Рішення № 12357549, 02.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 08/92-10

вх. № 8818/3-08

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Заічковська І.М. (за дорученням від 15.10ю10 № 01-62/8131). 3-ї особи

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33", с. Буди

про стягнення 1357,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

АК "Харківобленерго" м. Харків звернуась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33", с. Буди 1357,54 грн. заборгованості за електроенергію (що складається з тарифної складової в сумі 1106,54 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 221,26 грн.) та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 62150 від 17.07.04 р. неналежним чином виконав свої зобов»язання щодо оплати поставленої електричної енергії.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.10 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.10.10 р.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.10.10 р. було відкладено розгляд справи на 02.11.10 р.

21.10.10 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав уточнення позовних вимог, в якій зазначив про стягнення з ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33", с. Буди 1347,61 грн. заборгованості за електроенергію (що складається з тарифної складової в сумі 1106,54 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 221,26 грн.), заборгованості по пені у розмірі 16,24 грн., 3% річних у розмірі 3,83 грн. ( де 3,19 грн. 3% річних, ПДВ на 3% річних у розмірі 0,64 грн.) та судових витрат.

          Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити підставу або придмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін.

          Вказані уточнення позовних вимог прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

02.11.10 р. через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем у справі було надано клопотання в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 1327,54 грн. в зв’язку зі сплатою відповідачем, судом перевірено повноваження представника позивача на здійснення відповідних дій, тому суд вважає його таким, що не суперечить інтересам сторін і чинному законодавству тому воно прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з”явився, поважності причин неявки в судове засідання суду не повідомив, не скористався своїм правом відповідно до ст. 59 ГПК України, не надав відзив на позов і всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за позовною заявою прокурора за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

17.07.04 р. між АК "Харківобленерго" м. Харків (далі позивач) та ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33", с. Буди (далі відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 62150 (далі договір), пролонгований відповідно до п.9.11 на 2010 рік,

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-IV) та "Правил користування електричною енергією" затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497) (далі "Правила"), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до умов договору предметом договору є : постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до договору, що є його невід”ємними частинами.

Відповідно до п. 9.1 договору всі додатки до цього Договору, а саме №№ 1,2,3.1,8,11,11А, 12,13, 14, 4А (в тому числі обопільної погоджений сторонами графік погашення заборгованості та акт аварійної, екологічної і технологічної броні, при наявності), а також письмові повідомлення про встановлення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності є невід”ємними частинами цього Договору.

Згідно з умовами ч. 5 договору - договірні (гранічні) величини доводяться Постачальником до відома Споживача не пізніше за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду за підписом Постачальника письмовим повідомленням, що є невід”ємною частиною цього Договору, та приймаються Сторонами як договірні. Споживач протягом трьох днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ розрахунок на оплату електричної енергії. В разі неотримання Споживачем рахунку, Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом; в такому разі днем отримання рахунку вважається день його відправки. Для коригування договірної величини електроспоживання враховуються оплати, проведені Споживачем протягом п"яти банківських днів з дня отримання ним рахунку за спожиту електричну енергію, відповідно до п. 5.3 та п. 7.8 ПКЕЕ. В разі нездійснення Споживачем поточних платежів у терміни, обумовлені у додатку № 2 “Порядок розрахунків” або недотримання узгоджених з Постачальником графіків погашення заборгованості, збільшення граничних величин споживання електричної енергії не здійснюється. При цьому для запобігання споживання електричної енергії без встановлення граничної величини Споживач зобов”язується самостійно повністю припинити споживання електричної енергії, в іншому випадку таке споживання вважатиметься перевищенням граничної величини споживання електричної енергії.

На виконання умов договору позивачем була здійснена відповідачеві поставка товарної продукції (електричної енергії) відповідно до тарифів на електроенергію, що встановлюється і регулюються КМУ в особі НКРЕУ та обов”язкові для застосування усіма підприємствами, установами та організаціями за серпень 2010 р. у повному обсязі та на адресу відповідача згідно ч. 5 договору був направлений рахунок № 62150 на оплату за використання електричної енергії за серпень 2010 р.

Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства, але відповідач оплату за використану електричну енергію здійснював не вчасно, в порушення п. 2.2.5 Договору, п. 6.1 Правил та п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, згідно з якими споживач зобов'язаний проводити оплату усієї використаної електричної енергії відповідно до діючих тарифів в передбачені договором строки.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість за серпень 2010 р. за спожиту електроенергію перед АК “Харківобленерго”, яка складає 1327,54 грн., що складається з: тарифної складової –1106,28 грн. та ПДВ у розмірі 20 % в сумі 221,26 грн., заборгованості по пені у розмірі 16,24 грн., 3% річних у розмірі 3,83 грн. ( де 3,19 грн. 3% річних, ПДВ на 3% річних у розмірі 0,64 грн.), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду платником-відповідачем була сплачена в повному обсязі заборгованість за серпень 2010 р. за спожиту електроенергію перед АК “Харківобленерго”, яка складає 1327,54 грн., що складається з: тарифнлї складової –1106,28 грн. та ПДВ у розмірі 20 % в сумі 221,26 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 253 від 15.10.10, засвідчена належним чином копія долучена до матеріалів справи. За таких обставин, на час розгляду справи між сторонами в цій частині відсутній предмет спору, суд вважає необхідним, провадження у справі в частині стягнення заборгованностя за спожиту електроенергію у розмірі 1327,54 грн припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та п. 6 додатку № 2 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу. Суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 16,24 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 3,19 гривень та ПДВ на 3% річних у розмірі 0,64 гривень слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

3% річних нарахування, які передбачені ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказана сума 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Тому, 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного, 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України. Тому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,64 гривень ПДВ на 3% річних, а стягненню підлягає 3,19 гривень 3% річних.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідач частково погасив заборгованість після звернення позивача до суду із позовною заявою, спір доведено до суду з його вини, витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 174, 179, п. 1 ст. 275, 231, 232 ГК України, ст. 11 ,258,ст.ст.526, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення позовних вимог позивача до розгляду.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33", (62456, Харківська область, Харківський район, с. Буди, вул.. Шевченка, 48) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго",( 61037, м.Харків, вул.Плеханівська,149, п/р 26003010050912 в АТ «Банк Золоті ворота», МФО 351531, код ЄДРПОУ 00131954) – 16,24 грн. пені; 3,19 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 1327,54 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення 0,64 гривень ПДВ на 3% річних відмовити.

Суддя

Рішення складено ______