Ухвала суду № 12358499, 08.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2010 р. м. КиївК-38777/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівНечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представників:

позивачаСиротіної О.Б.

відповідачаБиченко О.О.

Генеральної прокуратури УкраїниЧубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Прокуратури Харківської області

на постанову Господарського суду Полтавської областi від 01.08.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009

у справі № 17/118

за позовомЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участю Прокурора Полтавської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(далі по тексту позивач, ЗАТ «Укртатнафта») звернулося до Господарського суду Полтавської областi з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту відповідач, Кременчуцька ОДПІ), за участю Прокурора Полтавської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 25.12.2007 №0000642302/0/186, від 18.01.2008 №0000642302/1/4, від 31.03.2008 №0000642302/2/16, від 12.06.2008 №0000642302/3/37.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 01.08.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009, позов задоволено.

В касаційних скаргах Кременчуцька ОДПІ та Прокуратура Харківської області просять скасувати постанову Господарського суду Полтавської областi від 01.08.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за серпень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.12.2007 № 813/23-309/00152307.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем норм підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пов'язані з тим, що між НВ ТОВ «Техно - Прогрес»та ЗАТ «Укртатнафта»укладені договори поставки нафти сирої, на виконання умов яких виписані податкові накладні та розрахунки. Постачальником нафти НВ ТОВ «Техно - Прогрес»є ТОВ «Таіз», яке не сплачує податок на додану вартість до бюджету, керуючись вимогами статтями 9, 25, 32 Закону України «Про іноземні інвестиції», рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.01.2007 та ухвалою від 23.01.2004, якими застосовано гарантії захисту іноземних інвестицій до ЗАТ СП «Тайстра»та його дочірніх підприємств, в перелік яких входить ТОВ «Таіз».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2007 №0000642302/0/186 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 46378486,00 грн.

За результатами апеляційного оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення Кременчуцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 18.01.2008 №0000642302/1/4, від 31.03.2008 №0000642302/2/16, від 12.06.2008 №0000642302/3/37.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що по факту здійснення поставки нафти НВ ТОВ «Техно Прогрес»було виписано та надано позивачу податкові накладні на суму 278270916,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 46378486,00 грн.

В липні 2007 року ЗАТ «Укртатнафта»оплатило вартість нафти згідно платіжних доручень на зальну суму 278270916,00 грн., тому числі податок на додану вартість - 46378486,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові накладні, що позивач отримував від НВ ТОВ «Техно Прогрес», відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому позивач мав підстави для включення сум податку на додану вартість по виписаним податковим накладним до складу свого податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що з моменту отримання податкових накладних у зв'язку з придбанням нафти з метою її подальшого використання в господарській діяльності, у позивача виникло право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаної нафти.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Таіз» не сплачує податок на додану вартість до бюджету, керуючись вимогами статей 9, 15, 32 Закону України «Про іноземні інвестиції», рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.01.2007 та ухвалою від 23.01.2004, вірно не бралися до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки суми податку на додану вартість не сплачені до бюджету ТОВ «Таіз», який не є контрагентом ЗАТ «Укртатнафта», отже наслідки та відповідальність повинні бути застосовані саме до вказаного підприємства.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність га негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач виконав всі необхідні вимоги, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»для включення сум податку на додану вартість до розрахунку суми бюджетного відшкодування, а невиконання контрагентом постачальника свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, та не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Полтавської областi від 01.08.2008 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009 не встановлено.

Керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 01.08.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.