Рішення № 12357633, 03.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2010 р. Справа № 61/265-10

вх. № 9097/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Фатєєв А.М., посв. № 15 від 15.01.2010;

позивача - Сосіна І.О.дов. № 2102/01-17/03-02 від 13.05.20104

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, м. Харків в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків

до Темнівської виправної колонії № 100 УДДУ з питань виконання покарань у Харківській області, с. Темнівка

про стягнення 15929,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача – Темнівської виправної колонії № 100 УДДУ ПВП в Харківській області шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища при скиданні стічних вод у сумі 15929,30 грн.

Представник відповідача у призначене судове засідання 03 листопада 2010 року не з’явився, проте, через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає повність, не заперечує проти розрахунку проведеного позивачем та проти суми позову, але пояснив, що сплатити її у теперішній час не має можливості у зв’язку із скрутним матеріальним становищем. Разом з відзивом на позов відповідачем подано додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

Присутні у судовому засіданні 03 листопада 2010 року представники позивача та прокуратури позовні вимоги підтримують в повному обсязі та наполягають на їх задоволенні, пояснили, що ними надані всі документи, необхідні для розгляду справи по суті, вважають за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Обстеженням території між каналізаційно-насосною станцією, що експлуатується відповідачем, та річкою Уди, встановлено, що з каналізаційно-насосної станції стічні води Темнівської виправної колонії №100 витікають по рельєфу місцевості до річки Уди. Під час обстеження відібрано три проби води. Стічні води течуть по рельєфу місцевості на земельній ділянці площею 26 кв. м. За результатами даної перевірки позивачем було складено акт обстеження дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13 липня 2010 року.

Відділом інструментально-лабораторного контролю державної екологічної інспекції в Харківській області (позивачем) здійснено відбір проб на скиді стічних вод до р. Уди , у відповідності до протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 02.09.2010 №136-бп/244-246, від 02.09.2010 №166-бп/295-297, від 02.09.2010 №169-бп/300-302, від 02.09.2010 №161-бп/297-289 концентрація забруднюючих речовин у скиді стічних вод до р. Уди перевищує норми, встановлені в дозволі на спеціальне водокористування по азоту амонійному, нітратам, нітритам, фосфатам, нафтопродуктам, сульфатам, хлоридам, залізу загальному, БСК пов. АСПАР та завислим речовинам.

Отже, позивач перевищив допустимий рівень ГДК по азоту амонійному, нітратам, нітритам, фосфатам, нафтопродуктам, сульфатам, хлоридам, залізу загальному, БСК пов, АСПАР та завислим речовинам при скиді стічних вод до річки Уди, що призвело до забруднення поверхневих вод та негативного впливу на санітарний стан річки Уди.

У зв'язку з виявленими порушенням посадовими особами державної екологічної інспекції в Харківській області, з урахуванням норм, передбачених «Методикою підрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995, розраховано суму збитків та складено претензію №184 від 16.09.2010 щодо добровільного відшкодування збитків, заподіяних державі, у сумі 15 929, 30 грн., проте, на зазначену претензію відповідач не відреагував збитки заподіяні державі не сплатив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно з вимогами ч.З ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до ч. 1 ст.48 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними вода із застосуванням каналів.

Відповідно до ст.44 Водного Кодексу України, водокористувачі зобов'язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи шодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно ст.49 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається органами охорони навколишнього природного середовища. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміти скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до вимог ст.70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів допустимого скидання забруднюючих речовин.

Статтею 110 Водного кодексу України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: забрудненні вод, недотриманні умов дозволу або порушені І правил спеціального водокористування.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що відповідачем у порушення вимог ст.44 Водного кодексу України не забезпечується очистка стічних вод.

Згідно з вимогами ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні фізичні та юридичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного Кодексу України "Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини".

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів."

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок суми збитків, здійснений на підставі Методики підрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995 на суму 15929,30 грн., яка не заперечується відповідачем.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, суд знаходить позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню частково в сумі 15929,30 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,48,49, 70,110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 11, 526, 1166 Цивільного Кодексу Українист.ст. 1, 4, 12, 43, 44 - 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Темнівської виправної колонії № 100 Управлніння державного департамента України з питань виконання покарань у Харківській області, ідентифікаційний код 08733162 (62493, Харківська обл., Харківський район, с. Тернівка, вул. Харківська, 3) на користь державного бюджету України (р/р 33114331700436 Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області, 24062100, ВДК у Харківському районі, код ЄДРПОУ ВДК 24134461, дя зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100, символ звітності 921 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища при скиданні стічних вод в сумі 15929,30 грн.

Стягнути з Темнівської виправної колонії № 100 Управлніння державного департамента України з питань виконання покарань у Харківській області, ідентифікаційний код 08733162 (62493, Харківська обл., Харківський район, с. Тернівка, вул. Харківська, 3) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів –ВДК в м. Харкові (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 4/10), код ЄДРПОУ УДК 24134490, р/р №31110095700002 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито в сумі 159,29 грн.

Стягнути з Темнівської виправної колонії № 100 Управлніння державного департамента України з питань виконання покарань у Харківській області, ідентифікаційний код 08733162 (62493, Харківська обл., Харківський район, с. Тернівка, вул. Харківська, 3) на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2010 року

справа № 61/265-10