Рішення № 12357567, 02.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 08/125-10

вх. № 9086/3-08

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Корякіна Т..І (за дорученням від 29.07.10 № 01-62 юр/6083) 3-ї особи

відповідача - Счастлива Я.О.(за дорученням від 28.05.10 №38-1867)

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 4161,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

АК "Харківобленерго" м. Харків звернуась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з КП "Харківські теплові мережі", м. Харків пені у розмірі 624,32 грн.; 3% річних у розмірі 365,49 грн.; індексу інфляції у розмірі 2581,83 грн.; ПДВ на 3% річних у розмірі 73,10 грн.; ПДВ на індекс інфляції у розмірі 516,37 грн. та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 702 від 13.11.02 р.своєчасно не сплатив за використану електричну енергію у встановлені договором строки.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.10.10 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02.11.10 р.

          Представник позивача в судовому засіданні наполягає на своїх позовних вимогах, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.          

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечує частково, свої заперечення обгрунтував у відзиві на позов, який надав 02.11.10 р. через канцелярію господарського суду Харківської області

13.11.02 р. між АК "Харківобленерго" м. Харків (далі позивач) та КП "Харківські теплові мережі", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 702 (далі договір), пролонгований відповідно до п.7.9 на 2009-2010 рік.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-IV) та "Правил користування електричною енергією" затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497) (далі "Правила"), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до умов договору обов»язками позивача є постачання електричної енергії Споживачу, як різновид товарної продукції в межах 80000кВт потужності, дозволеної для використання технічними умовами, яка визначається як сума дозволених потужностей по всім об»єктам (точкам обліку) Споживача, згідно з визначеними Споживачу цим договором умовами та обсягами постачання електроенергії за тарифами (цінами), що розраховуються в порядку, установленому Національною комісією регулювання електроенергетики, а обов»язками Споживача є своєчасна і в повному обсязі оплата за електричну енергію Постачальнику та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору

Згідно з умовами ч. 5 договору - гранічні величини споживання електричної енергії і потужності доводяться Постачальником до відома Споживача щомісячно до початку розрахункового періоду лімітними повідомленнями поштою замовленими листами і можуть бути скориговані «Енергопостачальною організацією» відповідно до письмової заяви «Сподивача» (за умови оплати додаткового обсягу електроспоживання) до кінця розрахункового періоду.

П. 4.1 договору визначено порядок та строки проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, з першого по остане число кожного місяця. Для оплати за спожиту електричну енергію, на адресу споживача направляється рахунок, який повинен бити оплачений протягом трьох днів, а у разі несплати протягом п»яти денного строку споживачу нараховується пеня, 3% річних та індекс інфляції (п. 4.9; 4.12 договору)

Відповідно до п.4.2, 4.3 договору розрахунки за електричну енергію, потужність та інші платежі здійснюються виключно коштами за діючими тарифами відповідно до тарифних груп кожної точки обліку та класу напруги, оплата здійснюється платіжними дорученнями на поточний рахунок «Енергопостачальній організації»

Відповідно до п.4.4 договору розрахунки за електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюються шляхом перерахування «Споживачем» на відповідні рахунки «Енергопостачальної організації» в уповноважених банках плати за електроенергію, що буде спожита в розрахунковому періоді, в таких розмірах та в терміни: до початку розрахункового періоду – 20% від вартості електричної енергії, спожитої в анологічний розрахунковий період попереднього року; до сьомого дня розрахункового періоду – 20% від вартості електричної енергії, спожитої в анологічний розрахунковий період попереднього року; до чотирнадцятого дня розрахункового періоду – 20% від вартості електричної енергії, спожитої в анологічний розрахунковий період попереднього року; до двадцять першого дня розрахункового періоду – 20% від вартості електричної енергії, спожитої в анологічний розрахунковий період попереднього року; до двадцять восьмого дня розрахункового періоду – 20% від вартості електричної енергії, спожитої в анологічний розрахунковий період попереднього року. Якщо запланована величина споживання електроенергії в розрахунковому періоді більше ніж анологічний розрахунковий період попереднього року, оплата вноситься виходячи з вартості запланованої величини споживання електроенергії.

На виконання умов договору позивачем була здійснена відповідачеві поставка товарної продукції (електричної енергії) відповідно до тарифів на електроенергію, що встановлюється і регулюються КМУ в особі НКРЕУ та обов”язкові для застосування усіма підприємствами, установами та організаціями.

На адресу відповідача був виставлений рахунок на суму 14635750,44, який в порушення п.4.1 не був своєчасно оплачений. Частково сума боргу була оплачена 24.01.10 р., залишок несплаченої суми боргу 341861,99 грн.

Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь 624,32 грн. пені, суд зазначає, що п.4.12 договору № 702 від 13.11.02 р. сторонами передбачена відповідальність за несвоєчасне розрахування за використану енергію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день. Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства, але відповідач оплату за використану електричну енергію здійснював не вчасно, в порушення п. 3.1.1 Договору, п. 6.1 Правил та п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, згідно з якими споживач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати коштами плату за електричну енергію, перетоки реактивної енергії, інші платежі згідно з умовами даного договору.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо своєчасності та повноти оплати товару, у відповідача виникла заборгованість по пені у розмірі 624,32 грн.; 3% річних у розмірі 365,49 грн.; індексу інфляції у розмірі 2581,83 грн.; ПДВ на 3% річних у розмірі 73,10 грн.; ПДВ на індекс інфляції у розмірі 516,37 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Нарахування по індексу інфляції, 3% річних проводились на суму основного боргу за грудень 2009 р., яка не була сплачена у встановлені договором строки, що підтверджується розрахунками індексу інфляції, 3% річних, рахунками та звітами споживача.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 2581,83 грн. та 3% річних у розмірі 365,49 грн. Тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем ПДВ на 3% річних у розмірі 73,10 гривень та ПДВ на індекс інфляції у розмірі 516,37 гривень слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні та 3% річних нарахування, які передбачені ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного, інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Тому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 516,37 гривень ПДВ на індекс інфляції, а також 73,10 гривень ПДВ на 3% річних.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи ст. 49 ГПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов»язані з розглядом справи покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 174, 179, п. 1 ст. 275, 231, 232 ГК України, ст. 11 ,258,ст.ст.526, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова,11, р/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ «Базис», МФО 351599, код 00131954) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго",( 61037, м.Харків, вул.Плеханівська,149, п/р 260053011272 Перша Харківська Фідія АКБ «Базис», МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954) – 624,32 грн. пені; 365,49 грн. 3% річних; індекс інфляції у розмірі 2581,83 грн.; 87,55 грн. державного мита та 202,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 73,10 грн. ПДВ на 3% річних; 516,37 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовити.

Суддя

Рішення складено ____листопада 2010 р.