Постанова № 12357949, 29.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2010                                                                                           № 21/109

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Юзвенко В.Є. – представник за дов. № 01-юр від 19.04.2010 року

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2010

у справі № 21/109 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Інтехінструмент"

до                                                   Публічного акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості 31236,80 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У червні 2010 року ПП «Інтехінструмент» звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» про стягнення 31236,80 грн.

Позовні вимоги ПП «Інтехінструмент» мотивовані тим, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором поставки № 649 від 13.12.2005 року, проте відповідач, в порушення умов договору, за поставлений товар розрахувався лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 24884,38 грн. основного боргу, 4784,79 грн. пені, 1567,63 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.07.2010 року у справі № 21/109 (суддя – Белов С.В.) позовні вимоги Приватного підприємства «Інтехінструмент» задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Прилуцький завод «Білкозин» на користь Приватного підприємства «Інтехінструмент» 24884,38 грн. боргу, 4784,79 грн. пені, 1567,63 грн. 3 % річних, 312,37 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте за відсутності його повноважного представника, що є порушенням норм ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2010 року апеляційну скаргу у справі № 21/109 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2010 року.

29.07.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У судове засідання, призначене на 08.09.2010 року, з’явився лише представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.09.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 року № 01-23/1/3 «Про зміну складу колегії суддів» у зв’язку з виробничою необхідністю були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 21/109 колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Поляк О.І., Попікова О.В.

У судове засідання, призначене на 29.09.2010 року, з’явився лише представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.12.2005 року між ПП «Інтехінструмент» (постачальник) та ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» (покупець) було укладено договір поставки № 649 (далі – договір), згідно п. 1 якого постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві інструмент (товар) на суму до 20000,00 грн. в рік, у кількості, асортименті та по цінам, зазначеним у рахунках, узгоджених покупцем, що є невід’ємними частинами даного договору, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 договору товар поставляється партіями згідно рахунків.

У пункті 6 договору сторони погодили порядок і форму оплати за товар: послідуюча оплата шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару (пп.6.1 договору).

Згідно з п. 8 договору при порушенні узгодженого строку оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочки.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2006 року (п. 13 договору).

Відповідно до п. 15 договору, якщо жодна із сторін письмово не заявить за місяць до закінчення строку дії договору про небажання його продовження на новий термін, договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, загальною вартістю 25384,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-0000731, №РН-0000732 від 19.02.2008 року, № РН-0000836, № РН-0000837 від 25.03.2008 року, № РН-0000883, № РН-0000884, № РН-0000885, № РН-0000886 від 10.04.2008 року, № РН-0000891 від 11.04.2008 року, № РН-0001044, № РН-0001045, №РН-0001046 від 12.06.2008 року, № РН-0001071, №РН-0001072, № РН-0001073, № РН-0001074 від 23.06.2008 року.

Проте відповідач взяті на себе зобов’язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар не розрахувався.

З метою повернення боргу, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 09/07-02 від 15.07.2009 року, у якій просив сплатити 25384,38 грн. заборгованості та 10583,50 грн. пені за порушення узгодженого строку оплати товару.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 3098390, відповідачем вказана претензія була отримана 17.07.2009 року.

Наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків № 00223 від 31.12.2009 року, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками, підтверджується, що за поставлений товар відповідач розрахувався лише частково – у сумі 500,00 грн., станом на 31.12.2009 року борг останнього перед позивачем становить 24884,38 грн.

Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24884,38 грн. заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

В силу ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір № 649 від 13.12.2005 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Ст. 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов’язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з пп. 6.1 договору послідуюча оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Так, наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 10-25) підтверджується факт передачі позивачем відповідачу товару загальною сумою 25384,38 грн.

Як уже зазначалось, за поставлений товар відповідач розрахувався лише частково – у сумі 500,00 грн., що вбачається з акту звірки взаєморозрахунків № 00223 від 31.12.2009 року.

Докази сплати заборгованості в розмір 24884,38 грн. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 24884,38 грн. основного боргу.

Крім того, місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача стягнуто 1567,63 грн. 3 % річних та 4784,79 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.          

Згідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалось, у п. 8 договору сторони погодили, що при порушенні встановленого строку оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочки.

В силу ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З аналізу наведеної норми слідує, що початковою датою нарахування пені є день, коли зобов’язання мало бути виконано, а кінцева дата визначається зі спливом шестимісячного строку.

Разом з тим, з розгорнутого розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що за кінцеву дату нарахування пені ним взято день звернення до суду першої інстанції з позовом до ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин», а початкова дата визначена шляхом відрахування 365 днів, тобто пеня нарахована за рік, який передував даті звернення з позовом до місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4769,56 грн. пені за період з 19.06.2009 року по 17.06.2010 року задоволенню не підлягають.

Щодо посилання апелянта на те, що господарський суд, прийнявши рішення за відсутності повноважного представника останнього, колегія суддів зазначає, що закріплене ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи у зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу є правом суду, а тому якщо наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи, суд може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Чернігвської області від 08.07.2010 року розгляд даної справи відкладався на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, а саме: у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що судові витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, останнім не надано доказів понесення вказаних витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4769,56 грн. пені – скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.07.2010 року у справі № 21/109 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.07.2010 року у справі № 21/109 в частині задоволення позову про стягнення 4784,79 грн. пені скасувати.

3. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Прилуцький завод «Білкозин» (17507, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Дружби народів, 44, код ЄДРПОУ 00418604) на користь Приватного підприємства «Інтехінструмент» (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 11-А, код ЄДРПОУ 33882268) 24884 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 79 коп. заборгованості, 1567 (одна тисяча п’ятсот шістдесят сім) грн. 63 коп. 3 % річних, 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 52 коп. державного мита за подання позовної заяви, 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити».

В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Інтехінструмент» (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 11-А, код ЄДРПОУ 33882268) на користь Публічного акціонерного товариства «Прилуцький завод «Білкозин» (17507, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Дружби народів, 44, код ЄДРПОУ 00418604) 23 (двадцять три) грн. 92 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи №21/109 скерувати до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді