрафу від 08.11.2018 року, 20.02.2020 року та 09.04.2024 року, у зв`язку з наявною у боржника заборгованістю зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, за один рік та за один рік, відповідно. Заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що зумовила застосування до заявника штрафу, утворилася до набрання чинності частиною чотирнадцятоюст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, вказані постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу прийняті відповідно до законодавства, а саме абзацу третього частини чотирнадцятоїстатті 71Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо доводів скаржника про принцип незворотної дії закону у часі, суд зазначає таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»,частину четвертустатті 11 Закону України «Про виконавче провадження»викладено в такій редакції: «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятоюстатті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання».

Відповідно до частини четвертоїстатті 11цього Законустрок обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятоюстатті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно зістаттею 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року, справа №2610/27695/2012, провадження № 14-37цс21, зазначила, що не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»,посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20 відсотків суми несплачених аліментів), за два роки (30 відсотків суми несплачених аліментів), за три роки (50 відсотків суми несплачених аліментів).

Положення абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника.

Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано визначення розміру штрафу.

Таким чином, державні виконавці правильно застосували частину чотирнадцяту статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що продовжувалися на момент набрання чинності зазначеними положеннями, застосувавши акт прямої дії у часі.

Згідно абзацу 2 ч. 4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Враховуючи, що заборгованість по аліментах стягнуто в повному обсязі 06.04.2024 року, державним виконавцем правомірно 09.04.2024 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Відповідно достатті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст.4,12-13,259-261,447-451 ЦПК України, ст.ст.19,71, 74, 75 Закону України «Про виконавче провадження", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 01.10.2024 року о 15 год. 20 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул